У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого, судді
Редьки А.I.
суддів
Заголдного В.В. і Жука В.Г.
розглянула в судовому засіданні 31 травня 2007 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок
Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 31
жовтня 2006 року, яким засуджено
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
неодноразово судимого, останнього разу -
16 червня 2005 року за ч. 2 ст. 309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 850 грн. штрафу, остаточно штраф
сплачено 4 вересня 2006 року,
та
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2 народження,
неодноразово судимого, останнього разу -
19 липня 2000 року за ч. 2 ст. 140, ст. 43 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
1960 р. на три роки шість місяців позбавлення волі,
за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на чотири роки
позбавлення волі, кожного, а на підставі ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
кожного з них звільнено від відбування покарання з
випробуванням на два роки і на кожного з них покладено обов'язки,
передбачені п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на
користь ОСОБА_3 1.000 грн. на відшкодування моральної шкоди,
установила:
Суд визнав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винуватими у тому, що вони 2
травня 2006 року у стані сп'яніння за попередньою змовою з особою,
матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, біля
будинку, що по АДРЕСА_1, застосовуючи до ОСОБА_3 насильство, яке
не є небезпечним для її життя і здоров'я, заволоділи шкіряною
курткою, мобільним телефоном "Нокіа 3220" зі стартовим пакетом,
ключами та грошима потерпілого на суму 1.070 грн.
В апеляційному порядку справа не переглядалася.
У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок щодо
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а справу - направити на новий судовий розгляд.
Не оспорюючи правильності встановлення судом фактичних обставин
справи та юридичної оцінки злочинних дій винуватих, вказує, що
призначене кожному з них покарання із застосуванням ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
є м'яким.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи
касаційного подання, колегія суддів не вбачає підстав для його
задоволення.
Винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відкритому викраденні чужого
майна, вчиненому за викладених у вироку обставин, матеріалами
справи доведена і в касаційному поданні під сумнів не ставиться.
Кваліфікація злочинних дій засуджених за ч. 2 ст. 186 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
є правильною і в колегії суддів сумніву не
викликає.
Рішенням суду щодо призначення покарання винуватим відповідає
вимогам закону і належно вмотивовано.
Звільняючи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від відбування покарання на
підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
суд, як видно з вироку,
врахував усі дані про особи засуджених, зокрема те, що вони
позитивно характеризуються, мають постійне місце проживання,
обидва працюють, визнали свою вину, щиро розкаялися, сприяли
розкриттю злочину, ОСОБА_1 добровільно відшкодував заподіяну
шкоду.
За таких обставин та беручи до уваги думку потерпілого, який
у судовому засіданні просив не позбавляти волі ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
суд мав підстави для висновку про можливість виправлення
засуджених без відбування покарання.
Тому вважати, що призначене винуватим покарання є надмірно
м'яким, як про це зазначається в касаційному поданні, підстав
немає.
Будь-яких даних про упередженість суду або його
необ'єктивність чи невиконання ним норм КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
які були б підставою для зміни або скасування вироку, не виявлено.
Отже, підстав для призначення справи до касаційного розгляду
з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, немає.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
відмовити прокурору у задоволенні касаційного подання.
Судді:
Заголдний В.В. Редька А.I. Жук В.Г.