У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого
Коновалова В.М.,
суддів
Кривенди О.В., Кузьменко О.Т.,
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 31 травня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1
на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15
серпня 2006 року щодо ОСОБА_2.
Вироком Євпаторійського міського суду Автономної Республіки
Крим від 9 червня 2006 року
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, громадянку України, мешканку с.
Воробйово, Сакського району, Автономної Республіки Крим, раніше не
судиму,
засуджено:
- за ч. 2 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на три роки
позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади державного
службовця строком на три роки;
- за ч. 2 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на п'ять років
позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади державного
службовця строком на три роки.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за сукупністю
злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим,
остаточно ОСОБА_2 визначено покарання - п'ять років позбавлення
волі з позбавленням права обіймати посади державного службовця
строком на три роки.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2 звільнено
від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим
строком тривалістю три роки.
Постановлено стягнути із засудженої на користь потерпілого
ОСОБА_1 3461 гривню 37 копійок на відшкодування матеріальної
шкоди та 10 000 гривень - моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15
серпня 2006 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 в частині
розв'язання цивільного позову змінено, зменшено суму стягнутої з
неї моральної шкоди до 3 000 гривень, а в решті цей вирок
залишено без зміни.
ОСОБА_2 визнано винною у тому, що вона, за обставин,
викладених у вироку, 27 липня 2001 року, будучи посадовою особою -
секретарем Воробйовської сільської ради, Сакського району,
Автономної Республіки Крим та секретарем виконавчого комітету цієї
ж ради, умисно, в інтересах третьої особи, використовуючи своє
службове становище всупереч інтересам служби, підробила заповіт
від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, виконавши підписи заповідача
на примірниках заповіту, відповідно до якого, після смерті ОСОБА_3
ОСОБА_4 передається у власність сертифікат на право власності на
земельну частку (пай). Вказаний заповіт ОСОБА_2 зареєструвала у
книзі нотаріальних реєстрів.
22 липня 2003 року на підставі підробленого ОСОБА_2 заповіту
державний нотаріус видав ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину
за заповітом на земельну частку (пай) з оціночною вартістю в сумі
106 769 гривень.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить скасувати
ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та направити справу на новий
апеляційний розгляд, зазначаючи, що він не був повідомлений про
надходження від засудженої апеляції на вирок та не був оповіщений
про дату призначення справи до апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Висновок суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у
вироку злочинних дій грунтується на доказах, зібраних у
встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні,
належно оцінених судом, є обгрунтованим і не оспорюється
потерпілим.
Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.2 ст. 364 та за ч. 2 ст. 366 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
є правильною і також не оспорюється
потерпілим.
Відповідно до ст. 351 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
про надходження
апеляції суд першої інстанції оповіщає прокурора, інших
заінтересованих осіб, інтересів яких стосується апеляція,
направленням відповідних повідомлень та шляхом поміщення
оголошення на дошці об'яв суду.
Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався
вказаних вимог закону, оскільки після надходження апеляції ОСОБА_2
на вирок щодо неї оповістив про це зазначених у ст. 348 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
осіб, у тому числі й потерпілого, що
підтверджується копією надісланого на його адресу повідомлення
(а.с. 346).
Дотримався суд першої інстанції й вимог ст. 354 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, оскільки про дату призначення справи до апеляційного
розгляду оповістив заінтересованих осіб, у тому числі й ОСОБА_1,
надіславши їм відповідні повідомлення (а.с. 347).
Отже, доводи касаційної скарги потерпілого ОСОБА_1 про
порушення його прав при призначенні справи до апеляційного
розгляду та під час розгляду справи в апеляційному суді є
необгрунтованими.
Оскільки передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстави для скасування або зміни судових рішень щодо засудженої
відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи
до розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст.
384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -
у х в а л и л а :
у задоволенні касаційної скарги потерпілого ОСОБА_1
відмовити.
судді:
Коновалов В.М. Кривенда О.В. Кузьменко О.Т.