У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Пивовара В.Ф.
суддів
Гошовської Т.В.,Мороза М.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 травня 2007
року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за касаційними
скаргами останніх на судові рішення у даній справі.
Вироком Черкаського районного суду Черкаської області від
16 січня 2006 року засуджено:
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
в силу ст.89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
такого,
що не має судимості,
за ч.4 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років 5 міс.
позбавлення волі.
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2 народження,
раніше двічі судимого,
за ч.4 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 років позбавлення
волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному
порядку на користь потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5
відповідно 1485 грн., 3866 грн.50 коп. та 129 грн. на
відшкодування матеріальних збитків.
За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними в тому,
що вони в період з 20 по 31 грудня 2002 року, перебуваючи у змові
на крадіжку чужого майна, проникли в дачний будинок ОСОБА_3, який
розташований в АДРЕСА_1, звідки таємно виккрали вказане у вироку
майно ОСОБА_3 на загальну суму 1500 гривень.
Вони ж, за попередньою змовою між собою в ніч на 20 січня
2003 року в АДРЕСА_1 проникли в дачний будинок ОСОБА_4, звідки
таємно викрали чуже майно на загальну суму 5213 грн. 06 коп., чим
завдали потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.
ОСОБА_2, крім того, 11 березня 2003 року, близько 10-ої
години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з помешкання
ОСОБА_5, що розташоване в АДРЕСА_1, за обставин встановлених судом
і детально наведених у вироку, таємно викрав 130 гривень.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 18 липня
2006 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено
без зміни.
На судові рішення подані касаційні скарги.
Засуджений ОСОБА_1 покликається на грубе порушення органами
досудового слідства і судом кримінально-процесуального закону, а
також на те, що у матеріалах справи відсутні переконливі докази
його винності у крадіжці майна потерпілих на вказану у вироку
суму, що призвело, за змістом скарги до неправильної кваліфікації
його дій. З урахуванням наведених доводів, просить суд касаційної
інстанції прийняти відповідне рішення.
Засуджений ОСОБА_2 також вказує на допущені в стадії
досудового та судового слідства порушення
кримінально-процесуального законодавства, що призвело, на його
думку, до постановлення щодо нього незаконного вироку. Вказує на
те, що справа розглянута необ'єктивно, упереджено, з
обвинувальним ухилом, що призвело до безпідставного засудження
його за злочини щодо потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яких він не
вчиняв. Стверджує, що у справі відсутні докази його винуватості,
а висновки суду грунтуються на сумнівних доказах, припущеннях та
його показаннях в стадії досудового слідства, якими він обмовив
себе, внаслідок застосування до нього недозволених методів
слідства. З урахуванням наведеного, просить судові рішення
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що у
задоволенні таких слід відмовити.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, висновки
місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у крадіжці
чужого майна за вказаних у вироку кваліфікуючих ознак та
кваліфікацію їх дій за ч.4 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з
урахуванням усіх як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів, що
мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події та
грунтуються на зібраних у справі доказах. А зокрема,
визнавальних показаннях самих засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в
стадії досудового слідства, у котрих, як свідчать матеріали справи
не було підстав для самообмови, даючи неодноразові і послідовні
показання про обставини заволодіння майном потерпілих; показаннях
потерпілих, у яких, як свідчать матеріали справи, не було підстав
для обмови засуджених, про те яке майно у них було викрадено і
на яку суму; показаннях ряду вказаних у вироку свідків та даних
протоколів слідчих дій.
Суди першої та апеляційної інстанції ретельно перевіряли
доводи засуджених, аналогічні тим, що викладені у касаційних
скаргах, про недоведеність їх винуватості у вчиненні крадіжок
майна потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на суму, що вказана у
вироку. Викладені в судових рішеннях мотиви про визнання цих
доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обгрунтованими,
такими, що відповідають матеріалам справи. Як свідчать фактичні
обставини справи, засуджені намагаються у такий спосіб пом'якшити
свою відповідальність за скоєне. У матеріалах справи достатньо
доказів, які свідчать про те, що саме вони, перебуваючи у змові і
діючи узгоджено вчинили крадіжку майна у потерпілих ОСОБА_3 та
ОСОБА_4на суму вказану у вироку.
Будь-яких процесуальних порушень, в тому числі й тих котрі
стосуються права особи на захист, при збиранні, дослідженні й
оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків
суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та
кваліфікації їх дій, органами досудового слідства та судом не
допущено. Висновки суду грунтуються на допустимих і достатніх
доказах.
Що стосується призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, то
воно є справедливим, відповідає вимогам ст. 65 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. Суд врахував як ступінь тяжкості вчинених ними
злочинів, так і дані про їх особи, характер і ступінь участі
кожного з них у вчиненні злочинів, інші обставини, в тому числі й
ті, про які йдеться у касаційних скаргах. Отже, підстав для
пом'якшення їм покарання немає.
Таким чином, не знаходячи, передбачених ст. 398 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для призначення даної справи до розгляду
касаційним судом, керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
колегія суддів,
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційних скарг засуджених ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 відмовити.
С у д д і:
Пивовар В.Ф. Гошовська Т.В. Мороз М.А.