У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Пивовара В.Ф.,
суддів
Гошовської Т.В., Мороза М.А.,
за участю прокурора
Ковтун Н.Я.
розглянувши в судовому засіданні 31 травня 2007 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову
судді Апеляційного суду Миколаївської області від 28 березня 2007
року, якою кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1у скоєнні
злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
направлена на додаткове розслідування,
в с т а н о в и л а:
кримінальна справа відносно ОСОБА_1 підсудна апеляційному
суду і відповідно до розпорядження Першого заступника Голови
Верховного Суду України передана до розгляду по суті в Апеляційний
суд Миколаївської області.
Зі стадії попереднього розгляду - справа направлена на
додаткове розслідування з тих підстав, що дана справа порушена
відносно судді Дніпровського районного суду м. Херсона за ознаками
злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
незаконно.
Суд дійшов висновку про те, що справа не могла бути порушена
щодо судді без відповідної згоди на це Верховної Ради України, яка
обрала суддю на цю посаду. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 126
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
незалежність і недоторканість
суддів гарантується Конституцією і законами України. Конкретний
обсяг гарантій недоторканості суддів визначався, зокрема, в ч. 2
ст. 13 Закону України "Про статус суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
у редакції
від 15 грудня 1992 року, якою передбачалося, що "судді не можуть
бути притягнуті до кримінальної відповідальності і взяті під варту
без згоди Верховної Ради України ..." У 1999 році Закон "Про
статус суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
зазнав змін. Згідно з вимогами
зміненого Закону " суддя не може бути без згоди Верховної Ради
України затриманий чи арештований до винесення обвинувального
вироку судом", що на думку Верховного Суду України, призвело до
звуження обсягу недоторканності суддів і зниження рівня гарантій
їхньої незалежності. При цьому, зниження рівня гарантій
незалежності і недоторканості суддів в разі прийняття нових
законів або внесення змін до чинних законів не допускається.
Тобто, при порушенні справи щодо ОСОБА_1 і притягнення її як
обвинувачену, були порушені вимог ст. 5 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
та
норм спеціальних законів, що гарантують незалежність суддів.
У касаційному поданні прокурор просить скасувати постанову
суду і направити справу до суду для розгляду її по суті з тих
підстав, що ніякими законами не передбачено отримання попередньої
згоди Верховної Ради України на порушення справи та на притягнення
судді до кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав
касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи, наведені у поданні, колегія суддів вважає, що подання
прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Iз справи видно, що на момент порушення справи щодо ОСОБА_1
вона дійсно працювала на посаді судді Дніпровського районного суду
м. Херсона.
Думка суду про те, що кримінальна справа щодо ОСОБА_1
порушена незаконно і про те, що її притягнуто до кримінальної
відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, також незаконно необгрунтована тому що
вона не грунтується на законі.
Статтею 126 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачено,
що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією
та законами України. Частиною 3 цієї статті встановлено, що суддя
не може без згоди Верховної Ради України затриманий чи
заарештований до винесення судом обвинувального вироку.
Застереження про те, що суддя не може бути без згоди Верховної
Ради України притягнений до кримінальної відповідальності, чи щодо
нього без такої згоди не може бути порушена кримінальна справа,
Конституція не містить (на відміну від ч. 3 ст. 80 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, якою гарантується депутатська
недоторканність).
Статтею 13 Закону України "Про статус суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
раніше було передбачено, що судді не можуть бути притягнуті до
кримінальної відповідальності і взяті під варту без згоди
Верховної Ради України. Однак, Законом України від 8 жовтня 1999
рроку це положення змінено - було встановлено, що суддя не може
бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований
до винесення обвинувального вироку судом. Тим самим положення
цього Закону щодо недоторканності суддів, були приведені у
відповідність з Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Закон України від 8 жовтня 1999 року набрав чинності 30
жовтня 1999 року. Кримінальна ж справа щодо ОСОБА_1 була порушена
29 листопада 2006 року, а обвинувачення їй було пред'явлено 28
грудня 2006 року (постанова від 08 грудня 2006 р.), тобто уже
тоді, коли закон не вимагав згоди Верховної Ради України на
порушення щодо судді кримінальної справи та на притягнення його до
кримінальної відповідальності. Органами досудового слідства
ОСОБА_1 не затримувалась і не заарештовувалась.
За таких даних слід визнати, що касаційне подання прокурора є
обгрунтованим і підлягає задоволенню.
З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 395, 396, 398
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів -
у х в а л и л а:
касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, задовольнити.
Постанову судді Апеляційного суду Миколаївської області від
28 березня 2007 року про повернення справи щодо ОСОБА_1прокурору
на додаткове розслідування скасувати, а справу повернути до того ж
суду для розгляду по суті.
с у д д і:
Гошовська Т.В. Мороз М.А. Пивовар В.Ф.