У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кравченка К.Т.,
суддів
Шевченко Т.В., Канигіної Г.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 травня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на судові рішення щодо нього.
Вироком Кіровського районного суду м.Кіровограда від 11
травня 2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
не судимого
засуджено за ч.3 ст.289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років 6 місяців
позбавлення волі без конфіскації майна;
за ч.3 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.69
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років позбавлення волі без конфіскації
майна;
за ч.3 ст.186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення
волі;
за ч.2 ст.146 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення
волі.
Відповідно до ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_1у остаточно призначено 7 років 6 місяців
позбавлення волі без конфіскації майна.
Постановлено стягнути на користь ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_1
та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8., які
засуджені вироком від 11.11.2005 року - 4036,60 грн. матеріальної
шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 4 липня
2006 року вирок залишений без зміни.
ОСОБА_1 засуджений за вчинення таких злочинів.
5 квітня 2004 року близько 24 години у м.Кіровограді на
території гаражного кооперативу "Північ", розташованого по
вул.Ціолковського, вчинив незаконне заволодіння транспортним
засобом - автомобілем ВАЗ-2106 д.н.НОМЕР_1 вартістю 6509,70 коп.,
належним потерпілому ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, поєднане з
проникненням у приміщення гаражу №НОМЕР_2 та з насильством,
небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, з погрозою
застосування такого насильства і з завданням потерпілому значної
шкоди. Крім того, ОСОБА_1 в той же час і в тому ж місці вчинили
напад з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_2 на загальну
суму 4833,30 грн., поєднаний із насильством, небезпечним для життя
та здоров'я потерпілого, та з погрозою застосування такого
насильства за попередньою змовою з вищезазначеними особами, з
проникненням у приміщення гаражу №НОМЕР_2. Крім того ОСОБА_1 та
вище вказані особи скоїли відкрите викрадення майна потерпілого
ОСОБА_9. на загальну суму 1570 грн., поєднане з насильством, яке
не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вчинене за
попередньою з мовою групою осіб, поєднане з проникненням в
приміщення гаражу №НОМЕР_3, а також ОСОБА_1 і названі особи
вчинили незаконне позбавлення волі потерпілого ОСОБА_2 за
попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням
потерпілому фізичних страждань.
У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 порушується питання
про скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на
новий апеляційний розгляд. Скаржник посилається на неправильне
застосування кримінального закону, невідповідність призначеного
покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги
та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів
вважає, вона не підлягає задоволенню.
Винність ОСОБА_1а у вчиненні інкримінованих йому злочинів за
обставин, викладених у вироку, грунтується на сукупності доказів,
зібраних по справі і досліджених судом.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1а та
кваліфікація його дій за ч.2 ст.146, ч.3 ст.186, ч.3 ст.289 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
є правильними і не оспорюються в касаційній
скарзі.
Обираючи покарання ОСОБА_1у суд урахував усі обставини
справи, взяв до уваги характер і ступінь тяжкості вчиненого
злочину, дані про особу засудженого, який вчинив злочин у
неповнолітньому віці, повністю визнав свою вину, позитивно
характеризується, не навчається, та призначив покарання
відповідно до вимог ст.65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Крім того, беручи до уваги неповнолітній вік ОСОБА_1а, суд
обгрунтовано не застосував до нього додаткове покарання у виді
конфіскації майна.
В той же час підстав для застосування ст.69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
щодо основного покарання, призначеного засудженому, не
вбачається.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону
органами досудового слідства чи судом, які б тягли безумовне
скасування судових рішень по справі, не встановлено.
Таким чином при перевірці справи не виявлено передбачених
ст.398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для призначення справи до
розгляду касаційним судом з повідомленням осіб, зазначених ст.384
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Керуючись ст.394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1
С у д д і :
Кравченко К.Т. Шевченко Т.В. Канигіна Г.В.