У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого-судді
Кравченка К.Т.
суддів за участю прокурора
Канигіної Г.В., Пошви Б.М. Опанасюка О.В.
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 31 травня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Волинської області на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1
Вироком місцевого суду
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
уродженку АДРЕСА_1
району Волинської області,
жительку м. Ковеля Волинської області,
судимості не має,
засуджено за ч.1 ст.384 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) на один рік обмеження волі.
Згідно зі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) ОСОБА_1звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком три роки.
Відповідно до вимог ст.76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) на ОСОБА_1зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації.
В апеляційній інстанції вирок щодо ОСОБА_1не переглядався.
Як визнав місцевий суд, ОСОБА_1, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, 26 грудня 2005 року під час допиту на досудовому слідстві у якості свідка у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст.ст.166, 167 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) , 28 грудня 2005 року під час проведення очної ставки та 10 лютого 2006 року у судовому засіданні, дала показання, які не відповідають дійсності, і зокрема, про те, що гроші від ОСОБА_2 для придбання квартири у сумі 16 670 Євро вона не отримувала.
У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Не оспорюючи правильність встановлення фактичних обставин справи та кваліфікації злочинних дій засудженої, вважає, що суд при призначенні покарання, порушив вимоги ст.61 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) . Крім того, зазначає, що у резолютивній частині вироку суд помилково послався на ст.104 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) .
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, підтримавшого подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що судове рішення у справі підлягає зміні з таких підстав.
Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1у вчиненні злочину, за який її засуджено, стверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, є правильним і у поданні не оспорюється.
Правильність кваліфікації злочинних дій засудженої за ч.1 ст.384 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) , сумнівів не викликає.
Зі справи видно, що ОСОБА_1має на утриманні двох дітей 1993 та 1998 років народження (а/с 52).
Суд, призначивши ОСОБА_1покарання у виді обмеження волі, не урахував вимоги ст.61 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) , оскільки цей вид покарання не застосовується до жінок, які мають на утриманні дітей віком до 14 років.
Зі справи видно, що ОСОБА_1не працює. Відповідно до вимог ст.57 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) покарання у виді виправних робіт відбувається за місцем роботи засудженого.
Призначення арешту у зв'язку із застосуванням ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) також є неможливим.
Коли санкція закону, за який засуджується особа, передбачає лише такі покарання, які з огляду на вік чи стан винної особи не можуть бути до неї застосовані, суд не вправі перейти до більш м'якого виду покарання. У таких випадках суд, за наявності до того підстав повинен був постановити вирок і звільнити ОСОБА_1від покарання.
Роз'яснення з цього питання містяться у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року №7 ( v0007700-03 ) (v0007700-03) , що не було взято до уваги місцевим судом.
Ураховуючи те, що ОСОБА_1вчинила злочин невеликої тяжкості, вперше, а також те, що при новому судовому розгляді неможливо призначити інше альтернативне покарання, передбачене ч.1 ст.384 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) , засуджена підлягає звільненню від покарання.
У справі також є неправильним посилання на ст.104 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) .
Керуючись ст.ст.395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05) , колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання прокурора задовольнити частково.
Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.
ОСОБА_1 від призначеного за ч.1 ст.384 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) покарання звільнити.
С у д д і:
Кравченко К.Т. Канигіна Г.В. Пошва Б.М.