У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого-судді
Кравченка К.Т.
суддів за участю прокурора
Канигіної Г.В., Пошви Б.М. Опанасюка О.В.
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 31 травня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника
прокурора Волинської області на вирок Ковельського міськрайонного
суду Волинської області від 16 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1
Вироком місцевого суду
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
уродженку АДРЕСА_1
району Волинської області,
жительку м. Ковеля Волинської області,
судимості не має,
засуджено за ч.1 ст.384 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на один рік
обмеження волі.
Згідно зі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1звільнено від
відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком три
роки.
Відповідно до вимог ст.76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
ОСОБА_1зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне
проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи,
повідомляти цей орган про зміну місця проживання та періодично
з'являтися для реєстрації.
В апеляційній інстанції вирок щодо ОСОБА_1не переглядався.
Як визнав місцевий суд, ОСОБА_1, будучи попередженою про
кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, 26
грудня 2005 року під час допиту на досудовому слідстві у якості
свідка у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 за
ст.ст.166, 167 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, 28 грудня 2005 року під
час проведення очної ставки та 10 лютого 2006 року у судовому
засіданні, дала показання, які не відповідають дійсності, і
зокрема, про те, що гроші від ОСОБА_2 для придбання квартири у
сумі 16 670 Євро вона не отримувала.
У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо
ОСОБА_1скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Не
оспорюючи правильність встановлення фактичних обставин справи та
кваліфікації злочинних дій засудженої, вважає, що суд при
призначенні покарання, порушив вимоги ст.61 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. Крім того, зазначає, що у резолютивній частині вироку
суд помилково послався на ст.104 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, підтримавшого
подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційного подання, колегія суддів вважає, що судове рішення у
справі підлягає зміні з таких підстав.
Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1у вчиненні
злочину, за який її засуджено, стверджується сукупністю
досліджених у судовому засіданні доказів, є правильним і у поданні
не оспорюється.
Правильність кваліфікації злочинних дій засудженої за ч.1
ст.384 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, сумнівів не викликає.
Зі справи видно, що ОСОБА_1має на утриманні двох дітей 1993
та 1998 років народження (а/с 52).
Суд, призначивши ОСОБА_1покарання у виді обмеження волі, не
урахував вимоги ст.61 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки цей вид
покарання не застосовується до жінок, які мають на утриманні дітей
віком до 14 років.
Зі справи видно, що ОСОБА_1не працює. Відповідно до вимог
ст.57 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
покарання у виді виправних робіт
відбувається за місцем роботи засудженого.
Призначення арешту у зв'язку із застосуванням ст.75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
також є неможливим.
Коли санкція закону, за який засуджується особа, передбачає
лише такі покарання, які з огляду на вік чи стан винної особи не
можуть бути до неї застосовані, суд не вправі перейти до більш
м'якого виду покарання. У таких випадках суд, за наявності до того
підстав повинен був постановити вирок і звільнити ОСОБА_1від
покарання.
Роз'яснення з цього питання містяться у п.8 постанови Пленуму
Верховного Суду України "Про практику призначення судами
кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року №7
( v0007700-03 ) (v0007700-03)
, що не було взято до уваги місцевим судом.
Ураховуючи те, що ОСОБА_1вчинила злочин невеликої тяжкості,
вперше, а також те, що при новому судовому розгляді неможливо
призначити інше альтернативне покарання, передбачене ч.1 ст.384 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, засуджена підлягає звільненню від покарання.
У справі також є неправильним посилання на ст.104 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Керуючись ст.ст.395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання прокурора задовольнити частково.
Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області
від 16 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.
ОСОБА_1 від призначеного за ч.1 ст.384 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
покарання звільнити.
С у д д і:
Кравченко К.Т. Канигіна Г.В. Пошва Б.М.