У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Пивовара В.Ф.
суддів
Гошовської Т.В., Мороза М.А.
за участю прокурора
Саленка I.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 травня 2007
року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою
захисника останньої-адвоката ОСОБА_2 на судові рішення у даній
справі.
Вироком Калінінського районного суду м. Донецька від 17
березня 2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1народження,
несудима,
засуджена за ч.4 ст.303 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 року на 5
років 6 місяців позбавлення волі.
Її ж виправдано за ч.3 ст.303 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за
відсутності в її діях складу злочину.
Цим вироком засуджено також ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які
судові рішення в касаційному порядку не оскаржили та щодо яких не
було внесено касаційне подання від прокурора.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною в тому, що вона, за
попередньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_4. та ОСОБА_5, за обставин,
встановлених судом та детально наведених у вироку, брала участь в
організованій групі, яка займалась сутенерством, а саме
забезпеченням діяльності по наданню сексуальних послуг за плату
особами жіночої статті у м. Донецьку, що діяла з липня по 8 жовтня
2004 року. ОСОБА_1, діючи по розробленому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 плану
злочинної діяльності, з початку вересня по 8 жовтня 2004 року, за
відсутності ОСОБА_5, виконувала її функції: здійснювала контроль
за поведінкою дівчат, які надавали сексуальні послуги, приймала
замовлення на надання сексуальних послуг, супроводжувала їх до
місця надання таких послуг, отримувала від клієнтів кошти за
надання таких послуг, а також вела облік грошових коштів, які були
отримані від клієнтів за надання сексуальних послуг і облік по
оплаті оренди квартири, звітувала перед ОСОБА_4 про отриманні
прибутки і передавала їм грошові кошти, а також видавала 40%
зароблених грошових коштів дівчатам, які надавали платні
сексуальні послуги.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 6 жовтня 2006
року вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник засудженої ОСОБА_1-адвокат
ОСОБА_2 посилається на неповноту та однобічність досудового та
судового слідства, неправильне застосування кримінального закону,
що призвело до неправильної кваліфікації дій її підзахисної та
суворості призначеного покарання. Вказує на те, що у матеріалах
справи відсутні докази винності ОСОБА_1 в інкримінованому злочині.
Вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину
та особі засудженої, а також наводить підстави для застосування до
призначеного ОСОБА_1 покарання ст.ст.69,75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Зазначає, що апеляційний суд, в порушення ст.377 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, не спростував доводів апеляції. З урахуванням
наведеного, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а
справу закрити за відсутністю в її діях складу злочину,
передбаченого ч.4 ст.303 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про часткове
задоволення касаційної скарги захисника, перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів
вважає, що скаргу слід задовольнити частково.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, висновки суду
про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого
злочину та кваліфікацію її дій за ч.4 ст.303 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
відповідають фактичним обставинам справи, які
встановлені з урахуванням усіх як об'єктивних, так і суб'єктивних
факторів, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних
обставин події та грунтуються на зібраних у справі доказах.
Зокрема, вони підтверджуються показаннями засудженої ОСОБА_1,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що за відсутності останньої її
функції виконувала ОСОБА_1, показаннями вказаних у вироку свідків,
у котрих, як свідчать матеріали справи не було підстав для обмови
ОСОБА_1, висновками почеркознавчих, фоноскопічної експертиз та
речовими доказами.
Суди як першої, так й апеляційної інстанції ретельно
перевіряли доводи захисника ОСОБА_2 аналогічні тим, що викладені
у касаційній скарзі, про відсутність в діях її підзахисної складу
злочину, передбаченого ч.4 ст.303 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Викладені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів
безпідставними, такими, що не відповідають матеріалам справи,
колегія суддів знаходить обгрунтованими.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних
порушень, при збиранні, дослідженні й оцінені доказів, які б
ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду у вчиненні
інкримінованого злочину та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1,
судом касаційної інстанції не встановлено. Висновки суду
грунтуються на достатніх та допустимих доказах.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст.377 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що місцевий суд визначив
ОСОБА_1 надмірно суворе покарання.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної
відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання,
її роль у вчиненні злочину, молодий вік, касаційний суд вважає за
можливе пом'якшити їй покарання, призначивши таке в розмірі,
нижчому від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.4 ст.303 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Крім того, в порядку ст.395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, підлягає
виключенню з судових рішень вказівка суду про направлення ОСОБА_4
на підставі ст.96 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на примусове лікування
від алкоголізму в місцях позбавлення волі.
Відповідно до ст.96 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та виходячи із
комплексного аналізу інших норм законодавства України, примусовому
лікуванню на підставі ст.96 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
підлягають
незалежно від виду призначеного покарання лише особи, які вчинили
злочини та страждають на хвороби, що становлять небезпеку для
здоров'я інших осіб, однак алкоголізм до цих хвороб не належить,
оскільки є соціально небезпечним захворюванням.
Отже, місцевий суд не мав підстав для застосування до
засудженого ОСОБА_4 ст. 96 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Також, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про
відшкодування засудженими судових витрат, суд припустився помилки.
Так, на ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 покладено
обов'язок відшкодувати судові витрати у солідарному порядку.
Однак, чинним законодавством не передбачено стягнення судових
витрат з винних осіб у солідарному порядку. Як роз'яснено у п.11
постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року
№11"Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка
потерпіла від злочину, та судових витрат", з наступними змінами, у
справі, в якій засуджено декілька осіб, судові витрати мають
визначатися в певних частках з урахуванням ступеня вини та
майнового стану кожного із засуджених. Тому судова колегія вважає
за необхідне в порядку ст.395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
вирок в цій
частині змінити і покласти на засуджених обов'язок з відшкодування
витрат, пов'язаних з проведенням почеркознавчих та фоноскопічної
експертиз у дольовому порядку.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.394-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів,
у х в а л и л а:
касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_1-адвоката
ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Калінінського районного суду м. Донецька від 17 березня
2006 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 6
жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити, пом'якшити їй покарання за
ч.4 ст.303 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.69 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 3 років позбавлення волі.
В порядку ст.395 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, ці ж судові рішення
щодо ОСОБА_4 змінити, виключити вказівку про направлення його на
підставі ст.96 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на примусове лікування від
алкоголізму в місцях позбавлення волі.
Цей же вирок в частині вирішення питання про порядок
відшкодування засудженими судових витрат також в порядку ст.395 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
змінити і стягнути з них судові витрати не в
солідарному порядку, а в дольовому порядку, а саме:
- за проведення почеркознавчих експертиз з ОСОБА_4 та
ОСОБА_3 по 176 грн. 50 коп. з кожного, з ОСОБА_5- 70 грн. та
ОСОБА_1- 47 грн. 75 коп.;
- за проведення фоноскопічної експертизи з ОСОБА_4 та
ОСОБА_3 по 883 грн. з кожного, з ОСОБА_5- 400 грн. та з ОСОБА_1-
189 грн.
С у д д і:
Пивовар В.Ф. Гошовська Т.В. Мороз М.А.