У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Редьки А.I.,
суддів
Жука В.Г. і Заголдного В.В.,
прокурора
Сорокіної О.А.
розглянула в судовому засіданні 31 травня 2007 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Миколаївської області, на вирок Новоодеського районного
суду Миколаївської області від 20 лютого 2006 року, яким
засуджено:
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
раніше не судимого,
за ч. 3 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення волі без
конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з
іспитовим строком на 3 роки та на нього покладено певні обов'язки
згідно вимог ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
;
ОСОБА_2
IНФОРМАЦIЯ_2 народження,
раніше не судимого,
за ч. 3 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення волі без
конфіскації майна;за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення
волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2. остаточно
призначено 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3
роки та на нього покладено певні обов'язки згідно вимог ст. 76 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
В апеляційному порядку вирок не оскаржено.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винними у тому, що вони та
невстановлена слідством особа, перебуваючи в нетверезому стані,
8.10.2005 року приїхали на дачу ОСОБА_5, що в АДРЕСА_1, де побили
з неприязності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, чим заподіяли потерпілим легкі
тілесні ушкодження.
Через деякий час ОСОБА_1 з метою заволодіння мобільним
телефоном напав на ОСОБА_3 та став його душити. Продовжуючи свої
злочинні дії, ОСОБА_1, діючи разом із ОСОБА_2, відвели ОСОБА_3 до
його дачного будинку, де примусили останнього відімкнути двері,
після чого проникли в середину будинку. ОСОБА_1 тримав ОСОБА_3,
продовжуючи здавлювати його шию, а ОСОБА_2 заволодів його
мобільним телефоном "NOKIA-3210" та стартовим пакетом "Джинс"
загальною вартістю 370 грн.. Після цього вони повернулися до
дачного будинку ОСОБА_5, де продовжували утримувати ОСОБА_3 та
ОСОБА_4. Крім того, ОСОБА_2 зірвав з шиї ОСОБА_4 срібний
ланцюжок, вартістю 370 грн, яким розпорядився на власний розсуд.
У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування
вироку у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону
та призначенням занадто м'якого покарання. Просить направити
справу на новий судовий розгляд. У поданні зазначається, що при
застосуванні ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, суд недостатньо
врахував тяжкість вчинених злочинів та обставини вчинення
злочинів. Крім того, судом не враховані обтяжуючі обставини по
справі.
У запереченнях на касаційне подання захисник ОСОБА_6 просить
залишити касаційне подання без задоволення, вирок - без зміни. На
її думку, суд призначив покарання засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2у,
яке відповідає вимогам кримінального закону.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне
подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Суд визнав доведеною винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчинених
злочинах, яка грунтується на допустимих і достатніх доказах, котрі
ретельно досліджені у судовому засіданні і такі висновки суду не
оспорюються у поданні.
Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 187 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
також не оспорюється у поданні.
Призначаючи покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2у, суд у відповіності
з вимогами ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
в достатній мірі врахував
ступінь тяжкості вчиненого, а також як пом'якшуючі, так і
обтяжуючі обставини, а саме: щире каяття винних, визнання ними
своєї вини, повне відшкодування потерпілим заподіяної шкоди,
позитивні характеристики з місця проживання та роботи, що раніше
вони не притягувалися до кримінальної відповідальності, ОСОБА_1
має на утриманні неповнолітню дитину, у ОСОБА_2 матір - інвалід,
потерпілі просили суворо не карати винних. На даний час, як
вбачається з повідомлення кримінально-виконавчої інспекції
Центрального району м. Миколаєва, засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2
обов'язки, покладені вироком суду, виконують в повному обсязі.
Крім того, прокурор, який підтримував обвинувачення в суді першої
інстанції, просив призначити покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2у із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а на підставі ст. 75
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнити від відбування покарання з
іспитовим строком на 3 роки. Тому з урахуванням викладеного суд
дійшов правильного висновку про можливість застосування до ОСОБА_1
та ОСОБА_2 ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
За таких обставин суд обгрунтованно призначив покарання
ОСОБА_1 та ОСОБА_2у з іспитовим строком, застосувавши ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційне подання заступника прокурора Миколаївської області
залишити без задоволення.
Вирок Новоодеського районного суду Миколаївської області від
20 лютого 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни.
Судді:
А.I. Редька В.Г. Жук В.В. Заголдний