У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Міщенка С.М.,
суддів
Кліменко М.Р. і Синявського О.Г.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 травня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 2 жовтня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області від 23 січня 2007 року.
Зазначеним вироком засуджено
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
раніше не судимого,
- за ч. 2 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Відповідно до ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати у сумі 423 грн. 37 коп..
ОСОБА_1 засуджено за те, що він 02.01.2006 року, близько 19 год. 40хв., керуючи легковим автомобілем марки "Форд-Сіера", рухаючись по вул. Суворова м. Сарни Рівненської області зі швидкістю 60 км\год., порушив вимоги п.п.1.3,.1.5,.12.1, 12.2, 18.1 Правил дорожнього руху України та здійснив наїзд на ОСОБА_3, внаслідок чого потерпілий помер на місці ДТП.
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 23 січня 2007 року вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 2 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує, що на досудовому слідстві було порушено його право на захист, оскільки він не мав можливості укласти угоду з адвокатом внаслідок складного матеріального становища. Також доводить свою невинуватість у вчиненні злочину та зазначає, що суд задовольнив цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 без урахування того, що на досудовому слідстві їй було повністю відшкодовано матеріальну шкоду та, крім того, 5000 грн.. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а кримінальну справу направити на нове розслідування.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1 оскаржує фактичні обставини справи, які були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції, і перегляду відповідно до вимог ч.1 ст.398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05) у касаційному порядку не підлягають.
Висновки судів про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) , відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судом доведеними, та грунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів, які досліджувалися судом у порядку ч.3 ст.299 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05) , і є правильними.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування судових рішень по справі, не встановлено.
Твердження засудженого про порушення його права на захист необгрунтовані та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що на досудовому слідстві та в суді ОСОБА_1 неодноразово роз'яснювалося його право мати захисника, проте він відмовився від захисника, про що свідчать його власноручні розписки. Оскільки участь захисника у даній справі не була обов'язковою, а ОСОБА_1 не виявляв бажання запросити захисника та не посилався на відсутність у нього коштів на оплату його послуг, слідчим та судом було правильно прийнято відмову ОСОБА_1 від захисника. За таких обставин, колегія суддів вважає, що право засудженого на захист порушено не було.
Покарання ОСОБА_1 обрано відповідно до вимог ст.65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого. Призначене покарання є необхідним й достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_1 і попередження нових злочинів.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди судом вирішено на підставі цивільного та цивільно-процесуального законодавства.
Так, ні засуджений ОСОБА_1, ні потерпіла ОСОБА_2 не заперечували того, що під час провадження досудового слідства батько ОСОБА_1 відшкодував потерпілій матеріальну шкоду, оплативши поминальний обід, та надав додатково 5000 грн.
Разом з тим, потерпіла ОСОБА_2 у суді заявила позов про відшкодування моральної шкоди на додаткову суму 10000 грн., який і був задоволений судом відповідно до засад розумності і справедливості, а також з урахуванням моральних страждань потерплої та негативних наслідків, що настали у зв'язку зі смертю її чоловіка.
За таких обставин немає підстав вважати, що цивільний позов потерпілої про відшкодування моральної шкоди вирішено неправильно.
Iнших обгрунтованих доводів щодо незаконності постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень, які б давали підстави для їх зміни чи скасування, у касаційній скарзі не наведено.
Підстав для призначення справи до розгляду в суді касаційної інстанції з повідомленням осіб, визначених ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05) , немає.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05) , колегія суддів
у х в а л и л а:
відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.
Судді:
Міщенко С.М. Кліменко М.Р. Синявський О.Г.