У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого
Міщенка С.М.
суддів
Вус С.М., Синявського О.Г.
з участю прокурора
Казнадзея В.В.
адвокатів
ОСОБА_1, ОСОБА_2
потерпілої
ОСОБА_3
розглянула в судовому засіданні в м.Києві " 29 " травня 2007
року кримінальну справу за касаційними скаргами адвоката ОСОБА_1 в
інтересах потерпілої ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_2 в інтересах
засудженого ОСОБА_4. на вирок апеляційного суду Херсонської
області від 27 лютого 2007 року відносно
ОСОБА_4
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
громадянина України, не судимого,
учня Новокаховського професійного училища,
яким вирок Бериславського районного суду Херсонської області
від 25 грудня 2006 року щодо ОСОБА_4. в частині призначеного йому
покарання та застосування вимог ст.ст.75, 76 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
скасовано. Призначено ОСОБА_4за ч.1 ст.119 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки.
ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що він 23 квітня 2006 року
близько 19 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,
поблизу АДРЕСА_1 вчинив убивство ОСОБА_5. через необережність за
обставин, викладених у вироку.
У касаційних скаргах:
- адвокат ОСОБА_2. заперечує висновки апеляційного суду про
неможливість виправлення ОСОБА_4. без ізоляції від суспільства,
стверджує, що необережність дій засудженого, який на час події був
неповнолітнім, межує з нещасним випадком, а вживання ним алкоголю
було викликане святкуванням Паски. Захисник звертає увагу на те,
що санкція ч.1 ст.119 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
передбачає більш
м'який вид покарання, який однак не може бути застосований до
неповнолітнього, і просить вирок змінити і звільнити ОСОБА_4. від
відбування покарання із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
;
- адвокат ОСОБА_1 стверджує, що засуджений мав умисел на
заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, що змінене
обвинувачення суперечить здобутим у справі доказам, висловлює
сумніви в неупередженості судів першої та апеляційної інстанцій і
просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий
розгляд.
Заслухавши доповідача, потерпілу ОСОБА_3, адвокатів ОСОБА_2
і ОСОБА_1, які підтримали касаційні скарги, прокурора, який
просив залишити скарги без задоволення, перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів
вважає, що скарги задоволенню не підлягають.
Висновок суду про винність ОСОБА_4. у вчиненні злочину за
обставин, викладених у вироку, грунтується на доказах, досліджених
і належним чином оцінених судом. Вина ОСОБА_4. стверджується
показаннями самого засудженого, показаннями свідків ОСОБА_6,
ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та іншими доказами, зібраними
у справі, і не оспорюється в касаційній скарзі адвоката ОСОБА_2,
що подана в інтересах засудженого.
Доводи скарги адвоката ОСОБА_1 про те, що засуджений ОСОБА_4
мав умисел на заподіяння потерпілому ОСОБА_5 тяжких тілесних
ушкоджень, від який настала смерть, є безпідставними. Зазначені
доводи ретельно перевірялися судами першої й апеляційної інстанції
та не знайшли підтвердження.
Iз висновку судово-медичної експертизи видно, що смерть
потерпілого ОСОБА_11 настала в результаті дії тупих предметів, що
призвело до забою серця. У судовому засіданні судово-медичний
експерт, який робив розтин тіла потерпілого ОСОБА_11, пояснив, що
зупинку серця можна розцінювати як випадок, який у практиці
зустрічається дуже рідко, так як грудна клітка в районі серця
добре захищена і нанесення удару в дану область при звичайних
обставинах може, в залежності від сили удару, викликати лише
задишку або падіння, але не зупинку серця.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що засуджений,
наносячи ОСОБА_11 удар чи поштовх у область грудної клітки, не мав
умислу на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, які
спричинили його смерть, а тому дії ОСОБА_4. правильно
кваліфіковані за ст.119 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
як убивство,
вчинене через необережність.
Доводи касаційної скарги адвоката ОСОБА_2 в частині суворості
призначеного засудженому ОСОБА_4покарання є безпідставні.
Апеляційний суд, вирішуючи питання про обрання ОСОБА_4покарання,
врахував ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, дані,
що характеризують особу засудженого, та обгрунтовано призначив
йому покарання, пов'язане з позбавленням волі.
Керуючись ст.ст.305, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
у х в а л и л а :
касаційні скарги адвокатів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 залишити без
задоволення, а вирок апеляційного суду Херсонської області від 27
лютого 2007 року щодо ОСОБА_4- без зміни.
судді:
Міщенко С.М. Вус С.М. Синявський О.Г.