У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого-судді
Міщенка С.М.
суддів
Кліменко М.Р., Синявського О.Г.
за участю прокурора
Морозової С.Ю.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 травня 2007
року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників
ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на вирок Краснопільського районного суду
Сумської області від 10 січня 2006 року та ухвалу Апеляційного
суду Сумської області від 21 березня 2006 року.
Вироком Краснопільського районного суду Сумської області від
10 січня 2006 року
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_1,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років
позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_3. судові витрати в сумі 1189 грн. 82 коп.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 21 березня
2006 року вирок щодо ОСОБА_3. залишено без зміни.
ОСОБА_3. визнано винним та засуджено за заподіяння 1 травня
2005 року потерпілому ОСОБА_4. тяжких тілесних ушкоджень, що
спричинили його смерть за обставин, викладених у вироку.
У касаційних скаргах:
- захисник ОСОБА_1. просить судові рішення щодо ОСОБА_3.
скасувати, а справу закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
за відсутністю в його діях складу злочину, посилаючись
на незаконне притягнення засудженого до адміністративної
відповідальності за дрібне хуліганство, яке призвело до порушення
встановленого законом порядку збирання доказів у кримінальній
справі, застосування незаконних методів ведення дізнання та
досудового слідства, забезпечення права на захист від
обвинувачення, недопустимість окремих доказів, порушення судом
вимог статей 54, 261 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, необ'єктивної оцінки
окремих доказів, а в цілому до відсутності належних доказів його
винності у вчиненні інкримінованого злочину;
- захисник ОСОБА_3. також просить судові рішення щодо
ОСОБА_3. скасувати, а справу закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
за відсутністю в його діях складу злочину. При
цьому захисник посилається на порушення органами досудового
слідства вимог ст. 22 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, які залишилися поза
увагою судів першої і апеляційної інстанції, істотні порушення
вимог кримінально-процесуального закону, допущені органами
дізнання і досудового слідства при затриманні ОСОБА_3. та збиранні
доказів його винності, застосуванні до нього незаконних методів
досудового слідства, фальсифікацію окремих доказів і процесуальних
документів, порушення права на захист обвинуваченого, неправильну
та необ'єктивну оцінку зібраних у справі доказів судами першої і
апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення
касаційних скарг без задоволення, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що
касаційні скарги захисників підлягають частковому задоволенню з
таких підстав.
Статтею 62 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачено, що
"обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних
незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо
доведеності вини особи тлумачаться на її користь."
Відповідно до ст. 22 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, прокурор,
слідчий та особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх
передбачених законом заходів для всебічного, повного і
об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини,
що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також
обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність. При
цьому суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не
вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.
Зазначені вимоги Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та
кримінально-процесуального закону у кримінальній справі щодо
ОСОБА_3. органами дізнання і досудового слідства, прокурором та
судами порушені.
Так, перевіркою матеріалів справи та судових рішень колегією
суддів встановлено, що висновки суду про винність ОСОБА_3. у
вчиненні інкримінованого йому злочину грунтуються на явці з
повинною та показаннях самого ОСОБА_3 як підозрюваного і
обвинуваченого, а також даних ним під час відтворення обстановки і
обставин події і обранні йому запобіжного заходу у виді взяття під
варту, які він давав на початковому етапі досудового слідства, але
від яких відмовився одразу після допуску до участі у справі
захисника; показаннях свідків ОСОБА_6., ОСОБА_5., ОСОБА_7. та
інших, жоден із яких не були очевидцями вчиненого ОСОБА_3 злочину,
а також висновку судово-медичної і судово-імунологічної експертиз,
якими підтверджено кількість, локалізацію та тяжкість заподіяних
ОСОБА_4. тілесних ушкоджень і причину його смерті та можливе
походження виявленої на сорочці ОСОБА_3. волосини від цього ж
потерпілого.
Разом із тим, у касаційних скаргах обох захисників
стверджується, що явка з повинною та показання ОСОБА_3. отримані
органами досудового слідства з порушенням вимог
кримінально-процесуального закону, оскільки останнього було
незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за
дрібне хуліганство і піддано арешту, що дало можливість органам
дізнання і досудового слідства із застосуванням незаконних методів
та порушенням вимог кримінально-процесуального закону отримати від
нього явку з повинною і показання про побиття ним потерпілого
ОСОБА_4., а також сфальсифікувати окремі докази.
Зазначені посилання захисників колегія суддів вважає
небезпідставними, оскільки із матеріалів справи дійсно вбачається,
що явку з повинною ОСОБА_3. написав 19 травня 2005 року під час
відбування арешту, призначеного йому суддею ОСОБА_8. за вчинення
дрібного хуліганства 1 травня 2005 року в барі "IНФОРМАЦIЯ_2"
Разом із тим, в межах розглянутої під головуванням цього ж
судді кримінальної справи щодо ОСОБА_3. належних та переконливих
доказів вчинення ним такого адміністративного правопорушення у цій
кримінальній справі немає.
За таких обставин колегія суддів вважає сумнівними висновки
судів першої і апеляційної інстанції про добровільність написання
ОСОБА_3. явки з повинною, а також дотримання органами дізнання і
досудового слідства встановленого законом процесуального порядку
збирання окремих доказів (зокрема речових) та відсутність з їх
боку будь-якого незаконного впливу на ОСОБА_4 в період з 14 по 24
травня 2005 року.
Не спростовує такий висновок і постанова прокурора про
відмову в порушенні кримінальної справи за фактом застосування до
ОСОБА_3. незаконних методів слідства, оскільки наведені в ній
мотиви є непереконливими та такими, що суперечать матеріалам
справи щодо часу написання явки з повинною і збирання окремих
доказів, своєчасного повідомлення цими органами про арешт ОСОБА_3
родичам, в тому числі дружині, забезпечення його захисником під
час допиту як обвинувачений 24 травня 2005 року, дотримання
встановленого законом порядку утримання під вартою, про що
захисники вказували під час розгляду справи судом першої і
апеляційної інстанції та зазначають у своїх касаційних скаргах.
Сумнівним є також висновок апеляційного суду щодо
неупередженості дій судді ОСОБА_8., який одноособово розглянув
кримінальну справу стосовно ОСОБА_3. та необхідності його відводу
на підставі п. 4 ч. 1 ст. 54 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Тому перевіривши доводи касаційних скарг за матеріалами
справи та судовими рішеннями, колегія суддів дійшла однозначного
висновку про те, що органами досудового слідства порушені вимоги
ст. 22 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, оскільки висновки суду про
винність ОСОБА_3. у вчиненні інкримінованого йому злочину
грунтуються на явці з повинною та його визнавальних показаннях як
підозрюваний і обвинувачений, отриманих органами досудового
слідства, від яких він відмовився після вступу у справу захисника,
що залишилося поза увагою суду першої інстанції, який в свою чергу
допустив порушення вимог статей 54 та 67 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
стосовно встановлених кримінально-процесуальним законом правил
оцінки зібраних у справі доказів, на що не звернув уваги
апеляційний суд при перегляді справи за апеляціями самого
засудженого та цих же захисників.
Оскільки відповідно до ст. 323 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
вирок
суду має бути законним і обгрунтованим, а згідно ч. 2 ст. 327 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, обвинувальний висновок не може грунтуватися
на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході
судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена,
обвинувальний вирок щодо ОСОБА_3, як постановлений з порушенням
зазначених вимог закону, підлягає скасуванню, а справа -
направленню на нове розслідування.
Враховуючи, що зазначені обставини не отримали належної
оцінки в ухвалі апеляційного суду при розгляді апеляцій
засудженого і захисників, які оспорювали законність і
обгрунтованість засудження ОСОБА_3. з наведенням фактично тих же
самих мотивів, які викладені ними і у касаційних скаргах, то й
ухвала апеляційного суду як така, що постановлена з порушенням
вимог ст. 377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, також підлягає скасуванню.
При новому розслідуванні справи органам досудового слідства
та прокурору шляхом проведення відповідних слідчих дій,
призначення і проведення відповідних експертиз необхідно
встановити обставини, що відповідно до ст. 64 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, підлягають доказуванню у кримінальній справі, дати
належну оцінку правовим доводам, викладеним у касаційних скаргах
захисників, і в залежності від встановлених та додатково зібраних
доказів вирішити питання про достатність чи недостатність доказів
обвинувачення ОСОБА_3. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.
121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. При цьому прокурору також слід
звернути увагу на те, яке процесуальне становище обіймала особа,
що здійснювала розслідування кримінальної справи щодо ОСОБА_3.,
оскільки у справі вона мала різне процесуальне становище і в
залежності від цього також визначитися із законністю та
допустимістю зібраних у справі доказів.
Оскільки під час досудового слідства та судового розгляду
справи ОСОБА_3. перебував під вартою, то такий же запобіжний захід
йому має бути залишений у зв'язку із скасуванням постановлених
щодо нього судових рішень та направленні справи на нове
розслідування.
На підставі наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
касаційні скарги захисників ОСОБА_1. та ОСОБА_2. задовольнити
частково.
Вирок Краснопільського районного суду Сумської області від 10
січня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від
21 березня 2006 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на
нове розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_3. залишити раніше обраний - взяття
під варту.
СУДДI :
Міщенко С.М. Кліменко М.Р. Синявський О.Г.