У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного
Суду України у складі:
головуючого
Пивовара В.Ф.
суддів
Гошовської Т.В., Мороза М.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 травня 2007
року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою
захисника останнього-адвоката ОСОБА_2 на судові рішення у даній
справі.
Вироком Бахчисарайського районного суду АР Крим від 29 травня
2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
несудимого,
засуджено:
- за ч.1 ст.190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік обмеження
волі;
- за ч.3 ст.296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі;
- за ч.1 ст.122 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення
волі;
- за ч.1 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів 6 років
позбавлення волі.
Постановлено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та
ОСОБА_3 на користь потерпілих: ОСОБА_4 1 093 грн. на відшкодування
матеріальної шкоди та 6 700 грн.- моральної шкоди; ОСОБА_5 376
грн. 37 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 5 000
грн.-моральної шкоди; ОСОБА_6 1800 грн. на відшкодування
матеріальної шкоди та 5 000 грн.- моральної шкоди.
Цим вироком також засуджено ОСОБА_3 та ОСОБА_7, які судові
рішення в касаційному порядку не оскаржили та щодо них не
надходило касаційне подання прокурора.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він, у
червні 2005 року, перебуваючи біля греблі водосховища поблизу м.
Бахчисарай, шляхом обману та зловживання довірою, з метою
подзвонити попросив у ОСОБА_8 мобільний телефон, а на вимогу
останнього повернути його, повідомив про повернення такого, а сам
привласнив його, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму
480 грн.
В ніч на 10 вересня 2005 року, ОСОБА_1, за попередньою змовою
з ОСОБА_3 та іншими невстановленими досудовим слідством особами,
перебуваючи біля бару "Колізей", що розташований по вул. Фрунзе у
м. Бахчисараї, за обставин, встановлених судом та детально
наведених у вироку, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи
громадський порядок, брутально лаючись, вчинив побиття ОСОБА_5,
ОСОБА_4 та ОСОБА_6 В результаті побиття ОСОБА_4 спричинено
середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6- легкі
тілесні ушкодження. Під час побиття ОСОБА_4, ОСОБА_1, намагався
заволодіти його мобільним телефоном, порвавши задню кишеню штанів,
але телефон випав на асфальтове покриття, після чого ним таємно
заволодів ОСОБА_7.
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 22 серпня 2006 року
вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 -адвокат
ОСОБА_2 вказує на неповноту та однобічність досудового і судового
слідства, істотні порушення кримінально-процесуального
законодавства та неправильне застосування кримінального закону.
Вказує на те, що ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не заподіював,
а висновком судово-медичної експертизи останньому неправильно
визначено ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень, що
призвело до неправильної кваліфікації дій його підзахисного за ч.1
ст.122 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Зазначає також, про безпідставне
засудження ОСОБА_1 за ч.1 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки
за заволодіння мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_4 засуджено
також ОСОБА_7 за ч.1 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Стверджує про
те, що конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 виник не безпричинно, а на
грунті неприязних відносин між ними, які склались раніше. З
урахуванням наведених доводів, просить судові рішення в частині
засудження ОСОБА_1 за ч.3 ст.296 та ч.1 ст.187 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
скасувати за відсутністю в його діях складу злочину, а
в частині засудження за ч.1 ст.122 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
-
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у
задоволенні такої слід відмовити.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, висновки суду
про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих
злочинів та кваліфікацію його дій за ч.1 ст.190, ч.3 ст.296, ч.1
ст.121, ч.1 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
грунтуються на зібраних
у справі та детально досліджених в судовому засіданні доказів, в
їх сукупності та взаємозв'язку. Зокрема, вони грунтуються на
показаннях потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6,
показаннях вказаних у вироку свідків, у котрих, як свідчать
матеріали справи, не було підстав для обмови засудженого, даних
протоколів слідчих дій, висновках судово-медичних експертиз та
інших доказах.
Місцевий суд, так й суд апеляційної інстанції ретельно
перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній
скарзі адвоката ОСОБА_2, про необгрунтованість засудження ОСОБА_1
за ч.3 ст.296, ч.1 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та неправильну
кваліфікацію його дій за ч.1 ст.122 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Викладені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів
безпідставними, такими, що не відповідають матеріалам справи,
колегія суддів знаходить обгрунтованими. Як свідчать фактичні
обставини справи, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 завдавали удари
потерпілому ОСОБА_4, діючи узгоджено, тілесні ушкодження заподіяно
останньому спільними діями обох, і під час цих злочинних дій
ОСОБА_1 заволодів майном потерпілого, а тому суд цілком
обгрунтовано, розглядаючи справу в межах пред'явленого
обвинувачення, визнав його винуватим у розбійному нападі.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних
порушень при збиранні, дослідженні й оцінені доказів, які б
ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду та правильність
кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1, судом касаційної інстанції
не встановлено. Висновки суду грунтуються на достатніх та
допустимих доказах.
Зі справи видно, що органами досудового слідства і судом
досліджені всі обставини справи, які могли мати значення для
прийняття правильного рішення у справі.
Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то воно є
справедливим, відповідає вимогам ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
підстав для зміни судових рішень в цій частині немає.
Таким чином, не знаходячи, передбачених ст. 398 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для призначення даної справи до розгляду
касаційним судом, керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
колегія суддів,
у х в а л и л а :
у задоволенні касаційної скарги захисника засудженого
ОСОБА_1-адвоката ОСОБА_2 на вирок Бахчисарайського районного суду
АР Крим від 29 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду АР
Крим від 22 серпня 2006 року відмовити.
Судді:
Пивовар В.Ф. Гошовська Т.В. Мороз М.А.