У х в а л а
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Селівона О.Ф.,
суддів за участю прокурора
Шевченко Т.В., Кривенди О.В. Колесниченка О.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 травня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Автономної Республіки Крим на судові рішення щодо
ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Вироком Євпаторійського міського суду Автономної Республіки
Крим від 30 вересня 2004 року ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження, не судимого
засуджено за ч.2 ст.186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі;
за ч.2 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років позбавлення
волі.
На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів остаточно ОСОБА_1 призначено 7 років позбавлення волі.
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2 народження, раніше неодноразово судимого,
востаннє вироком Красногвардійського районного суду Автономної
Республіки Крим від 16 вересня 2002 року за ч.3 ст.185 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
,
звільненого 15.12.2003 року постановою Полтавського районного
суду Полтавської області від 8.12.2003 року умовно-достроково
на 1 рік 5 місяців 22 дні
засуджено за ч.2 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років
позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
вироків остаточно ОСОБА_2 призначено 8 років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_1в солідарному
порядку на користь потерпілої ОСОБА_3 650 грн., з ОСОБА_1на
користь потерпілої ОСОБА_4 550 грн.
Ухвалою Апеляційного Суду Автономної Республіки Крим від 17
травня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1та ОСОБА_2 залишено без зміни.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2засуджені за вчинення таких злочинів.
8.06.2004 року близько 23-ї години ОСОБА_1, знаходячись у
парку ім.Караєва по вул.Революції у м.Євпаторії, скориставшись
темрявою та відсутністю громадян, підбіг позаду до ОСОБА_4, яка
проходила по парку, і шляхом ривка відкрито викрав у неї з шиї
золотий ланцюжок вартістю 550 грн.
10.06.2004 року ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного
сп'яніння, на вул.Шевченко в районі перехрестя з вул.Горького у
м.Євпаторії, близько 23-ї години, за попередньою змовою з ОСОБА_2,
скориставшись темрявою та відсутністю громадян, наздогнали
ОСОБА_3. ОСОБА_1 схопив її позаду за волосся, зірвав з шиї золотий
ланцюжок вартістю 250 грн. з золотим хрестиком вартістю 100 грн.,
і наніс потерпілій удари по обличчю, від яких вона впала на
коліна, а ОСОБА_2в цей час наніс кілька ударів ногою по правій
нозі ОСОБА_3 і руками по обличчю та іншим частинам тіла,
заподіявши середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Таким чином, подолавши волю потерпілої до опору, ОСОБА_1 і
ОСОБА_2почали обмацувати її вуха, і остання, побоюючись подальшого
побиття, зняла золоті сережки вартістю 400 грн. і передала їх
засудженим. ОСОБА_1 і ОСОБА_2також намагалися заволодіти золотою
обручкою вартістю 100 грн. та золотою каблучкою з дорогоцінними
каменями вартістю 800 грн., однак не змогли їх зняти, після чого,
злякавшись криків потерпілої про допомогу, втекли з місця події і
розпорядились викраденим на власний розсуд.
У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок щодо
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а справу направити на новий судовий розгляд у
зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.
Посилається на те, що при призначенні їм покарання суд
безпідставно не призначив їм обов'язкового додаткового покарання у
виді конфіскації майна.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав
касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно
підлягає задоволенню з таких підстав.
Вироком суду ОСОБА_1та ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.187 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
і призначено покарання кожному у виді 7 років
позбавлення волі. Додаткового покарання засудженим не призначено.
Однак, санкція зазначеної статті передбачає обов'язкове
призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна. Отже,
призначаючи засудженим покарання за ч.2 ст.187 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
суд мав би обов'язково призначити засудженим
передбачене законом додаткове покарання, або мотивувати його
незастосування.
Крім того, за епізодом відкритого викрадення майна ОСОБА_4
дії ОСОБА_1кваліфіковані за ч.2 ст186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
як
грабіж, поєднаний з насильством, що не є небезпечним для життя і
здоров'я потерпілої. Однак, зі змісту вироку не вбачається, в чому
саме полягало застосування насильства.
Суд не надав належної оцінки діям засудженого, виконуваним в
процесі вчинення злочину щодо ОСОБА_4.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок щодо
ОСОБА_1і ОСОБА_2 на підставі ст.ст.398, 371 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий
судовий розгляд, під час якого необхідно більш ретельно перевірити
докази і дати їм об'єктивну оцінку, кваліфікувати дії ОСОБА_1за
епізодом незаконного заволодіння майном потерпілої ОСОБА_4 в
залежності від обвинувачення, визнаного судом доведеним; а у
випадку підтвердження винності ОСОБА_1та ОСОБА_2 у вчиненні
інкримінованих їм злочинів, суду необхідно усунути недоліки,
допущені при призначенні засудженим покарання.
Оскільки під час апеляційного розгляду справи ці недоліки
вироку не виправлено, ухвала апеляційного суду також підлягає
скасуванню.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів Верховного Суду України,
у х в а л и л а :
Касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки
Крим задовольнити.
Вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки
Крим від 30 вересня 2004 року та ухвалу Апеляційного Суду
Автономної Республіки Крим від 17 травня 2005 року щодо ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в
той же місцевий суд в іншому складі суду.
С у д д і :
Селівон О.Ф. Шевченко Т.В. Кривенда О.В.