У х в а л а
 
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
                 Верховного Суду України у складі
 
     головуючого
     Синявського О.Г.,
     суддів
     Гриціва М.I., Пекного С.Д.
 
 
     розглянула в судовому засіданні в  м.Києві   22  травня  2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого  ОСОБА_1
на вирок Суворовського районного суду м.Херсона від 14 червня 2005
року і ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 16  серпня
2005 року,
     в с т а н о в и л а :
     вироком суду
     ОСОБА_1
     IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
     уродженця м.Херсона,
     громадянина   України,   раніше    неодноразово     судимого,
останнього разу - 2 жовтня 2003 року Дніпровським  районним  судом
м.Херсона  за  ч.1  ст.307  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  3   роки
позбавлення волі з випробуванням із іспитовим строком 2  роки,-
     засуджено за ст.297 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 1 рік 6 місяців
позбавлення волі;
     за ч.1 ст.298 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  1  рік  6  місяців
обмеження волі.
     На  підставі  ст.70  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за  сукупністю
злочинів ОСОБА_1 призначено 1 рік 6 місяців позбавлення волі.
     Відповідно до ст.71  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за  сукупністю
вироків ОСОБА_1 остаточно призначено 3 роки 1  місяць  позбавлення
волі.
     Цим вироком засуджено  також  ОСОБА_2,  ОСОБА_3  та  ОСОБА_4,
судові рішення щодо яких  не  оскаржені  і  касаційне  подання  не
принесено.
     ОСОБА_1 засуджено за те,  що  він  4  лютого  2005  року   на
кладовищі на АДРЕСА_1, за попередньою змовою з  ОСОБА_2,  ОСОБА_3,
ОСОБА_4 та двома особами, матеріали щодо яких  виділено  в  окреме
провадження,  здійснив  надругу  над  могилою,  яке  виразилося  в
розрусі  могильних споруд - пам"яток історії і культури, змістив і
викрав надгробну плиту.
     Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від  16  серпня
2005 року зазначений вирок залишено без зміни.
     У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує, що досудове
та судове слідство проведено неповно, однобічно, а  висновки  суду
не  відповідають  фактичним  обставинам  справи.   Зазначає,   що, 
призначаючи покарання,  суд  першої  інстанції  не  зарахував  час
перебування його під вартою,  і  ставить  питання  про  скасування
постановлених щодо нього судових рішень з направленням  справи  на
додаткове розслідування.
     Заслухавши  доповідача,  перевіривши  матеріали   справи   та
обговоривши доводи касатора, колегія суддів вважає,  що  касаційна
скарга задоволенню не підлягає.
     Як видно з матеріалів справи, висновки суду  про  доведеність
вчинення засудженим ОСОБА_1  вказаних  злочинів  за  викладених  у
вироку обставин стверджуються показаннями самого  засудженого  про
те, що  всі  засуджені  вирішили  вчинити  крадіжку  пам"ятника  з
кладовища і домовилися з водієм автобуса про його  перевезення  до
пункту  прийому  металу.  Приїхавши  на  кладовище,  зтягнули   та
відсунули на 5 метрів надгробну плиту, але зустрічні  священник  і
жінка сказали, що викличуть міліцію і вони втекли.
     Такі  показання  засудженого   узгоджуються   з   показаннями
засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, свідків  ОСОБА_5,  ОСОБА_6
та ОСОБА_7, даними протоколів огляду  місця  події,  впізнання  та
очних ставок.
     Доводи скарги про те, що районний суд не  зарахував  у  строк
відбування період перебування його під вартою з 4 лютого 2005 року
спростовуються постановою від 23 березня  2005  року  про  обрання
ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. (а.с. 147).
     Виходячи  з  фактичних   обставин   справи,   суд   правильно
застосував  щодо  засудженого  ОСОБА_1  кримінальний   закон   при
кваліфікації  його  дій  за  ст.297  та  ч.1  ст.298  КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
        .
     Призначене ОСОБА_1  покарання  відповідає  вимогам  ст.65  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , оскільки його вид та строк визначено судом  з
урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу,
з яких вбачається,  що  він  неодноразово  засуджувався,  на  шлях
виправлення не став і вчинив  новий  злочин  у  період  іспитового
строку.
     Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть
скасування вироку по  справі, не встановлено.
     З наведеного вбачається, що передбачені законом підстави  для
призначення  кримінальної  справи  до   касаційного   розгляду   з
повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,
відсутні.
     Керуючись ст.394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів,-
 
                        у х в а л и л а :
     у   задоволенні   касаційної   скарги   засудженого   ОСОБА_1
відмовити.
     судді: 
 
     Синявський О.Г.  Гриців М.I.  Пекний С.Д.