У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
Головуючого
Міщенка С.М.
суддів
Вус С.М., Кліменко М.Р.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 травня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок
Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2005 року, яким
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
уродженця с. В.Ломов Нижньоломовського району
Пензенської області, Російська Федерація,
мешканця м. Одеси,
раніше не судимого,
за ст. 364 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
виправдано за
відсутністю в його діях складу злочину.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 1 листопада
2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому,
що він, працюючи на посаді директора Одеського спеціального
науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту, тобто
будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем
всупереч інтересам служби в інтересах третьої особи - ПП
"Айсберг", на порушення ст. 5 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
і п. 2 "Методики
розрахунку і порядку використання оплати за оренду державного
майна", продовжив строком на 2 роки до 7.06.2005 року договір
оренди з IНФОРМАЦIЯ_2 ПП "Айсберг" на нежиле приміщення з
встановленою раніше сумою орендної плати у розмірі 450 гривень на
місяць, хоча фактичний розмір плати повинен був складати 3360, 56
гривень на місяць, що потягло за собою недоотримання Одеським СНД
і ПКI орендної плати за період з 1.01.2001 р. по 1.05.2004 р. у
розмірі 161306, 88 гривень, а державним бюджетом 40326 гривень.
Крім того, ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем
всупереч інтересам служби в інтересах третьої особи - ООО "Салон"
у період 6.06.2001 р., 20.12.2001 р., 2002 р., 30.05.2003 р.,
26.12.20003 р., 2.01.2004 р. продовжував з ООО "Салон" договір
оренди на нежиле приміщення з орендною ставкою 7%, а саме 3175
гривень на місяць, виходячи з того, що орендне приміщення буде
використовуватися для виставки продукції, у той час як на орендній
площі фактично знаходився меблевий магазин, тобто занизив вартість
орендної плати, оскільки фактичний розмір орендної плати за оренду
приміщення під магазин становить 15 %, а саме 5991,14 гривень на
місяць, що потягло за собою недоотримання інститутом за період з
1.01.2001 р. по 1.05.2004 р. орендної плати у сумі 161306,88
гривень, а державним бюджетом - 33793,68 гривень.
У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо
ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. На
обгрунтування своїх вимог вказує на те, що суд неправильно
встановив фактичні обставини справи і дійшов безпідставного
висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого
йому злочину.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне
подання не підлягає задоволенню.
Висновок суду про відсутність у діях ОСОБА_1 складу
інкримінованого йому злочину, підтверджується сукупністю зібраних
та перевірених у судовому засіданні доказів.
Так, ОСОБА_1 як під час досудового слідства так і в судовому
засіданні пояснив, що договори оренди нежилих приміщень з ПП
"Айсберг" та ТОВ фірма "Салон" були укладені не ним, а колишнім
IНФОРМАЦIЯ_2 інституту ОСОБА_2, який помер. Крім того, договір з
ТОВ фірма "Салон" був узгоджений з Фондом державного майна. У
зв'язку з умовами договорів він не мав права їх змінювати в
односторонньому порядку.
Як убачається з матеріалів справи, а саме з договору НОМЕР_1
від 7 червня 2000 року між ПП "Айсберг" та СНД і ПКI, а також
договору НОМЕР_2 від 1 січня 20001 року між ТОВ фірма "Салон" та
СНД і ПКI оренди нежилих приміщень, одностороння відмова від
виконання умов договорів і внесення до нього змін не допускалося
(а.с.80, 107-108).
При цьому вказані договори були укладені колишнім
IНФОРМАЦIЯ_2 ОСОБА_2 щодо якого є постанова органів досудового
слідства про відмову у порушенні кримінальної справи за ст. 364 ч.
2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у зв'язку з його смертю.
Аналізуючи дану постанову, колегія суддів вважає, що органами
досудового слідства було встановлено, що саме дії ОСОБА_2, який
уклав зазначені договори, спричинили шкоду СНД і ПКI.
Крім того, згідно з Законом України "Про оренду державного і
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
ОСОБА_1 без згоди орендарів в
односторонньому порядку не міг змінити умови, що були раніше
укладені ОСОБА_2
Судом також обгрунтовано зазначено, що органами досудового
слідства не було встановлено, що діючи в інтересах третіх осіб,
ОСОБА_1 отримав будь-яку винагороду і в чому саме виразилися дії
виправданого, що були направленні саме на користь третіх осіб.
Суд повно дослідив обставини справи, дав зібраним доказам
належну оцінку і правильно застосував матеріальний закон.
Iстотних порушень норм кримінально-процесуального закону по
справі не встановлено.
Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з
повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
немає.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів -
у х в а л и л а :
відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.
Судді: