У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Кліменко М.Р. і Пекного С.Д.,
за участю прокурора
Ковтун Н.Я.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві 22
травня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою
захисників засудженого - адвокатів ОСОБА_1. і ОСОБА_2, касаційною
скаргою представника потерпілої ОСОБА_3. - ОСОБА_4 на вирок
колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного
суду Чернівецької області від 26 лютого 2007 року щодо ОСОБА_5.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_5,
IНФОРМАЦIЯ_1, громадянина України, румуна, уродженця та
мешканця IНФОРМАЦIЯ_2,
не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,
· за ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
- на 9 років
позбавлення волі;
· за ч.3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
- на 8 років
позбавлення волі;
· за ч.2 п. 6 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
- на 13 років
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів йому визначено остаточне покарання у виді позбавлення
волі строком на 13 (тринадцять) років.
Постановлено стягнути з законного представника
неповнолітнього засудженого - його батька ОСОБА_6 на користь
потерпілої ОСОБА_3. 4718 грн. 76 коп. на відшкодування
матеріальної шкоди. У задоволенні її позову про відшкодування
моральної шкоди в сумі 300000 грн. - відмовлено на тій підставі,
що по справі не доведена вина ОСОБА_6 у заподіянні потерпілій
моральної шкоди.
По справі постановлені окремі ухвали: на ім'я начальника
Сторожинецького РВ УМВС України в Чернівецькій області - з приводу
неявки до суду представника міліції у справах неповнолітніх; на
ім'я прокурора Чернівецької області - з приводу порушення слідчим
вимог ст.125 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
і невжиття заходів для
забезпечення цивільного позову; на ім'я прокурора Чернівецької
області - з приводу сумлінного ставлення до своїх службових
обов'язків прокурора, який брав участь у розгляді справи судом
першої інстанції.
ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні з метою заволодіння
чужим майном і автомобілем розбійного нападу на водія таксі і
умисному вбивстві останнього з користі за таких обставин.
21 жовтня 2006 року близько 23 год. неповнолітній ОСОБА_5.,
будучи в стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим
майном та транспортним засобом взяв в квартирі свого дядька, який
проживав в м. Чернівці, кухонний ніж, довжиною 33, 5 см, який
сховав у правий рукав своєї куртки, та вирушив вулицями м.
Чернівці в пошуках автомобіля. В районі вул. Головної він зупинив
таксі і сів на переднє сидіння пасажира в автомобіль-таксі марки
"Вольсваген-пассат" під керуванням ОСОБА_7, замовивши поїздку до
IНФОРМАЦIЯ_3. У період з 0год.57хв. до 1год. 20 хв. 22 жовтня
2006 року він був доставлений за цією адресою. Після зупинки
автомобіля ОСОБА_5., маючи намір заволодіння особистими речами
водія та автомобілем і бажаючи вбити ОСОБА_7, напав на нього та
завдав удар ножем у грудну клітку справа, а потім удари кулаками
по голові, намагаючись виштовхнути водія з машини. Оскільки це не
вдавалося, він вийшов з машини і, завдаючи удари водію по голові і
тулубу, витягнув ОСОБА_7 з автомобіля, а сам сів за кермо та
поїхав з місця події. Внаслідок дій ОСОБА_5. на місці злочину
настала смерть ОСОБА_7 від проникаючого (з каналом рани
довжиною 16,5 см) сліпого поранення передньої грудної стінки
справа з ушкодженням правої легені та вушка правого передсердя, що
призвело до гострої зовнішньої і внутрішньої кровотечі.
Заволодівши автомобілем, ринкова вартість якого становила
10815грн. 79 коп., та особистими речами водія, а саме:
електрошоковим пристроєм, вартістю 150 грн., та радіостанцією,
вартістю 750 грн., а всього майном ОСОБА_7 на суму 11715 грн. 79
коп., ОСОБА_5. поїхав на автомобілі до місця свого проживання в
IНФОРМАЦIЯ_2, де використовував викрадене на свій розсуд.
У касаційній скарзі захисники засудженого - адвокати ОСОБА_1
і ОСОБА_2 вказують на безпідставне засудження ОСОБА_5. за ч. 4 ст.
187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки при кваліфікації дій особи за
ч.2 п. 6 ст. 115 КК і ч. 3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
додаткова кваліфікація за ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, на
їх думку, не потребується. Крім того, вважають, що по справі не
встановлено, хто саме і за яких обставин заподіяв ОСОБА_7 смерть,
і не спростовано версії ОСОБА_5., що ці дії вчинила його ножем
інша особа, а він тільки з переляку після цього заволодів
транспортним засобом і втік на ньому до себе в село. Захисники
посилаються на те, що суд дав невірну оцінку дослідженим по справі
доказам та неправильно встановив фактичні обставини справи, що
потягло неправильну кваліфікацію дій засудженого. З огляду на це,
просять вирок суду щодо ОСОБА_5. в частині засудження за ч.4 ст.
187, ч.2 п. 6 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
скасувати і справу в
цій частині закрити, а його дії перекваліфікувати з ч. 3 ст. 289
КК на ч. 1 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
У касаційній скарзі представник потерпілої і цивільного
позивача ОСОБА_4. вказує на незаконність прийнятого судом рішення
про відмову потерпілій ОСОБА_3. у задоволенні цивільного позову до
ОСОБА_6 - батька засудженого ОСОБА_5. про відшкодування їй
моральної шкоди, заподіяної його сином, якій самостійного
заробітку і майна, достатнього для відшкодування шкоди, в силу
свого неповнолітнього віку не мав. Тому просить вирок суду змінити
та прийняти рішення про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3.
300000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином,
наявність якої та її розмір, на його думку, повністю доведені
матеріалами справи.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку
прокурора про необхідність скасування вироку суду в частині
відмови в задоволенні цивільного позову потерпілої про
відшкодування заподіяної їй моральної шкоди із залишенням вироку
суду в іншій частині без зміни, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційний скарг, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга представника потерпілої і цивільного позивача
підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга захисників
засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5. у вчиненні
злочинів, за які його засуджено, відповідає фактичним обставинам
справи, обгрунтований сукупністю доказів, розглянутих у судовому
засіданні, наведених у вироку й належно оцінених судом, і є
правильним.
Доводи у касаційній скарзі захисників засудженого про те, що
напад на водія таксі і його вбивство в присутності ОСОБА_5.
вчинила, як про це вказує засуджений, інша особа, а ОСОБА_5.,
побачивши ці дії, з переляку втік на автомобілі таксі в село,
перевірялися судом і обгрунтовано визнані такими, що спростовані
дослідженими по справі доказами.
Так, сам ОСОБА_5. у судовому засіданні не заперечував, що в
ніч з 21 на 22 жовтня 2006 року, пішовши з дому свого дядька, взяв
із собою кухонний ніж; в подальшому сів на переднє сидіння
пасажира в автомобіль таксі під керуванням ОСОБА_7, якому саме цим
ножем було завдано удару в грудну клітину, а потім пораненого
водія витягнуто з машини й побито, а в подальшому він - ОСОБА_5.
сів за кермо цього автомобіля і на ньому поїхав додому у село;
забруднені кров'ю водія речі - переднє сидіння і свій одяг
ОСОБА_5. замивав, після чого автомобіль залишив у своїх друзів, де
він і був виявлений працівником міліції.
Будучи допитаним під час досудового слідства як
підозрюваний з участю захисника і з відеозаписом показань,
ОСОБА_5. визнавав, що в автомобілі таксі він був сам на сам з
водієм, більше нікого з ними не було, і він - ОСОБА_5., сидячи
на передньому сидінні пасажира і скинувши ніж із правого рукава
свого одягу, де він був захований, наніс цим ножем удар водію в
груди, після ч ого заволодів його автомобілем.
Ці показання ОСОБА_5. про те, що саме він вчинив напад на
водія і його вбивство, суд обгрунтовано визнав достовірними,
оскільки вони знайшли підтвердження іншими доказами, дослідженими
судом, зокрема: показаннями свідків ОСОБА_8., ОСОБА_9. про те, що
ОСОБА_5. о 23 год. 21.10.2006р. пішов з квартири, де він проживав,
після чого було виявлено пропажу кухонного ножа, який в подальшому
був знайденим біля трупу загиблого ОСОБА_7 і впізнаний свідком;
показаннями свідків ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_13.,
ОСОБА_14., ОСОБА_15. - лікаря швидкої допомоги про те, що о 0
год. 57 хв. IНФОРМАЦIЯ_5. по рації був останній зв'язок з водієм
ОСОБА_7, який прийняв замовлення диспетчера таксі, а о 1 год. 20
хв. ОСОБА_7 було виявлено побитим і з ножовим пораненням, від
якого він помер до приїзду швидкої, на місці події також виявлений
великий кухонний ніж; висновками судово-медичних експертиз трупа
ОСОБА_7, згідно з якими у нього виявлені численні тілесні
ушкодження, які утворилися послідовно в короткий проміжок часу від
не менше 16 прикладань травмуючої сили - ударів руками, ногами та
одне проникаюче колото-різане поранення грудної клітки справа з
ушкодженням правої легені і правого передсердя, яке є тяжким
тілесним ушкодженням, небезпечним для життя в момент заподіяння, і
разом з гострою зовнішньою і внутрішньою кровотечею стало причиною
смерті ОСОБА_7; показаннями у судовому засіданні судово-медичного
експерта ОСОБА_16. про найбільш ймовірний механізм заподіяння
удару ножем потерпілому із положення, зазначеного ОСОБА_5. в
перших показаннях, тобто, правою рукою ОСОБА_5. в момент, коли він
сидів поруч з водієм на пасажирському сидінні; висновками
судово-медичних, медико-криміналістичних, імунологічних експертиз,
згідно з якими колото-різане поранення у ОСОБА_7 і пошкодження
його одягу утворилися від дії знайденого на місці злочину ножа, а
на одязі, взутті ОСОБА_5., чохлах та сидіннях автомобіля виявлені
замиті сліди крові загиблого; висновком дактилоскопічної
експертизи про виявлення в автомобілі ОСОБА_7 слідів пальців рук,
що належали ОСОБА_5
Зазначеними доказами, показаннями потерпілих, свідків
ОСОБА_11., ОСОБА_12. про неконфліктний характер ОСОБА_7, свідка
ОСОБА_17.- бармена бару "IНФОРМАЦIЯ_6" про роботу бару тільки до
23 год. і невідповідності наданого ОСОБА_5. опису бару дійсній
обстановці в ньому, а також даними про можливість ОСОБА_5. прийти
туди з дому до місця розташування бару тільки після 24 год., коли
бар вже не працював, спростовані твердження ОСОБА_5. про те, що
саме в цьому барі він спілкувався з незнайомцем, який забрав у
нього ніж, а потім підсів до нього у таксі на заднє сидіння,
звідки й наніс удар ножем водію під час сварки з останнім.
Про те, що умисел ОСОБА_5. був спрямований на заволодіння
шляхом розбою автомобілем та іншим майном потерпілого ОСОБА_7 та
він - ОСОБА_5. не мав наміру повертати майно власнику, свідчать
досліджені судом по справі докази, яким суд дав належну оцінку.
Зокрема, з показань свідків ОСОБА_8., ОСОБА_6., ОСОБА_18,
ОСОБА_19., ОСОБА_20, ОСОБА_21., ОСОБА_22., ОСОБА_23., довідки
Чернівецького Національного Університету видно, що ОСОБА_5. за два
тижня до вчиненого казав друзям про намір придбати автомобіль
"Фольсваген-Пассат", на якому знається; IНФОРМАЦIЯ_5. у нього
закінчувалась сесія в IНФОРМАЦIЯ_7 в ніч на IНФОРМАЦIЯ_5. він
пішов з дому, де тимчасово проживав, взявши з собою ніж;
автомобіль ОСОБА_7 він пригнав у село за місцем постійного
проживання, розповідав друзям, що придбав його в м. Чернівці за
3500 доларів США, користувався ним для поїздок на дискотеку, мив,
фарбував цей автомобіль і тільки тоді, коли автомобіль був
виявлений працівником міліції, став стверджувати, що автомобіль
йому не належить; також ОСОБА_5. показував усім електрошокер, який
приніс до себе додому, де він і був вилучений під час обшуку і
впізнаний як належний загиблому ОСОБА_7.; також у багажнику
автомобіля були знайдені інші речі загиблого, в тому числі і
радіостанція, яку туди поклав ОСОБА_5., знявши її з машини.
Зазначеними доказами, яким суд дав належну оцінку,
підтверджується, що ОСОБА_5., маючи корисливий мотив на
заволодіння чужим автомобілем та іншими речами, які в ньому будуть
знаходитись, готувався до вчинення злочинів по незаконному
заволодінню як автомобілем, так і майном водія з цього
автомобіля, і вчинив ці злочини шляхом розбою із застосуванням
насильства, небезпечного для життя і здоров'я водія та із
заподіянням йому тяжких тілесних ушкоджень, в процесі якого вчинив
умисне вбивство водія із користі. Оскільки заволодіння шляхом
розбою чужим майном, яке не є автомобілем, не охоплюється складом
злочину, передбаченого ч. 3 ст.289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, ці дії
підлягають кваліфікації за ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
З огляду на викладене, винуватість засудженого ОСОБА_5. у
вчиненні зазначених у вироку злочинів є доведеною, і його дії за
ч. 4 ст.187, ч. 3 ст. 289, ч.2 п. 6 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
судом кваліфіковано правильно.
Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, які б
тягли зміну чи скасування вироку, по справі не встановлено.
Покарання засудженому ОСОБА_5. призначено судом у
відповідності до вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
в межах
санкцій статей КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за якими його засуджено, з
урахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про особу
засудженого, обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання, в
тому числі і вчинення злочинів ОСОБА_5. у неповнолітньому віці.
Рішення суду про задоволення цивільного позову потерпілої
ОСОБА_3. про відшкодування заподіяної їй ОСОБА_5. матеріальної
шкоди в сумі 4718 грн. 76 коп. є обгрунтованим і в касаційних
скаргах не оскаржено.
Разом з тим, рішення суду про відмову потерпілій ОСОБА_3. в
задоволенні цивільного позову про відшкодування моральної шкоди,
заподіяної злочином, не можна визнати законним і обгрунтованим.
Підставою такого рішення суд визнав те, що по справі не
встановлено заподіяння потерпілій моральної шкоди з вини батька
засудженого, до якого був пред'явлений позов у зв'язку з
відсутністю у його неповнолітнього сина ОСОБА_5. майна,
достатнього для відшкодування шкоди.
Однак при цьому судом не було враховано вимог ст. 1179 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно з якою шкода, заподіяна неповнолітнім,
що досяг віку 14 років, відшкодовується самим заподіювачем на
загальних підставах, а в разі відсутності у нього майна,
достатнього для відшкодування шкоди, шкода відшкодовується його
батьками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої
вини; при цьому відшкодування шкоди батьками припиняється при
досягненні дитиною повноліття або коли вона до досягнення
повноліття стала власником майна, достатнього для відшкодування
шкоди.
З огляду на цю норму, суду належало з'ясувати думку
потерпілої щодо притягнення відповідачами по справі як ОСОБА_5,
так і його батьків, визначити наявність чи відсутність моральної
шкоди у потерпілої, її розмір, провести ретельну перевірку
наявності у засудженого та його батьків майна, достатнього для
відшкодування цієї шкоди, та визначити, чи винні батьки у
завданні їх сином моральної шкоди. При цьому суду належало дати
оцінку і тим даним, що за рік до вчинення злочинів ОСОБА_5.
залишився без догляду і виховання матері, яка за згодою чоловіка
виїхала на заробітки за кордон.
Однак судом цього зроблено не було.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду
в частині відмови в задоволенні цивільного позову потерпілої про
відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з направленням
справи на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
касаційну скаргу захисників засудженого ОСОБА_5. - адвокатів
ОСОБА_1., ОСОБА_2 залишити без задоволення, а касаційну скаргу
представника потерпілої і цивільного позивача ОСОБА_3. - ОСОБА_4
задовольнити частково.
Вирок апеляційного суду Чернівецької області від 26 лютого
2007 року щодо ОСОБА_5 в частині вирішення позову потерпілої
ОСОБА_3. про відшкодування моральної шкоди - скасувати, а справу
в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку
цивільного судочинства.
У решті зазначений вирок залишити без зміни.
Судді:
Міщенко С.М. Кліменко М.Р. Пекний С.Д.