Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Маслія В. І., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Радехівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Радехівському районі Львівської області до Публічного акціонерного товариства ім. Б. Хмельницького про стягнення заборгованості,

Управління Пенсійного фонду України в Радехівському районі Львівської області (далі - позивач, УПФУ) звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства ім. Б. Хмельницького (далі - відповідач), у якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за січень-грудень 2013 року та листопад-грудень 2014 року в сумі 41897,33 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року, позов задоволено частково: з відповідача на користь УПФУ стягнуто 4157,14 грн. заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та ухвалою апеляційного суду про залишення його без змін, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій ставить питання про скасування таких рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач заперечень проти касаційної скарги не надав.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як установлено судами, позивачем призначено пенсію на пільгових умовах працівникам відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

З наявних у справі розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що призначені відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 серпня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (далі - Закон № 1058), в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закону № 1788) з листопада 2014 року № 3811/04-32 від 13 листопада 2014 року та з грудня 2014 року № 4025/04-32 від 05 грудня 2014 року, судами встановлено, що сума заборгованості відповідача, яку позивач просить стягнути, включає в себе планові місячні платежі за листопад та грудень 2014 року, а також суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з дати призначення пенсії до дати формування розрахунку, в тому числі заборгованість за 2013 рік.

Задовольняючи позов у частині позовних вимог щодо періоду за листопад та грудень 2014 року, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із наявності у відповідача обов'язку відшкодовувати витрати УПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058 (1058-15) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи за списком № 1 і за списком № 2, визначено, зокрема, підпунктами "а" і "б" - "з" частини першої статті 13 Закону № 1788.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058 (1058-15) передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788 (1788-12) . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (z0064-04) (далі - Інструкція).

Відповідно до приписів пунктів 6.4 та 6.5 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Згідно з пунктом 6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У той же час, відмовляючи в задоволенні позову в частині відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, нарахованих за 2013 рік, суди дійшли висновку про те, що чинним законодавством не передбачено права УПФУ нараховувати підприємствам до відшкодування витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за попередні періоди.

З таким висновком судів колегія суддів погодитися не може з огляду на їх необґрунтованість та передчасність.

Абзацами другим та третім пункту 6.7 Інструкції встановлено, що в разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Наведене спростовує висновок судів про відсутність у позивача підстав виставляти підприємствам розрахунки витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за періоди, що передують поточному.

В той же час, пункт 6.6 Інструкції визначає, що додаткові пенсії, додаткові витрати на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", доплати, надбавки та підвищення, призначені відповідно до законодавства України, які виплачуються за рахунок інших джерел, ніж кошти Пенсійного фонду України, не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню.

Під час розгляду справи суди не дослідили правову природу сум, нарахованих та виплачених вищевказаним громадянам за 2013 рік, що унеможливлює надання належної правової оцінки правомірності їх нарахування та, відповідно, наявності або відсутності у відповідача обов'язку щодо їх відшкодування.

Крім того, констатувавши обов'язок відповідача щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах вищевказаним громадянам, суди не дослідили питання щодо належності відповідача у справі, тоді як згідно із пунктом 6.3 Інструкції в разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

При цьому слід зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 51 КАС України суд, у разі визнання відповідачем позову, повинен пересвідчитись, чи не суперечать такі дії закону та чи не порушують права, свободи чи інтереси, в тому числі й самого відповідача.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки ухвалені судами обох інстанцій рішення не відповідають вимогам статті 159 КАС України щодо законності і обґрунтованості, такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 227 КАС України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях.

Під час нового розгляду судам, з огляду на положення статті 244-2 КАС України, слід узяти до уваги правову позицію Верховного Суду України, викладену, зокрема, в постановах від 5 червня 2012 року № 21-167а12 та 25 вересня 2012 року №№ 21-251а12, 21-293а12, 21-294а12.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 229, 230, 231 КАС України, суд -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Радехівському районі Львівської області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року в частині відмови в задоволенні позову скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.