У Х В А Л А
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
      Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
                 у кримінальних справах у складі:
 
     головуючого-судді
     Міщенка С.М.
     суддів
     Кліменко М.Р., Пекного С.Д.
     за участю прокурора
     Микитенка О.П.
     розглянула в судовому засіданні в м.  Києві  22  травня  2007
року кримінальну справу за  касаційним  поданням  прокурора,  який
брав  участь  у  розгляді  справи  апеляційним  судом   на   вирок
Апеляційного суду Чернівецької області від 20 лютого 2007 року.
     Вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від
16 листопада 2006 року
     ОСОБА_1,
     IНФОРМАЦIЯ_1,
     громадянку України, раніше не судиму,
     засуджено за  ст.  118  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  2  роки
обмеження волі.
     На підставі статей 75 і 76 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_1.
звільнено від відбування покарання  з  випробуванням  з  іспитовим
строком 1 рік.
     Вироком Апеляційного суду Чернівецької області від 20  лютого
2007  року  ( rs787168 ) (rs787168)
          вирок   Герцаївського   районного   суду
Чернівецької  області  від  16  листопада  2006  року   скасовано,
ОСОБА_1. визнано винною та засудженою за ч. 1 ст. 115  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         із застосуванням ст.  69  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          до
покарання у виді 4 років обмеження волі.
     ОСОБА_1.  визнано  винною  в  умисному   вбивстві   ОСОБА_2.,
вчиненого нею 18 липня 2006 року на  грунті  особистих  неприязних
стосунків за обставин, викладених у вироку.
     У касаційному поданні прокурора, який брав участь у  розгляді
справи апеляційним судом, порушено питання про  скасування  вироку
цього суду та направлення справи щодо ОСОБА_1.  на  новий  судовий
розгляд  у  зв'язку  з  невідповідністю   призначеного   покарання
тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості.
     Заслухавши доповідача, думку  прокурора  про  обгрунтованість
касаційного подання, перевіривши матеріали справи  та  обговоривши
доводи касаційного подання, колегія суддів  вважає,  що  касаційне
подання проркурора підлягає задоволенню з таких підстав.
     Як видно із матеріалів  справи,  ОСОБА_1.  визнано  винною  у
вчиненні нею 18 липня 2006 року умисного  вбивства  свого  вітчима
ОСОБА_2.   Ці   злочинні   дії   засудженої   апеляційним    судом
кваліфіковані за ч. 1 ст.115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , за якою їй із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         призначено покарання у
виді 4 років обмеження волі.
     Проте, перевіривши доводи касаційного подання  прокурора  про
невідповідність призначеного ОСОБА_1. покарання тяжкості вчиненого
злочину та її особі  внаслідок  м'якості  за  матеріалами  справи,
колегія суддів вважає їх обгрунтованими.
     Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  покарання
винній особі має бути призначено у межах санкції закону,  за  яким
її  визнано  винною,  відповідно  до  положень  Загальної  частини
Кримінального кодексу ( 2341-14 ) (2341-14)
        , із врахуванням ступеню тяжкості
вчиненого злочину, особи винного та  обставин,  що  пом'якшують  і
обтяжують покарання. При  цьому,  призначене  покарання  має  бути
необхідне й достатнє для виправлення особи, яка вчинила злочин, та
попередження нових злочинів.  У  разі  призначення  більш  м'якого
покарання ніж передбачено законом  за  вчинений  злочин,  суд  має
керуватися підставами, визначеними ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
     Як вбачається із матеріалів справи, при призначенні покарання
засудженій ОСОБА_1., суд врахував характер  і  ступінь  суспільної
небезпеки  вчиненого   нею   злочину,   те   що   вона   позитивно
характеризується та повністю визнала свою вину. Усі  ці  обставини
суд визнав такими, що пом'якшують покарання  та  істотно  знижують
ступінь тяжкості вчиненого  нею  злочину,  а  тому  з  урахуванням
позитивних даних про її особу призначив покарання із застосуванням
ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
     Однак,  як  правильно   зазначено   у   касаційному   поданні
прокурора, апеляційний суд при цьому не врахував ступінь  тяжкості
вчиненого  ОСОБА_1.  злочину,  який  згідно  ст.  12  КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
        , відноситься до особливо тяжких злочинів, що  свідчить
про підвищену суспільну небезпечність особи засудженої.
     Крім того, відповідно  до  ст.  69  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,
призначення  більш  м'якого  покарання  ніж  передбачено  законом,
можливо за наявності декількох обставин, які з  урахуванням  особи
винної пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь  тяжкості
вчиненого злочину.
     Згідно  ст.  66  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  обставинами,  які
пом'якшують покарання є з'явлення із зізнанням,  щире  каяття  або
активне сприяння розкриттю  злочину.  Таких  обставин  судом  щодо
ОСОБА_1. не встановлено, бо суд тільки констатував,  що  засуджена
повністю визнала свою вину  у  вчиненні  злочину.  Крім  того,  не
можуть бути визнані обставинами, які пом'якшують покарання, те, що
вона  вперше  притягується  до  кримінальної  відповідальності  та
позитивно характеризується, оскільки вказані обставини визначені у
вироку як такі, що характеризують особу ОСОБА_1.
     Крім того, небезпідставним є й посилання прокурора на те,  що
злочин ОСОБА_1. вчинила у стані алкогольного сп'яніння  (а.с.  10,
40,  176),  тоді  як  на  цю  обставину  суд  взагалі  не  звернув
відповідної уваги при призначенні їй покарання.  Що  ж  стосується
негативної характеристики особи потерпілого, перебування його  під
час  вбивства  у  стані  алкогольного  сп'яніння  та  протиправної
поведінки, то вони правильно  враховані  як  обставини,  що  стали
однією з причин вчиненого злочину, але жодна із них, відповідно до
ст. 66 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , не може бути віднесена до обставин,
які  пом'якшують  покарання  засудженої   та   є   підставою   для
призначення їй  покарання  із  застосуванням  ст.  69  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        .
     Тому на підставі п. 3 ч. 1 ст. 398  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        
вирок  суду  щодо  ОСОБА_1.  підлягає   скасуванню   за   м'якістю
призначеного їй покарання, а справа - направленню на новий судовий
розгляд.
     При новому розгляді справи щодо ОСОБА_1.  та у разі  визнання
її винною у вчиненні злочину за викладених у вироку обставин, суду
слід повною мірою  врахувати  тяжкість  вчиненого  злочину,  особу
засудженої та обставини, що  пом'якшують  і  обтяжують  покарання,
після чого відповідно до вимог  ст.  65  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,
призначити їй покарання, необхідне й достатнє для  виправлення  та
попередження нових злочинів.
     На  підставі  наведеного,  керуючись  статтями  394-396   КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів
                            УХВАЛИЛА :
     касаційне подання прокурора,  який  брав  участь  у  розгляді
справи судом першої інстанції, задовольнити.
     Вирок Апеляційного суду Чернівецької області  від  20  лютого
2007 року ( rs787168 ) (rs787168)
         щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу  направити
на новий судовий розгляд у цей же суд.
                             СУДДI :
     Міщенко С.М.  Кліменко М.Р.  Пекний С.Д.