У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого- судді
Міщенка С.М.,
Суддів за участю прокурора захисника
Кліменко М.Р. і Пекного С.Д., Морозової С.Ю., ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 травня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Житомирської області на вирок Чуднівського районного
суду Житомирської області від 21 січня 2005 року та ухвалу колегії
суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду
Житомирської області від 5 квітня 2005 року щодо ОСОБА_1.
Зазначеним вище вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1, уродженки та мешканки с. Волосівка Чуднівського
району Житомирської області, працюючу IНФОРМАЦIЯ_2
раніше не судиму, -
- виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за відсутністю в її діях складу цього
злочину.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувалася у тому,
що вона, будучи службовою особою - IНФОРМАЦIЯ_2, в період із
01.01.2003 року по 01.07.2004 року утримала прибутковий податок із
зарплати працівників IНФОРМАЦIЯ_2 в сумі 43140грн. та, маючи
реальну можливість перерахувати ці кошти до бюджету, діючи умисно
з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах та інтересах
очолюваного нею господарства, використовуючи своє службове
становище всупереч інтересам служби, грубо порушила вимоги ст.9
Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян"
( 13-92 ) (13-92)
від 26.12.1992 року та Закону України "Про податок з
доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
, що набрав чинності з
01.01.2004р., не перерахувала ці кошти до бюджету з метою
використання на інші цілі, чим спричинила тяжкі наслідки
охоронюваним законом державним інтересам у вигляді 43140 грн.
матеріальних збитків.
Виправдовуючи ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
суд встановив, з 2002 по 2004 роки в господарстві за
несприятливими погодними умовами сталися форс-мажорні обставини,
внаслідок чого погіршився фінансовий стан господарства і заробітна
плата працівникам згідно з вимогами Статуту господарства
сплачувалась як готівкою, так і в натуральній формі. При сплаті
інших податків прибутковий податок з працівників, нарахований на
заробітну плату, виплачену їм у тому числі сільськогосподарською
продукцією, у сумі 43140 грн. своєчасно не був перерахований до
бюджету, в подальшому частково погашався, а частково був
витрачений на нагальні потреби господарства, а заборгованість по
цьому податку в сумі 43140 грн. була списана Чуднівською ДПI,
рішення якої скасовано під час досудового слідства за поданням
прокурора у зв'язку зі зміною законодавства.
За таких обставин суд визнав відсутність в діях ОСОБА_1
умислу на несплату прибуткового податку з громадян до бюджету, а
також відсутність корисливого мотиву її дій і особистої
заінтересованості в цьому, що виключає наявність в її діях складу
злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 5 квітня
2005 року виправдувальний вирок Чуднівського районного суду
Житомирської області від 21 січня 2005 року щодо ОСОБА_1 залишено
без зміни.
У касаційному поданні заступник прокурора Житомирської
області порушує питання про скасування зазначених судових рішень
щодо ОСОБА_1 з направленням справи на нове розслідування у зв'язку
з неправильним застосуванням кримінального закону та неповнотою
досудового слідства. Стверджує, що ОСОБА_1 не перебувала в стані
крайньої необхідності, оскільки при нарахуванні прибуткового
податку з громадян мала реальну можливість перерахувати кошти до
бюджету. Доводить, що при виправданні ОСОБА_1 місцевий та
апеляційний суди зробили неправильні посилання та аналіз чинного
законодавства та роз'яснень ДПА України, оскільки ті не свідчать
про правомірність дій ОСОБА_1 Зазначає, що суд за власною
ініціативою зобов'язаний був повернути справу на додаткове
розслідування у зв'язку з неповнотою досудового слідства та
неконкретністю пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення за ч.2 ст.364
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, необхідністю додаткової кваліфікації її
дій за ст.212 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за фактом ухилення від сплати
податків за 2004 рік, а також за ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за
фактом службового підроблення статистичної звітності за 2003 рік,
в чому їй обвинувачення помилково не пред'являлось. Посилається
й на те, що ОСОБА_1 мала корисливий мотив та особисту
заінтересованість у вчиненні злочинних дій по несплаті податків,
на що не звернули уваги суди.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
прокурора, який не підтримав касаційного подання і просив судові
рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, пояснення захисника
виправданої - адвоката ОСОБА_2, який заперечував проти задоволення
касаційного подання прокурора, перевіривши матеріали справи і
обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що
касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про
відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст.
364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки вона не мала умислу на
несплату податку і заподіяння державі тяжких наслідків, а не
перерахувала до бюджету частково утриманий із заробітної плати
працівників IНФОРМАЦIЯ_2 прибутковий податок у зв'язку з дією
форс-мажорних обставин та через необхідність використання цих
коштів на забезпечення життєдіяльності IНФОРМАЦIЯ_2, грунтуються
на зібраних у встановленому законом порядку й об'єктивно
досліджених як судом першої інстанції, так і судом апеляційної
інстанції доказах, яким суди дали належну оцінку і детально
виклали ці докази у судових рішеннях.
Як убачається з матеріалів справи, у IНФОРМАЦIЯ_2 існував
податковий борг, який виник внаслідок форс-мажорних обставин -
пошкодження сільськогосподарських культур зливовими дощами та
градобоєм за станом на 23.06.2002р., що за зверненням голови
IНФОРМАЦIЯ_2 ОСОБА_3, який працював на той час, було встановлено
висновком Торгово-промислової палати України від 02.12.2002 року.
На підставі цього висновку рішенням Чуднівської ДПI від
20.02.2003р. IНФОРМАЦIЯ_2 було звільнено від сплати податкового
боргу, і це при перевірці у серпні 2004 року визнано правильним
(а.с.27-32). Про це було відомо ОСОБА_1, яка з 22.10.2002 року
стала працювати головою IНФОРМАЦIЯ_2.
За час її роботи у 2003 році і в 1-му півріччі 2004 року у
товаристві також виник податковий борг в сумі 43140 грн. внаслідок
форс-мажорних обставин, наявність яких підтверджена висновками
Торгово-промислової палати України від 17.04.2003р. (за станом на
зиму 2002-2003р.р. і до 04.04.2003 року), від 12.08.2003 року (за
станом з квітня до 14.06.2003 року), від 23.09.2004 року (за
станом на 01.08.2004р.), згідно з якими в ці періоди в
господарстві через стихійні лиха загинули врожаї, що давало
підстави для списання безнадійного податкового боргу товариства
перед бюджетами.
Як видно зі справи, ОСОБА_1, отримавши за своїми зверненнями
зазначені висновки ТПП України, 05.08.2004 року, тобто ще до
порушення щодо неї кримінальної справи, звернулася до Чуднівської
ДПI із заявою про списання 43140 грн. заборгованості по
прибутковому податку з громадян на виплачену працівникам у
безготівковій формі (у натурі) заробітну плату, і цей борг був
списаний рішенням Чуднівської ДПI від 11.11.2004 року.
Ураховуючи зазначені дані, а також показання у судовому
засіданні свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та досліджені судом
бухгалтерські документи, з яких видно, що у зазначений період
товариство, незважаючи на труднощі фінансового характеру,
сплачувало податки, у тому числі частково й прибутковий податок з
громадян (а згідно з Законом України "Про податок з доходів
фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
від 22.05.2003р. - з 01.01.2004р.
податку із доходів фізичних осіб), не заперечувало наявності
заборгованості перед бюджетом з прибуткового податку з громадян на
суму 43140грн. та силами ОСОБА_1 було вжито заходів для погашення
цієї заборгованості у порядку, який використовувався раніше, суд
обгрунтовано дійшов висновку про недоведеність умислу ОСОБА_1 на
вчинення зловживання службовим становищем з метою несплати цього
податку і заподіяння цими діями державі тяжких наслідків.
Також правильно судом визнано, що дослідженими по справі
доказами не встановлено корисливого мотиву дій ОСОБА_1 та
наявності у неї особистого інтересу по несплаті податку з прибутку
громадян.
З огляду на викладене, суд на законних підставах постановив
по справі виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 за відсутністю в її
діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, належним чином умотивувавши своє рішення.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд
не допустив порушень закону і правильно прийняв рішення про
залишення виправдувального вироку без зміни, а апеляції
прокурора - без задоволення.
У судових рішеннях, якими виправдано ОСОБА_1, не йдеться в
сенсі ст.39 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
про те, що вона діяла в стані
крайньої необхідності, а тому доводи прокурора про безпідставне
визнання судами дій ОСОБА_1, як учинених у стані крайньої
необхідності, є безпідставними.
Та обставина, що рішення Чуднівської ДПI від 11.11.2004р. за
поданням прокуратури було 17.12.2004 року скасовано, не спростовує
висновків суду про відсутність умислу у ОСОБА_1 на вчинення
злочину; окрім того, з протоколу засідання ДПI і її рішення від
17.12.2004 року вбачається, що підставою для скасування
попереднього рішення стало внесення змін у чинне законодавство
(зареєстроване 17.11.2004р.) щодо періоду, за який списується
податковий борг внаслідок форс-мажорних обставин (а.с. 229-234).
Доводи прокурора про те, що апеляційний суд при обгрунтуванні
невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, безпідставно послався в ухвалі на деякі
нормативні акти і роз'яснення ДПА, не доводять наявності в діях
ОСОБА_1 складу інкримінованого їй злочину.
Доводи прокурора про те, що суд зобов'язаний був повернути
дану кримінальну справу на додаткове розслідування, оскільки
ОСОБА_1 було пред'явлено неконкретне обвинувачення, а досудове
слідство по цій справі проведено неповно, внаслідок чого дії
обвинуваченої по несплаті податку за 1-е півріччя 2004 року не
отримали додаткової кваліфікації за ст. 212 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, безпідставні, оскільки за змістом статей 246 та 281
КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
повернення справи на додаткове розслідування не
можливе з ініціативи суду з підстав необхідності притягнення особи
до кримінальної відповідальності за інший злочин, або для
збільшення обсягу обвинувачення, а прокурор такого клопотання не
заявляв.
Окрім того, суд касаційної інстанції не вправі скасувати
виправдувальний вирок з мотивів істотного порушення прав
обвинуваченого.
Посилання прокурора на те, що судові рішення щодо ОСОБА_1
підлягають скасуванню внаслідок помилкового не пред'явлення їй
органами досудового слідства обвинувачення у службовому
підробленні, є безпідставними і суперечать чинному законодавству,
оскільки справа щодо ОСОБА_1 згідно з вимогами закону розглянута
судом першої інстанції у межах пред'явленого їй обвинувачення, при
розгляді справи прокурором не порушувалося питання про нове
обвинувачення підсудної. За таких обставин суди як першої, так і
апеляційної інстанцій не допустили порушень кримінального і
кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування
постановлених ними судових рішень.
Твердження прокурора про вчинення ОСОБА_1 дій по зловживанню
службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, з корисливих
мотивів і особистої заінтересованості, є таким, що не грунтується
на матеріалах справи, спростовано дослідженими по справі доказами
і не відповідає даним, що містяться у постанові про пред'явлення
ОСОБА_1 обвинувачення, з тексту якої вбачається, що ОСОБА_1 діяла
в інтересах очолюваного нею господарства.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не знаходить
підстав для призначення справи для розгляду з повідомленням осіб,
визначених ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
відмовити заступнику прокурора Житомирської області у
задоволенні касаційного подання на вирок Чуднівського районного
суду Житомирської області від 21 січня 2005 року та ухвалу колегії
суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду
Житомирської області від 5 квітня 2005 року щодо ОСОБА_1.
Судді:
Міщенко С.М. Кліменко М.Р. Пекний С.Д.