Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Маслія В. І., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про скасування рішення та поновлення прав на перебування в черзі квартирного обліку,

ОСОБА_4 звернувся з позовом до Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про скасування рішення та поновлення прав на перебування в черзі квартирного обліку.

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що позивач з 22 січня 1967 року по 13 серпня 1993 року проходив військову службу у Збройних Силах СРСР.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини 14427 № 180 від 27 серпня 1993 року старшого прапорщика ОСОБА_4, техніка 3-го відділу військової частини 14427, звільненого з дійсної військової служби в запас наказом командира військової частини 31600 № 043-ПМ від 13 серпня 1993 року за статтею 46 пункт "в" (скорочення штатів), вважати таким, що здав справи і посаду, 27 серпня 1993 року. Виключити зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення 28 серпня 1993 року та направити для постановки на військовий облік у Кіровоградський ЛВК Кіровоградської області.

18 листопада 1993 року позивач звернувся із заявою до голови виконкому Кіровоградської міської ради народних депутатів про взяття на квартирний облік для отримання квартири в м. Кіровограді, при цьому, згідно з довідкою військової частини № 25901 від 08 вересня 1993 року за № 1438, останній проживає за адресою: АДРЕСА_1, - у відомчій квартирі, яка належить Міністерству оборони.

Рішеннм виконавчого комітету Кіровоградської міської ради "Про зняття з квартирного обліку військовослужбовців, звільнених в запас або відставку" від 07 квітня 2011 року ОСОБА_4 старшого прапорщика, склад сім'ї якого становить 5 осіб, знято з квартирного обліку військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, як такого, що не проживає у м. Кіровограді.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач оскаржив його до суду.

Суди обох інстанцій позов задовольнили, виходячи з його обґрунтованості.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

Згідно із частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Водночас, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, а тому, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, викладеною у постанові від 02 грудня 2014 року у справі № 21-530а14.

Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За правилами частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, із житлових відносин, розглядають в порядку цивільного судочинства.

Між тим, позивач звернувся до суду за захистом прав, що виникли з житлових правовідносин.

Отже колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що спір у даній справі не є публічно-правовим, і для нього встановлений інший порядок судового вирішення, а тому зазначена справа не підлягає розгляду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , що відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для закриття провадження у справі.

Оскільки під час вирішення справи по суті судами допущені порушення норм процесуального та матеріального права, скаргу позивача слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року скасувати.

Провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про скасування рішення та поновлення прав на перебування в черзі квартирного обліку закрити.

Роз'яснити, що даний спір підлягає розгляду в суді цивільної юрисдикції.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.