У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного
Суду України у складі:
головуючого
Коновалова В.М.
суддів
Скотаря А.М. і Кузьменко О.Т.
Кузьменко О.Т.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 травня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1.
Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області
від 30 липня 2004 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1, судимості не має,
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2, судимості не має,
засуджено кожного за ч. 3 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення
волі.
На підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 та ОСОБА_2
звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком 2 роки. До них також застосовано вимоги, передбачені ст.76
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Апеляційний суд Чернігівської області 19 квітня 2005 року
апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом
першої інстанції, задовольнив і вирок Ніжинського міськрайонного
суду Чернігівської області від 30 липня 2004 року в частині
призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання скасував та постановив у
цій частині свій вирок, призначивши засудженим за ч. 3 ст. 187 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
покарання із застосуванням ст.69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
- по 4 роки позбавлення волі.
Ухвалою колегії суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах від 22 листопада 2005 року касаційні скарги
засудженої ОСОБА_1. і адвоката ОСОБА_3 частково задоволено й вирок
Апеляційного суду Чернігівської області від 19 квітня 2005 року
скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 12 квітня
2006 року апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи
судом першої інстанції, залишено без задоволення, а вирок - без
зміни.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони 28
жовтня 2003 року у с. Липів Ріг Ніжинського району Чернігівської
області за попередньою змовою групою осіб, із проникненням у
житло, вчинили розбійний напад на ОСОБА_4, ОСОБА_5 і членів її
родини, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я
потерпілої ОСОБА_5
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1, посилаючись на те, що
Апеляційний суд Чернігівської області при новому апеляційному
розгляді у порушення вимог ст.399 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
не
виконав вказівок касаційної інстанції щодо перевірки її та
адвоката ОСОБА_3 доводів про невідповідність висновків суду
фактичним обставинам справи, просить судові рішення скасувати, а
справу направити на нове розслідування.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні
касаційної скарги засудженої слід відмовити.
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1. у вчиненні розбійного
нападу на ОСОБА_3 і ОСОБА_5 та членів її родини відповідають
фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в
судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є
обгрунтованими.
Так, потерпіла ОСОБА_3 показала, що вона працює листоношею на
пошті і займається розносом грошових виплат мешканцям АДРЕСА_1. 28
жовтня 2003 р. вона принесла ОСОБА_5 соціальну допомогу на дітей.
Перебуваючи у її будинку, вона спочатку надала для підписання
відомість про отримання грошей. У цей час у двері почали стукати й
увірвались до будинку ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які стали вимагати
передати їм гроші, пояснюючи при цьому, що ОСОБА_5 заборгувала їм
гроші. Вона відмовилась це зробити, і тоді ОСОБА_2 сказав, що
потрібно забрати всі гроші. У зв'язку з цим ОСОБА_1 і ОСОБА_2
почали бити всіх присутніх у хаті людей. Вона встигла вибігти на
вулицю, однак там її наздогнав ОСОБА_2, який відібрав сумку та
втік із нею. В подальшому сумку їй повернули.
Ці показання в повному обсязі підтвердила потерпіла ОСОБА_5,
яка також вказала, що ніякого боргу перед ОСОБА_1 не мала.
Окрім показань указаних потерпілих, винуватість ОСОБА_1.
підтверджується також показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_4,
висновком судово-медичної експертизи, відповідно до якого
встановлено, що потерпілій ОСОБА_5 заподіяно легкі тілесні
ушкодження, які потягли короткочасний розлад її здоров'я, та
даними, що містяться в протоколах слідчих дій.
Дії ОСОБА_1. за ч.3 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковано правильно.
Не грунтуються на матеріалах справи й твердження засудженої
ОСОБА_1. про невиконання апеляційною інстанцією вказівок
касаційного суду.
Як убачається зі справи, при новому апеляційному розгляді
справи апеляційний суд вірно розглянув її лише за апеляцією
прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої
інстанції. Разом із тим не залишилися поза увагою колегії суддів
також і доводи засудженої ОСОБА_1. і її захисника ОСОБА_3 щодо
недоведеності вини засудженої у вчиненні інкримінованого злочину
та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, які
апеляційний суд перевірив шляхом проведення часткового судового
слідства.
За таких обставин підстав уважати, що апеляційний суд при
новому апеляційному розгляді справи щодо ОСОБА_1. порушив вимоги
ст.399 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, немає.
Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст.65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень вимог
кримінально-процесуального закону, які б перешкодили, чи могли
перешкодити як суду першої, так і апеляційної інстанцій, повно та
всебічно розглянути справу і постановити законні, обгрунтовані та
справедливі рішення.
З огляду на викладене, передбачені законом підстави для
призначення справи до касаційного розгляду відсутні.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженої ОСОБА_1.
Судді:
КОНОВАЛОВ В.М. СКОТАРЬ А.М. КУЗЬМЕНКО О.Т.