У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Селівона О.Ф.,
суддів Кривенди О.В., Шевченко Т.В.
розглянула в судовому засіданні 17 травня 2007 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2
на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від
16 листопада 2004 року та ухвалу колегії суддів судової палати у
кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області від 22
лютого 2005 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Цим вироком визнано винними:
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження, уродженку м. Чернівців, раніше
судиму 23.02.2001 р. за ч. 1 ст. 229-1, ст. 44 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік позбавлення волі, звільнену 04.10.2001 р. за
відбуттям покарання,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, і призначено їй за цим законом покарання 3 роки
позбавлення волі.
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_2 народження, уродженку смт. Красноільськ
Сторожинецького району Чернівецької області, згідно зі ст. 55 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
таку, що не має судимості,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, і призначено їй за цим законом покарання 8 років
позбавлення волі з конфіскацією майна.
ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 255 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
виправдано.
ОСОБА_4,
IНФОРМАЦIЯ_3 народження, уродженця АДРЕСА_1, раніше не
судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, і призначено йому за цим законом покарання із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
5 років позбавлення
волі з конфіскацією майна.
ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 255 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
виправдано.
Прийнято рішення щодо речових доказів та судових витрат.
Цим же вироком також засуджено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та
ОСОБА_8, касаційні скарги чи подання щодо яких не подано.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Чернівецької області від 22 лютого 2005 року
вирок щодо ОСОБА_3 змінено: виключено з вироку вказівку на її
попередню судимість та кваліфікуючу ознаку вчинення злочину
особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями
308-310, 312, 314, 315, 317 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, і призначено
їй покарання за ч. 3 ст. 307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 цього Кодексу 6 років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, яке є її власністю. В решті вирок щодо
ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8
залишено без зміни.
З урахуванням змін, внесених до вироку апеляційним судом,
ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні злочинів за
таких обставин.
ОСОБА_1, довідавшись в кінці грудня 2003 року від ОСОБА_8 про
наявність наркотичного засобу, в січні 2004 року прибула до
помешкання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у АДРЕСА_2 і незаконно придбала у
них 1010 г наркотичного засобу - макової соломи висушеної, що
становить великий розмір, яку перевезла до місця свого проживання
в м. Чернівці.
ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також ОСОБА_7 та ОСОБА_8, діючи в складі
організованої групи, за попередньою змовою між собою, повторно, в
період з кінця грудня 2003 року по 13 січня 2004 року незаконно
придбали, зберігали, перевозили з метою збуту і збули ОСОБА_1,
ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 наркотичний засіб - макову солому
загальною сухою вагою 3750 г, що становить великий розмір.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, даючи свій аналіз
наявним у справі доказам, просить судові рішення щодо ОСОБА_1,
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати і направити справу на нове
розслідування. Мотивує тим, що матеріали кримінальної справи
сфальсифіковано, досудове та судове слідство проведено неповно і
однобічно з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального
закону, а викладені у вироку висновки суду не відповідають
фактичним обставинам справи. Посилається на неправильну
кваліфікацію судом дій засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ознаками
ч. 3 ст. 307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
вчинення ними злочину в складі
організованої групи та із залученням неповнолітнього, їх
безпідставне обвинувачення за ч. 1 ст. 255 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Зазначає, що до обвинувачених застосовувались незаконні методи
слідства, їх позбавлено права користуватися послугами перекладача
та не вручено їм слідчі документи в перекладі на їх рідну мову,
внаслідок чого порушено їх право на захист, в матеріалах справи
міститься не скасована постанова про відмову в порушенні
кримінальної справи щодо засуджених, а докази у справі отримано з
порушенням встановленого законом порядку їх збирання та
закріплення. Вважає призначене засудженим покарання таким, що не
відповідає тяжкості вчинених ними злочинів та їх особам, і просить
його пом'якшити, звертаючи увагу на те, що всупереч висновкам суду
ОСОБА_3 на момент вчинення злочину вважалася такою, що не має
судимості.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в
її задоволенні необхідно відмовити.
Так, згідно з ч. 1 ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
касаційний
суд не перевіряє вироки місцевих судів щодо неповноти і
однобічності досудового та судового слідства, а також
невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Натомість, зазначені обставини перевірялися апеляційним
судом, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 367 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
і доводи захисника ОСОБА_2 в цій частині визнані безпідставними з
наведенням в ухвалі відповідних мотивів такого висновку.
З рішенням апеляційного суду погоджується і колегія суддів,
оскільки підстав для сумнівів у достовірності та допустимості
доказів, на які послався суд у вироку, а також даних про
фальсифікацію матеріалів справи, про що стверджує захисник
ОСОБА_2, під час перевірки матеріалів справи не виявлено.
Кваліфікація дій засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за такою
ознакою ч. 3 ст. 307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
як вчинення ними
злочину в складі організованої групи є вірною, оскільки між ними
та ОСОБА_7 і ОСОБА_8 існували стійкі зв'язки з розподілом функцій
кожного, спрямовані на реалізацію єдиного плану зі збуту
наркотичних засобів.
Стосовно твердження захисника ОСОБА_2 про безпідставне
обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 255 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, то вироком суду їх виправдано за цим обвинуваченням.
З урахуванням змін, внесених до вироку щодо ОСОБА_3
апеляційним судом, призначене їй, а також ОСОБА_1 та ОСОБА_4
покарання згідно зі ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
відповідає
тяжкості вчинених ними злочинів, особі кожного з них та конкретним
обставинам справи, в тому числі й тим, на які посилається захисник
ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі.
Так, ОСОБА_1 призначено покарання 3 роки позбавлення волі, що
ближче до мінімальної межі санкції закону, за яким її засуджено, а
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
відповідно 6 і 5 років позбавлення волі з
конфіскацією майна.
Вважати призначене кожному із засуджених покарання надмірно
суворим підстав не вбачається.
Посилання у касаційній скарзі на застосування до засуджених
незаконних методів слідства перевірялися під час розгляду справи
судами першої та апеляційної інстанцій і обгрунтовано визнані
безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження.
Доводи про те, що ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4позбавлено права
користуватися послугами перекладача та не вручено їм слідчі
документи в перекладі на їх рідну мову, спростовуються наявною в
матеріалах справи копією обвинувального висновку в перекладі на
російську мову, яка вручалась засудженим, заявами засуджених про
вільне володіння ними російською мовою, та даними протоколу
судового засідання про участь перекладача.
Щодо твердження про те, що в матеріалах справи міститься не
скасована постанова про відмову в порушенні кримінальної справи
щодо засуджених, то з її змісту вбачається, що 18 березня 2004
року старшим слідчим СВ УМВС України в Чернівецькій області
відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1, ОСОБА_6
та ОСОБА_5 за фактом незаконного придбання наркотичних засобів за
період з 2000 року по грудень 2003 року, а ОСОБА_1, ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 засуджено за злочини, вчинені в період з кінця грудня 2003
року по 13 січня 2004 року.
Отже, істотних порушень вимог кримінально-процесуального
закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування
постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено.
Таким чином, підстав для призначення кримінальної справи до
касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, немає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_2 у
кримінальній справі щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3та ОСОБА_4 відмовити.
Судді:
Селівон О.Ф. Кривенда О.В. Шевченко Т.В.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України О.Ф. Селівон