У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів палати Верховного Суду України
з кримінальних справ у складі :
головуючого
Пивовара В.Ф.
суддів
Гошовської Т.В., Мороза М.А.
за участю прокурора
Кривов'яза Я.I
та законного представника засудженого
ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 травня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та
касаційною скаргою законного представника неповнолітнього
засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Тернопільської
області від 13 лютого 2007 року, яким засуджено:
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, уродженця
і жителя с. Гаї за Рудою Зборівського району
Тернопільської області, не судимого,
-за п. 6, ч.2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років
позбавлення волі без конфіскації майна;
-за ч.4 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років позбавлення
волі без конфіскації майна;
-за ч.3 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки 6 міс
позбавлення волі;
-за ч.2 ст.263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік позбавлення
волі, а на підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно
визначено покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення
волі строком 11 років без конфіскації майна;
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_2 року народження, уродженця
і жителя с. Гаї за Рудою Зборівського району
Тернопільської області, не судимого,
за ч.3 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення
волі.
За пунктами 6,12 ч.2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_3
виправдано за недоведеністю його участі у цьому злочині.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним в крадіжці чужого
майна, незаконному поводженні з холодною зброєю, а також в тому,
що він, під час розбійного нападу вчинив умисне вбивство ОСОБА_4,
а ОСОБА_3 - в крадіжці чужого майна.
Як визнав встановленим суд, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інша
малолітня особа протягом червня-липня 2006 року, за обставин
встановлених судом і детально наведених у вироку вчинили ряд
крадіжок вказаного у вироку чужого майна з оселі жителя с. Гаї за
Рудою Зборівського району Тернопільської області ОСОБА_5, всього
на загальну суму 16259 грн. 50 коп.
17 вересня 2006 р., близько 10-ої години ОСОБА_3 запропонував
ОСОБА_2 та іншій малолітній особі вчинити крадіжку у ОСОБА_4,
оскільки йому було відомо про отримання останньою грошової
компенсації за примусову працю під час Великої Вітчизняної війни в
Німеччині, на що отримав їхню згоду, але таємно викрасти гроші їм
не вдалося внаслідок постійного перебування потерпілої вдома. Тоді
у неповнолітнього ОСОБА_2, з метою реалізації задуманого, виник
намір на вчинення вбивства з корисливих мотивів ОСОБА_4 під час
розбійного нападу , про що він повідомив ОСОБА_3 та малолітню
особу, схиливши ОСОБА_3 до таємного заволодіння майном потерпілої
шляхом проникнення у помешкання.
Для реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_2 взяв у себе
вдома штик-ніж, який використовувався в господарстві, та рукавиці,
щоб не залишати на місці події слідів пальців рук, і того ж дня,
близько 12-ої години, вони утрьох прибули на подвір'я ОСОБА_4,
розташоване в с. Гаї за Рудою Зборівського району, яка в цей час
біля приміщення літньої кухні годувала птицю. Побачивши потерпілу,
ОСОБА_3, на пропозицію ОСОБА_2, який переслідував мету її
відволікти, завів з нею розмову, після чого, оскільки погрози
щодо вбивства ОСОБА_4 ОСОБА_2 не сприйняв всерйоз, а наміру
вчиняти відкрите викрадення не мав, запропонував залишити її
подвір'я, направившись до виходу з двору, де на них чекала
малолітня особа. Однак ОСОБА_2, скориставшись тим, що потерпіла
під час розмови повернулась до нього спиною, заздалегідь
приготовленим штик-ножем під час нападу, небезпечного для життя, з
метою заволодіння чужим майном наніс останній вісім ударів в різні
частини тіла, в тому числі голову та шию, позбавивши у такий
спосіб ОСОБА_4 життя.
Не залишаючи наміру заволодіти майном потерпілої, він
примусив ОСОБА_3 та малолітню особу, які намагалися втекти з місця
злочину, повернутись назад, і всі троє, діючи узгоджено, проникли
в помешкання ОСОБА_4, де з шафи викрали гроші в сумі 3004 грн. та
11 доларів США, а всього викрали коштів на суму 3059 грн. 55 коп.,
які розділили між собою.
Крім того, 17 вересня 2006 р. ОСОБА_2 без передбаченого
законом дозволу носив з собою штик-ніж, який являється холодною
зброєю колючо-ріжучої дії.
На вирок подані касаційне подання та касаційна скарга.
У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, вказує на те, що у справі достатньо
доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_3 у вбивстві ОСОБА_4
у змовіі з ОСОБА_2, а висновки суду про відсутність в його діях
складу злочину, передбаченого пунктами 6,12 ч.2 ст.II5 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, як і в рівній мірі в діях ОСОБА_2 п.12 ч.2 ст.115 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, на його переконання, не відповідають
фактичним обставинам справи, тому порушує питання про скасування
вироку щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і направлення справи на новий
судовий розгляд, приводячи у поданні з приводу цього відповідні
доводи. Покликається, зокрема, на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3
перебували у змові, під час нападу на потерпілу ОСОБА_4 діяли
узгоджено, як співвиконавці. На переконання авітора касаційного
подання, суд дав невірну оцінку зібраним у справі доказам, що
призвело до постановлення незаконного судового рішення. Вказує
також на м'якість призначеного покарання засудженому ОСОБА_3
Законний представник неповнолітнього засудженого ОСОБА_3-
його батько ОСОБА_1, не заперечуючи доведеності винуватості
ОСОБА_3 та правильності кваліфікації судом його злочинних дій,
порушує питання про пом'якшення засудженому покарання із
звільненням його від відбування такого з випробовуванням на
підставі ст.104 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Вказує, зокрема, на першу
судимість ОСОБА_3 і щире каяття, сприяння ним розкриттю злочинів
та інше.
Заслухавши доповідача, законного представника засудженого
ОСОБА_3 - його батька ОСОБА_1, котрий підтримав касаційну скаргу
та заперечував проти касаційного подання, міркування прокурора на
підтримання касаційного подання і його заперечення проти
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи касаційних скарги і подання, колегія суддів вважає, що у
задоволенні таких слід відмовити.
Як встановлено перевіркою матеріалів кримінальної справи,
досудове слідство і судовий розгляд у ній проведені з дотриманням
вимог кримінально-процесуального законодавства, спрямованих на
всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 та ОСОБА_3
у вчиненні вказаних злочинів щодо потерпілої ОСОБА_4 - умисного
вбивства останньої ОСОБА_2 з корисливих мотивів під час розбійного
нападу і таємного викрадення її майна з проникненням в житло
ОСОБА_3 та кваліфікацію їх дій: ОСОБА_2 за п. 6 ч. 2 ст. 115 і
ч.4 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а ОСОБА_3 за ч.3 ст.185 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
відповідають фактичним обставинам справи, які
встановлені з урахуванням усіх об'єктивних і суб'єктивних
факторів, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних
обставин подій та грунтуються на зібраних і детально досліджених в
судовому засіданні доказах в їх сукупності та взаємозв'язку. I
зокрема, вони грунтуються на показаннях самих засуджених ОСОБА_2
та ОСОБА_3 в стадії досудового слідства і в судовому засіданні
про обставини вчинення ними вказаних злочинних дій; показаннях
цілого ряду вказаних у вироку свідків; матеріалах огляду місця
події і виявлення потерпілої та речових доказів; даних численних
експертиз, в тому числі й судово-медичної про характер і
локалізацію заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень та причини
її смерті.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, висновки суду
про визнання ОСОБА_3 по суду виправданим у пред'явленому йому
обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 6,12 ч.2
ст.115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, відповідають фактичним обставинам
справи, які встановлені з урахуванням усіх об'єктивних і
суб'єктивних факторів, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні
дійсних обставин події, та грунтуються на зібраних у справі
доказах і, зокрема, показаннях виправдного у цій частині ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_2 та іншої малолітньої особи. Давши оцінку
показанням цих осіб як в стадії досудового слідства, так й в
судовому засіданні, а також фактичним обставинам справи, суд
обгрунтовано прийшов до висновку про те, що у справі відсутні
докази, які б з достовірністю підтверджували пред'явлене ОСОБА_3
обвинувачення у вбивстві під час розбійного нападу ОСОБА_4 з
корисливих мотивів за попередньою змовою з ОСОБА_2
Як правильно вказано у вироку суду, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ні в
стадії досудового слідства, ні в судовому засіданні не визнавали
факту попередньої змови на вбивство ОСОБА_4, а фактичні обставини
справи свідчать, що у ОСОБА_3 під час перебування в оселі
потерпілої не було умислу на вбивство останньої, він не приймав
участі в нападі на ОСОБА_4 і позбавленні її життя, а лише вчинив
таємне викрадення її майна після вчиненого вбивства потерпілої
ОСОБА_2, під примусом останнього, і у справі відсутні інші
достовірні докази причетності ОСОБА_3 до розбійного нападу на
потерпілу. Суд, як того вимагає ст. 334 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
навів у вироку формулювання обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_3
органами досудового слідства і визнане судом недоведеним, а також
підстави для його виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд
відкидає докази обвинувачення.
I, оскільки вичерпані всі можливості одержання з цього
приводу додаткових доказів, визнання його невинуватим за цим
обвинуваченням є обгрунтованим. Відповідно обгрунтованим є
виключення судом з обвинувачення ОСОБА_2 п.12 ч.2 ст.115 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
(вбивство за попередньою змовою групою осіб),
а отже, викладені у касаційному поданні прокурора доводи з цього
приводу, є безпідставними.
Будь-яких процесуальних порушень при дослідженні й оцінці
доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду
щодо
невинуватості ОСОБА_3 в умисному вбивстві під час розбійного
нападу, судом не допущено.
Викладені у вироку висновки суду про доведеність винності
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у крадіжці майна потерпілого ОСОБА_5 та
кваліфікацію їх дій за ч. 3 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з
урахуванням усіх обставин справи, що мали бути взяті до уваги при
з'ясування дійсних обставин події та грунтуються на зібраних у
справі доказах, яким суд дав оцінку в їх сукупності та
взаємозв'язку, і такі висновки у касаційному поданні та
касаційній скарзі не оспорюються.
Що стосується призначеного ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання, то
воно є справедливим, відповідає вимогам ст.65 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. Суд врахував як ступінь тяжкості вчинених ним
злочинів, так й особи винних, характер і ступінь участі кожного з
них у вчиненні злочинів, інші обставини, в тому числі й ті, про
які йдеться у касаційній скарзі законного представника
неповнолітнього засудженого ОСОБА_3. А отже, підстав для
пом'якшення останньому покарання із застосуванням ст.104 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, колегія суддів відмічає, що суд, зазначаючи у
мотивувальній частині вироку обставини вчинення злочинів ОСОБА_2
та ОСОБА_3 разом з малолітнім ОСОБА_2, припустився помилки.
Згідно зі ст.275 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
розгляд справи в
суді проводиться тільки щодо підсудних і тільки в межах
пред'явленого їм обвинувачення, а відповідно до вимог ст. 334 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
мотивувальна частина обвинувального вироку має
містити формулювання обвинувачення підсудного, визнаного судом
доведеним. А як видно з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_2
вчиняв суспільно небезпечні діяння до досягнення ним віку, з якого
можлива кримінальна відповідальність, тому кримінальна справа щодо
нього закрита(т.З а.с. 192).
За таких обставин, в порядку ст.395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
у мотивувальній частині вироку прізвище ОСОБА_2, необхідно
замінити словами "з іншою малолітньою особою".
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційне поданням прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, та касаційну скаргу законного
представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_1 залишити без
задоволення, а вирок Апеляційного суду Тернопільської області
від 13 лютого 2007 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - без зміни.
В порядку ст.395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, у мотивувальній
частині цього вироку прізвище ОСОБА_2 замінити словами
"з іншою малолітньою особою".
Судді:
Пивовар В.Ф. Гошовська Т.В. Мороз М.А.