У х в а л а
 
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
                Верховного Суду України у складі:
 
     головуючого
     Пивовара В.Ф.,
     суддів
     Гошовської Т.В., Мороза М.А.
     за участю прокурора
     Матюшевої О.В.,
     засудженого
 
     ОСОБА_1
 
     розглянула в судовому засіданні 17  травня  2007  року  в  м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Бориславського міського суду  Львівської  області  від  1
червня 2006 року та ухвалу апеляційного  суду  Львівської  області
від 17 жовтня 2006 року.
     Зазначеним вироком засуджено
     ОСОБА_1,
     IНФОРМАЦIЯ_1,
     уродженця та жителя смт Східниця Львівської області,
     громадянина України,  несудимого,-
     - за ч. 2 ст. 191 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 1 рік  6  місяців
обмеження волі з позбавленням  права  обіймати  керівні  посади  в
загальноосвітніх навчально-виховних закладах терміном на 1 рік;
     - за ч. 1 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 1  рік  обмеження
волі   з   позбавленням   права   обіймати   керівні   посади    в
загальноосвітніх навчально-виховних закладах терміном на 1 рік.
     Відповідно до ст. 70 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за  сукупністю
злочинів засудженому ОСОБА_1 остаточно призначено 1 рік 6  місяців
обмеження волі з позбавленням  права  обіймати  керівні  посади  в
загальноосвітніх навчально-виховних закладах терміном на 1 рік.
     На підставі п. 5 ст. 7-1 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
          засудженого
ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання, а кримінальну справу
щодо нього провадженням закрито у зв'язку із  закінченням  строків
давності.
     За ч. 1 ст. 367 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         ОСОБА_1 виправдано.
     Ухвалою апеляційного суду Львівської області  від  17  жовтня
2006 року зазначений вирок залишено без зміни.
     ОСОБА_1 засуджено за те, що він, працюючи з  1  вересня  1996
року на  посаді  IНФОРМАЦIЯ_2  смт  Східниця  Львівської  області,
будучи службовою особою, у період з листопада 1997 року по квітень
1998 року,  зловживаючи  своїм  службовим  становищем,  отримав  і
привласнив бюджетні кошти у виді заробітної  плати  свого  сина  -
ОСОБА_2 за період з 1 листопада по 31 грудня 1997 року у сумі   92
грн. 97 коп. та свого брата - ОСОБА_3 за період з 2  січня  по  15
квітня 1998 року у сумі 172 грн. 14 коп.,  а  всього  на  загальну
суму 265 грн. 11 коп., яка нараховувалася їм на  підставі  виданих
ОСОБА_1 завідомо неправдивих документів - наказів НОМЕР_1  від  31
жовтня  1997 року та НОМЕР_2 від 2 січня 1998 року  про  прийняття
на  роботу  робітниками  з  обслуговування   шкільної   теплотраси
відповідно  ОСОБА_2  і  ОСОБА_3  та  відповідних  наказів  про  їх
звільнення з цих посад НОМЕР_3 від 29 грудня 1997 року  і  НОМЕР_4
від 15 квітня 1998 року, хоч ці особи ніколи там не  працювали,  а
сам ОСОБА_1 особисто робіт по обслуговуванню  шкільної  теплотраси
не виконував.
     У  касаційній  скарзі  засуджений  ОСОБА_1,  посилаючись   на
неповноту  та  однобічність  досудового   і   судового   слідства,
невідповідність висновків  суду  фактичним  обставинам  справи  та
порушення його права на захист, просить судові рішення  скасувати,
а справу закрити на  підставі   ч.  1  п.  2  ст.  6  КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
        . Крім цього, вказує, що навіть  за  умови  доведеності
його винуватості у вчиненні злочинів у  період  з  листопада  1997
року  по  квітень  1998  року,  органи   досудового   слідства   у
відповідності до вимог ст. 48 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         1960 року  не
повинні були порушувати у серпні 2005 року щодо нього  кримінальну
справу у зв'язку із закінченням строків давності притягнення  його
до кримінальної відповідальності.
     Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який  підтримав
свою  касаційну  скаргу,  пояснення  прокурора,  який  вважав,  що
касаційна  скарга  підлягає   задоволенню   частково,   а   ухвала
апеляційного суду Львівської  області  від  17  жовтня  2006  року
скасуванню у зв'язку з порушенням апеляційним судом вимог ч. 2 ст.
377 КПК України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  перевіривши  матеріали  справи  та,
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія  суддів  вважає,  що
вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.
     Відповідно до вимог ч. 2 ст. 377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
          при
залишенні апеляції без  задоволення  в  ухвалі  апеляційного  суду
мають  бути  зазначені   підстави,   з   яких   апеляцію   визнано
необгрунтованою.  На  виконання  цієї   вимоги   в   ухвалі   слід
проаналізувати, співставивши з  наявними  у  справі  та  додатково
поданими матеріалами, всі доводи, наведені  в апеляції, і дати  на
кожен із них вичерпну відповідь.
     У справі щодо ОСОБА_1 апеляційний суд зазначену вимогу закону
повною мірою не виконав.
     Засуджений подав умотивовану апеляцію, в  якій  докладно,  із
посиланням на матеріали справи, обгрунтував думку про незаконність
вироку  у зв'язку з невідповідністю викладених у  ньому  висновків
фактичним обставинам справи.  ОСОБА_1  зазначив,  що  суд  неповно
з'ясував ці обставини та не перевірив  доводи  щодо  недоведеності
його вини у вчиненні злочинів, за які його засудженого. Крім того,
посилався     на     допущені      судом      порушення      вимог
кримінально-процесуального закону.
     Проте апеляційний суд, залишаючи апеляцію без задоволення, не
навів в ухвалі переконливих  аргументів  на  спростування  доводів
засудженого  і  не  зазначив  підстав,  з  яких  визнав   апеляцію
необгрунтованою,  а  лише  перелічив  докази,  якими  обгрунтовано
вирок, не проаналізувавши і  не  співставивши  їх  із  наявними  у
справі.      Щодо      наведених      у      скарзі       порушень
кримінально-процесуального закону, апеляційний суд взагалі ніякого
висновку не зробив.
     За таких обставин ухвала апеляційного суду Львівської області
від  17  жовтня  2006  року  підлягає  скасуванню,  а   справа   -
направленню на новий апеляційний розгляд. Під час  цього  розгляду
апеляційний суд має ретельно дослідити зібрані у справі  докази  й
дати  їм  та  висновкам  суду  першої  інстанції  належну  оцінку,
ухваливши у разі  необхідності  рішення  про  проведення  судового
слідства,  а  також  перевірити  кожен  із  доводів,  наведених  в
апеляції, і з урахуванням усіх обставин  справи  ухвалити  одне  з
рішень, передбачених ст. 366 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , та  викласти
його у відповідному процесуальному  документі  згідно  з  вимогами
закону.
     Керуючись статтями 394-396 КПК України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів
 
                         у х в а л и л а:
     касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
     Ухвалу апеляційного суду Львівської  області  від  17  жовтня
2006 року щодо ОСОБА_1 с к а с у в а т и, а  справу  направити  до
того ж апеляційного суду на новий апеляційний розгляд.
 
                            С у д д і:
     Пивовар В.Ф.   Гошовська Т.В.  Мороз М.А.