У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Редьки А.I.,
суддів
Жука В.Г. і Заголдного В.В.,
за участю прокурора
Глибченко Т.Г.,
засудженого
ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні 17 травня 2007 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 15
січня 2007 року та касаційним поданням прокурора, який брав участь
у розгляді справи на вирок Апеляційного суду Кіровоградської
області від 15 вересня 2006 року, яким
ОСОБА_1,
що народився IНФОРМАЦIЯ_1 року в
м. Ульянівці Кіровоградської області,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років
позбавлення волі без конфіскації майна.
ОСОБА_1 за ст. 15 і п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
виправдано за недоведеністю вини.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4000 грн.
моральної шкоди.
ОСОБА_1 25 жовтня 2005 року в IНФОРМАЦIЯ_2 вчинив напад,
поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я
потерпілої ОСОБА_2, з проникненням у житло при наступних
обставинах.
25 жовтня 2005 року, ОСОБА_1, перебуваючи в стані
алкогольного сп'яніння, в IНФОРМАЦIЯ_2, з метою заволодіння
грошима, проник в жилий будинок ОСОБА_2, розташований по
АДРЕСА_1, напав на потерпілу і наносячи їй удари руками та ногами
в різні частини тіла вимагав гроші. Але свій умисел на заволодіння
майном потерпілої ОСОБА_1 не довів, оскільки був затриманий
жителями IНФОРМАЦIЯ_2. Під час нападу ОСОБА_1 заподіяв потерпілій
ОСОБА_2 тілесні ушкодження, які відносяться до середньої тяжкості
тілесних ушкоджень.
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 15
січня 2007 року касаційну скаргу засудженого визнано такою, що не
підлягає розгляду у зв'язку з пропуском строку на касаційне
оскарження.
У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування
вироку та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з
однобічністю та неповнотою слідства, невідповідністю висновків
суду фактичним обставинам справи та м'якістю призначеного
покарання. На думку автора подання, суд безпідставно виправдав
ОСОБА_1 у замаху на вбивство з корисливих мотивів.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про
скасування постанови апеляційного суду і просить поновити строк на
касаційне оскарження, оскільки скаргу подав в точній відповідності
з законом.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав
касаційну скаргу та заперечував проти задоволення подання
прокурора, яка не підтримала касаційне подання і касаційну скаргу,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги та подання, колегія суддів вважає, що подання прокурора і
скарга не підлягають задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи видно, що копію вироку засуджений отримав
на руки 23 листопада 2006 року (а. с. 355).
Касаційну скаргу засуджений ОСОБА_1 написав 30 грудня 2006
року (а. с. 380 - 381).
У зв'язку з тим, що був пропущений встановлений законом (ч. 1
ст. 386 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
) термін подачі касаційної скарги,
а засуджений не заявляв клопотання про відновлення цього строку,
то суд апеляційної інстанції правильно визнав скаргу засудженого
ОСОБА_1 такою, що не підлягає розгляду (а. с. 382), а тому у
задоволенні скарги засудженого ОСОБА_1 належить відмовити.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні розбійного
нападу на ОСОБА_2 обгрунтовані сукупністю досліджених і належним
чином оцінених доказів і ці висновки відповідають фактичним
обставинам справи.
Доводи у поданні про те, що ОСОБА_1 вчинив замах на вбивство
потерпілої, не грунтуються на матеріалах справи.
Про винуватість ОСОБА_1 у розбійному нападі показали
потерпіла ОСОБА_2, свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4.
Потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що 25 жовтня 2005 року, як
тільки вона зайшла у сіни свого будинку, то ОСОБА_1 схопив її за
шию, кинув на підлогу і почав бити руками та ногами. Вона почала
кричати і кликати на допомогу, ОСОБА_1 закрив їй рот і вимагав
гроші, на що вона просила відпустити її і казала, що віддасть йому
гроші. ОСОБА_1 не погрожував їй вбивством. Через деякий час
прийшли ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і затримали ОСОБА_1.
Показання потерпілої ОСОБА_2 підтвердили і свідки ОСОБА_3 та
ОСОБА_4.
Свідок ОСОБА_3 показав, що 25 жовтня 2005 року він зустрів
сусіда ОСОБА_4, який повідомив, що з будинку його тещі ОСОБА_2
лунають крики і в будинку раптово погасло світло. Разом з ОСОБА_4
він на автомобілі приїхав до тещі і виявив там ОСОБА_1, який
вимагав у неї гроші. Він витяг незнайомця на подвір'я за волосся,
той знаходився в стані алкогольного сп'яніння.
Свідок ОСОБА_5 показала, що вона проживає по IНФОРМАЦIЯ_3,
неподалік від матері ОСОБА_2. 25 жовтня 2005 року, під'їхавши до
свого дому вони з чоловіком побачили на дорозі ОСОБА_4, який
сказав їм їхати до матері, так як він з подвір'я почув жіночий
крик, чув як закрилися двері та бачив, що в будинку погасло
світло. Вони відразу поїхали до матері, а ОСОБА_4 пішов за ними.
Під'їхавши, вони переконалися у цьому.
Аналогічні показання дали свідки ОСОБА_4и.
Зазначені покази суд обгрунтовано визнав достовірними через
те, що вони підтверджуються і сукупністю інших об'єктивних
доказів.
Iз даних протоколу огляду місця події видно, що в коридорі
будинку потерпілої була виявлена розлита вода, засуви на вхідних
дверях не пошкоджені, доріжка на підлозі стягнута до стіни (а. с.
3 - 7).
Про наявність тілесних ушкоджень та їх тяжкість свідчить
висновок судово-медичної експертизи, з якого вбачається, що у
потерпілої ОСОБА_2 були виявлені садни на обличчі, крововиливи,
садна на шиї, струс мозку, перелом сьомого ребра, які відносяться
до середньої тяжкості тілесних ушкоджень (а. с. 19, 163 - 166).
Всебічно та об'єктивно дослідивши та належно оцінивши докази
по справі в їх сукупності, суд дійшов правильного висновку про те,
що вина ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу, поєднаного з
проникненням у житло, доведена, його дії за ч. 3 ст. 187 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані правильно.
Доводи у касаційному поданні про незаконне виправдання
ОСОБА_1 за ст. 15 і п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і
призначення м'якого покарання не грунтуються на матеріалах справи.
ОСОБА_1 заперечував свою причетність до замаху вбивство
ОСОБА_2, ці його доводи не були спростовані, тому суд дійшов
обгрунтованого висновку про недоведеність його винуватості і
виправдав.
< /p>
При призначенні покарання суд у відповідності із вимогами
статті 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
врахував тяжкість вчиненого
злочину, дані про особу винного та обставини справи, але
недостатньо врахував те, що ОСОБА_1 раніше судимий не був,
позитивно характеризується, має на утриманні чотирьох малолітніх
дітей, злочином не заподіяно матеріальної шкоди, тому колегія
суддів вважає за можливе застосувати ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
щодо нього.
Керуючись ст. ст. 395 - 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без
задоволення, а постанову апеляційного суду Кіровоградської області
від 15 січня 2007 року - без зміни.
Касаційне подання прокурора залишити без задоволення.
В порядку ст. 395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
вирок Апеляційного
суду Кіровоградської області від 15 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1
змінити. Iз застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
пом'якшити
покарання за ч. 3 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до п'яти років
позбавлення волі без конфіскації майна.
В решті вирок залишити без зміни.
С у д д і:
А.I. Редька В.Г. Жук В.В. Заголдний