У х в а л а
іменем україни
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого суддів
Селівона О.Ф. Шевченко Т.В., Кривенди О.В.
за участю прокурора
Колесниченка О.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 травня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Кіровського
районного суду Автономної Республіки Крим від 4 вересня 2006 року
щодо ОСОБА_1
Зазначеним вироком ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1, не судиму
засуджено за ч.3 ст.358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік
обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнена
від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 1
рік.
В апеляційному порядку справа не переглядалась.
ОСОБА_1засуджена за те, що 13.10.2005 року надала спеціалісту
Кіровського районного центру зайнятості свою трудову книжку з
неправдивим записом про роботу з 31.05.2005 року по 5.09.2005 року
в ТОВ "Еллада", на підставі якої їй присвоєно статус безробітної і
призначено допомогу по безробіттю. В результаті неправомірних дій
ОСОБА_1 незаконно отримала допомогу за період з 21.11.2005 року по
30.03.2006 року в розмірі 363,13 грн.
У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок щодо
ОСОБА_1, а кримінальну справу закрити на підставі ст.7 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
. Посилається на неправильне застосуванням
кримінального закону при призначенні покарання ОСОБА_1, а також
ставить питання про можливість звільнити засуджену від
кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
у зв'язку зі зміною обстановки.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав
касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно
підлягає задоволенню з таких підстав.
Доведеність винності ОСОБА_1. у вчиненні інкримінованого їй
злочину грунтується на сукупності зібраних по справі доказів, що
не оспорюється у касаційному поданні.
Разом з тим, обираючи покарання ОСОБА_1 у виді обмеження
волі, суд не взяв до уваги, що вона має дитину, яка не досягла 14
річного віку - ОСОБА_2 IНФОРМАЦIЯ_2.
Таким чином суд порушив вимоги ч.3 ст.61 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, згідно яких обмеження волі до ОСОБА_1 не може бути
застосоване.
За таких обставин, посилання у касаційному поданні на
неправильне застосування кримінального закону при призначенні
покарання засудженій є слушним.
В той же час, враховуючи, що ОСОБА_1вперше притягується до
кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має на
утриманні неповнолітню дитину, вперше вчинила злочин невеликої
тяжкості, внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, повністю
відшкодувала завдані збитки, судова колегія приходить до висновку
про те, що на даний момент діяння, вчинене ОСОБА_1, втратило
суспільну небезпечність, а сама засуджена перестала бути суспільно
небезпечною особою.
Таким чином, виходячи із роз'яснень, що містяться в п.8
Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року
№7 ( v0007700-03 ) (v0007700-03)
"Про практику призначення судами кримінального
покарання", та з урахуванням вище викладеного, судова колегія
вважає, що ОСОБА_1підлягає звільненню від кримінальної
відповідальності на підставі ст.7 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, ст.48
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
внаслідок зміни обстановки.
Керуючись ст.394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
задовольнити касаційне подання заступника прокурора
Автономної Республіки Крим.
Вирок Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим
від 4 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу закрити
на підставі ст.7 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, ст.48 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
у зв'язку зі зміною обстановки.
С у д д і :
Селівон О.Ф. Шевченко Т.В. Кривенда О.В.