Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Іваненко Я.Л.,

Кочана В.М.,

за участю секретаря Лопушенко О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника Генеральної прокуратури України Гузя О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Генеральної прокуратури України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про зобов'язання вчинити дії та стягнення різниці донарахованої заробітної плати,

В травні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просив: 1) зобов'язати відповідача відповідно до вимог пункту першого частини першої, частини третьої постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.1996 р. № 232 "Про надбавки до грошового забезпечення працівників слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, Служби безпеки і прокуратури" (232-96-п) , пункту 2 наказу Генерального прокурора України від 04.04.1996 р. № 181-к та пункту 2.6 Положення про порядок встановлення надбавок до посадових окладів працівникам органів прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 20.03.2006 р. № 622-ц, статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" провести перерахунок заробітної плати та виплатити позивачу різницю неотриманої заробітної плати у вигляді щомісячної доплати за вислугу 20 і більше років на посадах слідчих і прокурорів-криміналістів у розмірі 100 % від суми пенсії, яка могла б бути нарахована у разі виходу на пенсію з 01.12.2005 р.; 2) зобов'язати відповідача у відповідності до пункту 1.3 наказу Генерального прокурора України № 240-ц від 20.01.2004 р., пункту 2.3 Положення про порядок встановлення надбавок до посадових окладів працівникам органів прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 20.03.2006 р. № 622-ц, провести перерахунок заробітної плати з урахуванням вислуги років, яка станом на 01.09.2005 р. у позивача становила понад 20 років, та виплатити надбавку за вислугу років до заробітної плати, що виплачується працівникам органів прокуратури України у відсотках від загальної суми посадового окладу і надбавки за класний чин, залежно від стажу роботи, якщо вислуга років 20 і більше років у розмірі надбавки за вислугу років 30%; 3) зобов'язати відповідача провести перерахунок заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, як передбачено частиною 1 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", видати довідку про заробітну плату за 24 календарні місяці роботи та інші документи, необхідні для перерахунку пенсії за вислугу років станом на 30.11.2007 р. та інший період; 4) зобов'язати відповідача видати довідки про заробітну плату станом на 30.11.2007 р. та на 01.02.2008 р. для призначення та перерахунку пенсії за вислугу років з урахуванням перерахунку заробітної плати - доплати за вислугу 20 і більше років на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, слідчих співробітників Служби безпеки, начальників слідчих підрозділів, їх заступників, прокурорів-криміналістів і слідчих органів прокуратури та військових прокуратур згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.1996 р. № 232 (232-96-п) ; 5) зобов'язати відповідача провести перерахунок заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, як передбачено частиною 1 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" та видати довідку про заробітну плату за 60 календарних місяців роботи підряд та інші документи, необхідні для перерахунку пенсії за вислугу років на день звільнення, тобто станом на 25.09.2009 р.; 6) зобов'язати відповідача врахувати попередній стаж роботи слідчим ОВС 5 років 0 місяців 2 дні до стажу слідчого Генеральної прокуратури України, в органах прокуратури 15 років 0 місяців 17 днів при обчисленні періоду, за який виплачується одноразова грошова допомога, тобто за 20 повних календарних років, відповідно до вимог частини 15 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру"; 7) зобов'язати відповідача відповідно до вимог частини 15 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" виплатити позивачу грошову допомогу без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури, з якого обчислена пенсія за вислугу років за період з вересня 1989 року по вересень 2009 року, що складає 20 років на день звільнення; 8) стягнути з відповідача різницю донарахованої заробітної плати у вигляді щомісячної доплати за вислугу 20 і більше років на посадах слідчих і прокурорів-криміналістів у розмірі 100% від суми пенсії, яка могла б бути нарахована у разі виходу на пенсію за період із 01 грудня 2005 року по листопад 2007 року відповідно до звіту-розрахунку в сумі 111 729,83 грн.; 9) зобов'язати відповідача після проведення всіх виплат заборгованостей по заробітній платі, оформити належним чином та видати підтверджуючі документи - довідки-розрахунки по заробітній платі за 24 останніх календарних місяці служби підряд станом на 30.11.2007р. на момент отримання права для призначення пенсії працюючим, з якого обчислюється розмір пенсії відповідно до вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" для Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Києва для переоформлення і виплати належної позивачу пенсії, яку він мав отримувати на момент звернення за призначенням пенсії, тобто станом на 30.11.2007 р. та на 01.02.2008 р.; 10) зобов'язати відповідача після проведення всіх виплат заборгованостей по заробітній платі оформити належним чином та видати підтверджуючі документи - довідки-розрахунки по заробітній платі з відображенням заборгованостей по заробітній платі за 60 останніх календарних місяців служби підряд на момент звільнення позивача, з якого обчислюється розмір пенсії, відповідно до вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" для переоформлення і подальшої виплати належної позивачу пенсії, яку він мав отримувати на момент звільнення.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.03.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 р., позов задоволено частково: зобов'язано Генеральну прокуратуру України провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 у вигляді щомісячної доплати за вислугу 20 і більше років у розмірі 100 відсотків суми пенсії, яка може бути нарахована у разі виходу на пенсію, та процентної надбавки за вислугу років з урахуванням періоду навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР (з 09.09.1985 р. по 28.07.1989 р.), як строкової служби, та виплатити Дембіцькому Павлу Дмитровичу різницю неотриманої заробітної плати за результатами проведеного перерахунку; зобов'язано Генеральну прокуратуру України провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_1, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески; зобов'язано Генеральну прокуратуру України провести перерахунок грошової допомоги, яка виплачується у разі виходу на пенсію за вислугу років у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури з урахуванням повних 14 років роботи ОСОБА_1 в органах прокуратури та з урахуванням здійсненої доплати за вислугу 20 і більше років на посадах начальницького складу слідчих підрозділів, їх заступників, прокурорів-криміналістів і слідчих органів прокуратури згідно довідок від 23.02.2010 р. № 18-26зп, № 18-27зп та виплатити різницю неотриманої грошової допомоги за результатами проведеного перерахунку; в іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Генеральна прокуратура України звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а в іншій частині - залишити судові рішення без змін.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що відповідно до наказу Генеральної прокуратури України від 24.09.2009 р. № 2541ц ОСОБА_1 на підставі його рапорту звільнено з посади прокурора другого наглядового відділу управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (стаття 38 Кодексу законів про працю України) з 25.09.2009 р.

Позивач звернувся до Генерального прокурора України із заявою від 02.02.2012 р., у якій просив провести виплату заробітної плати (доплату, надбавки) за період з 2005 року по 2007 рік з урахуванням перерахунку відповідно до наданих довідок про заробітну плату, а також провести перерахунок та виплату заробітної плати, як передбачено наказом Генерального прокурора України від 04.04.1996 р. № 181-К, за період з 2005 по 2007 роки; виплатити заробітну плату (доплату) - надбавку до заробітної плати, передбачену наказом Генерального прокурора України від 04.04.1996 р. № 181-К та наказом від 20.03.2006 р. № 622-ц, за період з 2005 по 2007 роки в сумі 89231,38 грн.; виплатити заробітну плату - надбавки до заробітної плати, збережені наказами Генерального прокурора України від 27.10.2005 р. № 3299-Ц, від 27.01.2006 р. № 237-Ц, за складність та напруженість у роботі та надбавки згідно постанови Кабінету Міністрів України від 01.11.2003 р. № 1711 (1711-2003-п) з квітня по серпень 2006 року в сумі 8806,25 грн.; з урахуванням перерахунку та виплати заробітної плати (доплат, надбавок до заробітної плати) провести розрахунок суми для обчислення пенсії, яка може бути нарахована у разі виходу на пенсію з врахуванням виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, як передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) в сумі 42037,23 грн.; видати довідку про заробітну плату та інші документи, необхідні для оформлення-перерахунку пенсії за вислугу років станом на 01.12.2007 р. та інший період; з урахуванням перерахунку заробітної плати виплатити грошову допомогу, як передбачено частиною 15 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру"; виплатити частину невиплаченої грошової допомоги в сумі 60000,00 грн., передбачену частиною 15 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

В листі-відповіді від 12.03.2012 р. № 18-443 вих.-12 на вказану заяву позивача Генеральна прокуратура України повідомила, що доплату за вислугу 20 і більше років за період з серпня 2005 року по червень 2006 року нараховувати позивачеві немає підстав, оскільки період роботи на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства військової прокуратури Північного регіону України до стажу, що дає право на отримання зазначеної доплати, не входить; за період з липня 2006 року по листопад 2007 року зазначена доплата була нарахована та виплачена у лютому 2010 року, що було відображено в отриманих особисто позивачем довідках від 23.02.2010 р. № 18-26 зп, № 18-27 зп з урахуванням доплати за вислугу 20 і більше років на посадах начальників слідчих підрозділів, їх заступників, прокурорів-криміналістів і слідчих органів прокуратури та військових прокуратур, при цьому, у вказаних довідках заробіток визначений у відповідності до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", а не на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) ; до того ж, оскільки Указ Президента України від 18.04.2002 р. № 349/2002 (349/2002) "Про деякі заходи щодо матеріального забезпечення працівників прокуратури у зв'язку з додатковим навантаженням", яким встановлено надбавку за напруженість та складність роботи, та постанова Кабінету Міністрів України від 01.11.2003 р. № 1711 (1711-2003-п) , якою встановлено надбавку за особливий характер роботи та інтенсивність праці, втратили чинність, то й підстави для виплати позивачу зазначених надбавок після 01.04.2006 р. відсутні; грошова ж допомога у разі виходу на пенсію за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" була нарахована та виплачена позивачу у повному розмірі в жовтні 2009 року.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, крім іншого, прийшли до висновку про необхідність зарахування позивачу до стажу, що дає право на виплату доплати за вислугу 20 і більше років у розмірі 100% суми пенсії, яка може бути нарахована у разі виходу на пенсію, а також й до стажу, який дає право на отримання процентної надбавки за вислугу років, періоду його навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР (з 09.09.1985 р. по 28.07.1989 р.) як строкової служби, що тягне за собою обов'язок відповідача здійснити перерахунок та виплати як вищевказаних щомісячної доплати за вислугу 20 і більше років та процентної надбавки, так і в цілому заробітної плати позивача, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, як такої.

Також суд, проаналізувавши приписи Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) й дані трудової книжки позивача, вказав на безпідставність посилань останнього про необхідність зарахування йому до стажу роботи, з якого виплачується грошова допомога у разі виходу на пенсію, зокрема, служби в органах внутрішніх справ, враховуючи, що за нормами вказаного закону до спеціального стажу роботи, що дає право на отримання такої допомоги зараховуються виключно періоди роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури, проте, при цьому, прийшов до висновку про необхідність здійснення позивачу перерахунку зазначеної грошової допомоги, яка виплачується у разі виходу на пенсію за вислугу років у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури з урахуванням наявності у позивача станом на день його звільнення у зв'язку з виходом на пенсію, тобто 25.09.2009 р., повних 14 років роботи в органах прокуратури та з урахуванням здійсненої доплати за вислугу 20 і більше років на посадах начальницького складу слідчих підрозділів, їх заступників, прокурорів криміналістів і слідчих органів прокуратури згідно довідок від 23.02.2010 р. № 18-26зп, № 18-27зп.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає наступне.

Порядок та умови виплати щомісячної доплати за вислугу 20 і більше років на посадах начальників слідчих підрозділів, їх заступників, прокурорів-криміналістів і слідчих органів прокуратури та військових прокуратур у розмірі 100 відсотків суми пенсії, яка може бути їм нарахована у разі виходу на пенсію, а також процентної надбавки до заробітної плати за вислугу років встановлювалися постановою Кабінету Міністрів України "Про надбавки до грошового забезпечення працівників слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, Служби безпеки і прокуратури" від 21.02.1996 р. № 232 (232-96-п) , наказом Генерального прокурора України від 04.04.1996 р. № 181-к "Про надбавки працівникам слідчих підрозділів органів прокуратури України" (зі змінами відповідно до наказу Генерального прокурора України від 01.06.1996 р. № 450-к), Положенням про порядок виплати процентних надбавок за вислугу років до заробітної плати працівникам органів прокуратури України, затвердженого Указом Президента України "Про розміри надбавок до посадових окладів за класні чини та вислугу років працівникам органів прокуратури України" від 20.12.1991 р. № 11 (11/91) (далі - Положення про порядок виплати процентних надбавок), Указом Президента України від 02.06.1995 р. № 414/95 (414/95) "Про заходи щодо підвищення соціального захисту працівників органів прокуратури" та Положенням про порядок встановлення надбавок до посадових окладів працівникам органів прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 20.01.2004 р. № 240ц (в редакції цих актів, що діяли на момент виникнення спірних відносин).

У відповідності з пунктом 2 наказу Генерального прокурора України від 04.04.1996 р. № 181к "Про надбавки працівникам слідчих підрозділів органів прокуратури України" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що до стажу роботи, що дає право на доплату за вислугу 20 і більше років, зараховується час роботи в органах прокуратури, в тому числі військової прокуратури, на посадах стажиста слідчого, слідчого, начальника або заступника начальника слідчого підрозділу, начальника відділу криміналістики, прокурора-криміналіста, що безпосередньо займається провадженням попереднього слідства; робота на зазначених посадах в органах внутрішніх справ і Служби безпеки України по безпосередньому провадженню попереднього слідства; частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та строкова військова служба.

Поряд з цим пунктами 3, 4 Положення про порядок виплати процентних надбавок визначено, що у трудовий стаж роботи, який дає право на одержання процентної надбавки до заробітної плати за вислугу років, включається час роботи в органах прокуратури.

У стаж роботи, що дає право на одержання процентної надбавки до заробітної плати за вислугу років, також включається: час роботи на прокурорсько-слідчих посадах військової прокуратури, на слідчій роботі в органах внутрішніх справ і служби національної безпеки, та перебування на строковій службі в Збройних Силах; робота судді, арбітра, а також працівників органів юстиції, що займаються діяльністю судів; робота на виборних посадах в Радах і профспілкових організаціях, якщо працівник до і після цього працював в органах прокуратури; час роботи в державних установах, інших організаціях працівників, що мають класні чини і були направлені туди, а потім повернулись в прокуратуру для продовження роботи; період навчання у вищих учбових закладах, якщо після закінчення випускник направлений в органи прокуратури; частково оплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею дворічного віку і додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років; робота за кордоном, якщо працівник направлявся органами прокуратури, перед відрядженням працював на посадах, що передбачають присвоєння класного чину, і на протязі двох місяців після повернення з-за кордону поступив в органи прокуратури на зазначені посади; якщо особа до присвоєння їй класного чину працювала в органах прокуратури на посадах, передбачених пунктом 2 цього Положення.

Судами встановлено, що при розрахунку надбавки за вислугу років (20 років і більше) відповідачем врахована половина строку навчання у вищому навчальному закладі (школі міліції), а також по цій надбавці та по процентній надбавці за вислугу років враховано період проходження власне строкової служби, яку позивач проходив до навчання у школі міліції.

Позиція ж судів зводиться до того, що в обох випадках при розрахунку стажу для нарахування доплати та надбавки слід також додатково включити до періоду строкової служби увесь строк навчання у школі міліції, тобто, надаючи строку навчання статус строку строкової служби. Обґрунтовується наведене належністю Вищої слідчої школи МВС СРСР до військово-навчальних закладів, навчання в яких, згідно ч.1 ст. 25 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-XII (2232-12) (в редакції станом на 25.03.1992 р.), зараховується курсантам як строкова військова служба.

В той же час слід зазначити, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності ( Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп (v001p710-97) ), і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності ( Рішення Конституційного Суду України від 5 квітня 2001 року (v003p710-01) N 3-рп).

В даному випадку, як встановлено судами, позивач проходив навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР з 09 вересня 1985 року по 28 липня 1989 року, а відтак правовий статус позивача, який останній мав при навчанні у Вищій слідчій школі МВС СРСР, визначалися положеннями законодавства колишнього СРСР, які діяли у зазначений період часу.

Так, згідно п.7 Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджено Постановою Ради Міністрів СРСР від 23.10.1973 р. № 778 (в редакції, що діяла у 1985-1989 роках) передбачалося, що військовозобов'язані, які зараховані курсантами шкіл міліції, знімаються відповідно до діючого законодавства з військового обліку і перебувають в кадрах Міністерства внутрішніх справ СРСР.

Аналогічна норма також була закріплена і у п.4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 08.06.1973 р. "Про основні обов'язки і права радянської міліції по охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю".

Водночас положення ст.11 Закону СРСР "Про загальний військовий обов'язок" від 12.10.1967 р. № 1950-VІІ (в редакції, що діяла у 1985-1989 роках) визначали, що громадяни, прийняті до військово-навчальних закладів, перебувають на дійсній військовій службі та називаються курсантами. На них розповсюджувались обов'язки, встановлені для військовослужбовців строкової служби. Вони та їх сім'ї користувалися правами, пільгами та перевагами, встановленими чинним законодавством для військовослужбовців строкової служби та їх сімей.

12 травня 1992 року введено в дію Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 р. (2232-12) (далі- Закон № 2232-XII (2232-12) , в редакції станом на 25.03.1992 р.), абзацом 3 частини 1 статті 24 якого встановлено, що початком перебування на військовій службі вважається день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.

Статтею ж 25 Закону № 2232-XII (2232-12) встановлювалось, що громадяни, які навчаються у військово-навчальних закладах, перебувають на військовій службі і не мають звань прапорщиків чи мічманів та офіцерського складу, є курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами. Навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.

Тобто, як законодавство колишнього СРСР так і законодавство України прирівнювало до проходження дійсної (строкової) військової служби період навчання у військово-навчальних закладах, а не у навчальних закладах МВС СРСР (школах міліції). В ході розгляду даної справи судами попередніх інстанцій не встановлено обставин належності Вищої слідчої школи МВС СРСР (школи міліції) до військово-навчальних закладів, зокрема, до військово-начальних закладів внутрішніх військ МВС СРСР, та в порядку виконання обов'язку, визначеного ч.1 ст. 71 КАС України, позивач не надав судам доказів наведеного.

Посилання ж позивача на положення п.7 Постанови ВР УРСР "Про невідкладні заходи по зміцненню законності і правопорядку в республіці" від 29.11.1990 р. № 504-XII (504-12) та ч.3 ст.18 Закону УРСР "Про міліцію" від 20.12.1990 р. № 565-XII, як на підставу для прирівнювання навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР до проходження строкової військової служби, є безпідставними, оскільки позивач не навчався у школі міліції МВС України (УРСР) та не навчався у такій школі міліції безпосередньо після закінчення середньої школи, що є передумовами застосування до позивача вказаних положень, а тому вказані положення нормативно-правових актів не поширюються на позивача, у т.ч. з урахуванням часу їх прийняття та набуття ними чинності.

Загалом, на думку колегії суддів, наведені положення законодавства, яке діяло на час проходження позивачем навчання у школі міліції, що визначало статус такого навчання і осіб, які навчалися, та законодавства, яке діяло на час нарахування відповідачем вказаних надбавок, слід розуміти так, що навчанням у школі міліції заміщувався обов'язок особи щодо проходження власне строкової служби у Збройних Силах у разі, якщо особа до цього не проходила таку службу, тобто особі надавалася можливість навчатися у школі міліції замість проходження власне строкової служби. Відносно встановлених щодо позивача обставин, вказані положення не надають строку навчання у школі міліції статусу періоду строкової служби, що, відповідно, не дає підстав прирівнювати строк навчання у школі міліції до періоду (строку) строкової служби для цілей нарахування згаданих надбавок. При цьому період власне строкової служби позивача в Збройних Силах СРСР, як встановлено судами, був врахований відповідачем при проведенні розрахунків.

Слід додати, що відсутні і підстави врахування для цілей нарахування процентної надбавки періоду навчання у вищих учбових закладах, оскільки під час розгляду справи не встановлено обставин того, що після навчання у школі міліції позивач як випускник був направлений в органи прокуратури.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок судів про необхідність зарахування позивачу до стажу роботи, який дає право на згадані доплату та надбавку, часу навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР в якості строкової служби не ґрунтується на вищезгаданих положеннях законодавства, а тому суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок заробітної плати у вигляді такої доплати і надбавки з урахуванням періоду навчання позивача у школі міліції як строкової служби та здійснення виплати різниці неотриманої заробітної плати за результатами проведення такого розрахунку.

Стосовно ж висновку судів про необхідність здійснення перерахунку Дембіцькому П.Д. грошової допомоги за 14 повних років в органах прокуратури, то слід зазначити, що касаційна скарга не містить доводів, які б давали підстави стверджувати про допущення судами неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, або надання помилкової правової оцінки обставинам у справі в цій частині позовних вимог. Відповідачем також не наведено доводів, які б спростовували такі висновки судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підсумовуючи викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням приписів ст. 229 КАС України, підлягають частковому скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.03.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 р. в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Генеральної прокуратури України провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 у вигляді щомісячної доплати за вислугу 20 і більше років у розмірі 100 відсотків суми пенсії, яка може бути нарахована у разі виходу на пенсію, та процентної надбавки за вислугу років з урахуванням періоду навчання у Вищій слідчій школі МВС СРСР (з 09.09.1985 р. по 28.07.1989 р.), як строкової служби, та виплатити Дембіцькому Павлу Дмитровичу різницю неотриманої заробітної плати за результатами проведеного перерахунку, а також в частині зобов'язання Генеральної прокуратури України провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_1, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, скасувати.

Ухвалити в цій частині нову постанову - в задоволенні позовних вимог відмовити.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.03.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 р. залишити без змін.

постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .