У Х В А Л А
 
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
      Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
                 у кримінальних справах у складі:
 
     головуючого-судді
     Міщенка С.М.
     суддів
     Нікітіна Ю.I., Кліменко М.Р.,
 
     розглянула в судовому засіданні в м.  Києві  15  травня  2007
року  кримінальну  справу  за   касаційним   поданням   заступника
прокурора  Запорізької  області   на   вирок   Орджонікідзевського
районного суду м.  Запоріжжя від 25 липня 2006 року.
     Цим вироком
 
     ОСОБА_1,
     IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
     громадянку України, раніше не судиму,
     засуджено за ч. 2 ст. 212 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на  5  років
позбавлення волі з  позбавленням  права  обіймати  керівні  посади
строком на 1 рік.
     На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_1  звільнено
від відбування покарання з випробуванням  з  іспитовим  строком  1
рік.
     В апеляційному порядку справа не розглядалася.
     ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за те, що перебуваючи  на
посаді  IНФОРМАЦIЯ_2,  умисно  ухилялася  від  сплати  до  бюджету
податків на додану вартість та податку  на  прибуток,  що  потягло
ненадходження  до  бюджету  грошових  коштів  в  особливо  великих
розмірах в сумі 197038 грн. 64 коп.,  за  обставин,  викладених  у
вироку.
     У касаційному поданні заступника прокурора  порушено  питання
про скасування вироку щодо ОСОБА_1 та направлення справи на  новий
судовий   розгляд   у   зв'язку   з   неправильним   застосуванням
кримінального закону  та  невідповідністю  призначеного  покарання
тяжкості злочину та  особі  засудженої  з  посиланням  на  те,  що
відповідно до положень ст. 75 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  додаткове
покарання підлягає реальному виконанню.
     Заслухавши  доповідача,  перевіривши  матеріали   справи   та
обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає,  що
у задоволенні  касаційного  подання  належить  відмовити  з  таких
підстав.
     Згідно вироку, ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 212  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         на 5  років  позбавлення  волі  з  позбавленням  права
обіймати керівні посади строком на 1 рік. На підставі  ст.  75  КК
України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          від  відбування  призначеного  покарання  її
звільнено з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
     Відповідно до ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  звільнення  від
відбування покарання з випробуванням може бути застосовано у разі,
якщо суд призначив  основне  покарання  у  виді  виправних  робіт,
службового обмеження для військовослужбовців, обмеження  волі  або
позбавлення волі на строк не більше п"яти років.
     Відповідно д ст. 77 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , у разі звільнення
від відбування покарання з випробуванням  можуть  бути  призначені
додаткові покарання у  виді  штрафу,  позбавлення  права  обіймати
певні  посади  або  займатися  певною  діяльністю  та  позбавлення
військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного
класу.
     Зазначене свідчить, що засуджена  особа  підлягає  звільненню
тільки від основного, а не додаткового покарання,  яке  відповідно
до ст. 77 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  має  виконуватися  самостійно.
Тому у разі, якщо  у  прокурора  чи  інших  осіб  є  сумніви  щодо
реального виконання додаткового покарання при застосуванні ст.  75
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , такі сумніви мають бути  усунуті  судом  в
порядку виконання вироку.
     Крім того, як вбачається  із  касаційного  подання,  у  ньому
поставлено  питання  про  невідповідність   призначеного   ОСОБА_1
покарання  тяжкості  злочину  та  її  особі  лише  у   зв"язку   з
неправильним застосуванням кримінального закону і лише  в  частині
призначеного їй додаткового покарання.
     Разом із тим, підставою для скасування або  зміни  вироку  за
вказаними обставинами відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 398 КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , виходячи із вимог ст. 372 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  є
доводи касатора про те, що призначене  особі  покарання  за  своїм
видом та розміром є явно несправедливим як внаслідок м"якості, так
і суворості. Таких доводів у касаційному поданні не наведено.
     Тому касаційна інстанція  не  вправі  скасувати  вирок  і  за
зазначеними вище доводами касаційного подання. У зв"язку з  цим  у
задоволенні касаційного подання колегія суддів вважає за необхідне
відмовити.
     На  підставі  наведеного,  керуючись  ст.  394  КПК   України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів
 
                        У Х В А Л И Л А :
     у  задоволенні  касаційного  подання   заступника   прокурора
Запорізької області щодо ОСОБА_1 відмовити.
     С У Д Д I :
     Міщенко С.М.  Нікітін Ю.I.   Кліменко М.Р.