У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кармазіна Ю.М.,
суддів
Гриціва М.I. та Таран Т.С.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 травня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Великолепетиського районного суду Херсонської області від
9 березня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у
кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 23
травня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
громадянин України, несудимий,
засуджений за ч. 2 ст. 367 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на два роки
позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з
виконанням організаційно-розпорядчих та
адміністративно-господарських функцій на один рік.
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2,
громадянин України, несудимий,
засуджений за ч. 1 ст. 367 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на один рік
обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з
виконанням організаційно-розпорядчих та
адміністративно-господарських функцій на один рік.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 і ОСОБА_2
звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком на один рік і покладенням на кожного обов'язку,
передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.
На підставі ст. 1 п. "б", ст. 14 Закону України "Про
амністію" ( 2591-15 ) (2591-15)
від 31 травня 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2
звільнено від основного і додаткового покарання.
У задоволенні цивільних позовів IНФОРМАЦIЯ_3 відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Херсонської області від 23 травня 2006 року
вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінено. Виключено з обвинувачення
ОСОБА_1 посилання суду в мотивувальній частині вироку на те, що
він (дослівно) "порушив ст. 34 п. 5 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
, в якому сказано, що виконавче провадження
підлягає обов'язковому зупиненню в разі прийняття судом до
розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), ст. 36 цього ж
закону, в якій сказано, що впродовж строку, на який виконавче
провадження зупинено, виконавчі дії не проводяться. ОСОБА_1.,
знаючи достовірно, що голова правління IНФОРМАЦIЯ_4ОСОБА_3.
звернувся 13 серпня 2003 року зі скаргою до суду, зобов'язав
IНФОРМАЦIЯ_7 ОСОБА_2 зупинити виконавче провадження та не
проводити ніяких виконавчих дій, IНФОРМАЦIЯ_5 з IНФОРМАЦIЯ_6 на
збереження майна IНФОРМАЦIЯ_4 та по акту передав на зберігання
IНФОРМАЦIЯ_6, тобто проводились виконавчі дії".
Виключено з резолютивної частини вироку посилання на те, що в
задоволенні позовів IНФОРМАЦIЯ_4 і IНФОРМАЦIЯ_7 відмовлено.
У решті вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком, ОСОБА_1. і ОСОБА_2 визнано винуватими і
засуджено за те, що ОСОБА_1., будучи IНФОРМАЦIЯ_8 та службовою
особою, до функціональних обов'язків якої входять
організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції,
а саме керування роботою підпорядкованих йому працівників,
здійснення контролю за виконанням їх обов'язків, затвердження
постанов державних виконавців про проведення виконавчих дій,
неналежно виконував свої службові обов'язки, несумлінно ставився
до них, що спричинило істотної шкоди інтересам юридичних осіб.
Так, ОСОБА_1. не проконтролював дії IНФОРМАЦIЯ_7 ОСОБА_2.,
який згідно функціональних обов'язків є службовою особою і
виконував організаційно-розпорядчі функції, а саме - здійснював
заходи примусового виконання рішень, і який також неналежно
виконував свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до
них, що спричинило істотну шкоду інтересам юридичних осіб.
27 травня 2003 рокуIНФОРМАЦIЯ_7 ОСОБА_2 було відкрито
виконавче провадження за виконавчим написом державного нотаріуса
про стягнення з IНФОРМАЦIЯ_4 на користь IНФОРМАЦIЯ_7 боргу в сумі
478.312 грн 32 коп., складено акт опису та арешту майна боржника
та передано його на відповідальне зберігання директору
IНФОРМАЦIЯ_4 ОСОБА_3
18 серпня 2003 року ОСОБА_1. було визначено IНФОРМАЦIЯ_6
зберігачем описаного майна IНФОРМАЦIЯ_4 і підписано договір про
його збереження та встановлено винагороду в розмірі 5 % у місяць
від суми вартості переданого на збереження майна.
28 жовтня 2004 року від IНФОРМАЦIЯ_4 на рахунок відділу
державної виконавчої служби районного управління юстиції по
реалізації заставного майна надійшло 16.000 грн, з яких 1.600 грн
було перераховано як виконавчий збір і 10.000 грн як оплату послуг
IНФОРМАЦIЯ_6 за збереження майна. 2 листопада 2004 року на рахунок
ВДВС надійшло 15.000 грн. з яких 1.500 грн було перераховано як
виконавчий збір і 5.000 грн за оплату послуг IНФОРМАЦIЯ_6, також
від реалізації бункерного складу на рахунок відділу державної
виконавчої служби надійшло 27.102 грн, з яких 2.710 грн
перераховано як виконавчий збір і 24.273 грн за оплату послуг
IНФОРМАЦIЯ_6. 2 лютого 2005 року на рахунок відділу державної
виконавчої служби за реалізоване заставне майно надійшло 265.761
грн, з яких перераховано виконавчий збір - 26.576 грн, а 225.580
грн - IНФОРМАЦIЯ_6 як оплату за послуги і лише 13.406 грн
стягувачу IНФОРМАЦIЯ_7.
Таким чином, IНФОРМАЦIЯ_7 ОСОБА_2 порушив Закон України "Про
виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
, так як виконавчий збір повинен
мав бути перерахований з суми, яка надійшла стягувачу, тобто з
13.406 грн, а не з суми 323.863 грн. IНФОРМАЦIЯ_7 ОСОБА_2,
порушуючи Закон України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
,
незаконно провів розподіл коштів, які поступили на рахунок відділу
державної виконавчої служби, а ОСОБА_1. не проконтролював роботу
IНФОРМАЦIЯ_7 ОСОБА_2 та підписав розпорядження про перерахування
коштів, внаслідок чого було заподіяно істотну шкоду IНФОРМАЦIЯ_4
на суму 29.283 грн.
Крім того, 18 серпня 2003 року ОСОБА_1. вчинив виконавчі дії,
тобто уклав договір з IНФОРМАЦIЯ_6 на збереження майна
IНФОРМАЦIЯ_4, не перевіривши наявності у IНФОРМАЦIЯ_6 ліцензії на
надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої
власності.
Після реалізації заставного майна IНФОРМАЦIЯ_4ОСОБА_1.,
будучи IНФОРМАЦIЯ_8, підписав розпорядження про перерахування
IНФОРМАЦIЯ_6 грошових коштів в сумі 225.580 грн за зберігання
описаного майна і лише 13.406 грн на користь стягувача, що
спричинило тяжкі наслідки IНФОРМАЦIЯ_4 у виді шкоди на суму
264.853 грн.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. просить судові
рішення щодо нього та ОСОБА_2скасувати, а справу закрити,
посилаючись на відсутність в їх діяннях складу даного злочину.
Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам
справи, порушення вимог кримінально-процесуального закону.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в
її задоволенні необхідно відмовити.
За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_1. посилається
на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Проте відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
фактичні обставини справи, які були предметом перевірки та оцінки
судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду в касаційному
порядку не підлягають. Тому колегія суддів при розгляді справи за
касаційною скаргою на вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного
суду, постановлену щодо цього вироку, виходить із фактичних
обставин, установлених рішеннями цих судів.
Обгрунтовуючи висновок про винуватість ОСОБА_1. і ОСОБА_2у
вчиненні даного злочину, суд послався на показання свідка ОСОБА_3,
з яких вбачається, щоIНФОРМАЦIЯ_7 ОСОБА_2згідно нотаріального
напису було накладено арешт на майно IНФОРМАЦIЯ_4. Описане майно
було передано на зберігання IНФОРМАЦIЯ_4, але згодом, як він
дізнався, його охорону здійснювало IНФОРМАЦIЯ_6. На його
неодноразові звернення, як голови правління товариства до відділу
державної виконавчої служби з проханням здійснювати охорону
власними силами - працівниками, які працюють охоронниками на
IНФОРМАЦIЯ_4, йому відмовили, хоча витрати на охорону
IНФОРМАЦIЯ_6 складали 5 % від вартості майна, тобто 15.000
щомісяця. Внаслідок передачі заставного майна на зберігання
IНФОРМАЦIЯ_6 його товариству було заподіяно збитків на суму
близько 300.000 грн.
Свідки ОСОБА_4., ОСОБА_5 та ОСОБА_6. дали аналогічні
показання, зазначивши, що IНФОРМАЦIЯ_4має штатних охоронців, а
тому потреби для передачі майна на збереження IНФОРМАЦIЯ_6 не
було.
Висновок про винуватість ОСОБА_1. і ОСОБА_2 у вчиненні даного
злочину об'єктивно узгоджується також з даними, що містяться в
матеріалах службової перевірки Херсонського обласного управління
юстиції, акту опису та арешту майна IНФОРМАЦIЯ_4 від IНФОРМАЦIЯ_9,
іншими дослідженими судом доказами.
Як вбачається з показань ОСОБА_1. і ОСОБА_2., визнаючи вину
частково, вони підтвердили в суді, що з коштів, які надійшли на
рахунок В. Рогачицького райуправління юстиції за реалізацію майна
IНФОРМАЦIЯ_4, ОСОБА_2 за підписаним розпорядженням ОСОБА_1. було
стягнуто виконавчий збір у розмірі 10 %, хоча його потрібно було
нарахувати з суми, яка надійшла стягувачу, а не від усієї суми за
реалізоване майно. Крім того, ОСОБА_1. визнав, що майно
IНФОРМАЦIЯ_4було арештовано, описано і передано на зберігання
боржнику, але потім він уклав договір про його відповідальне
зберігання з IНФОРМАЦIЯ_6 з винагородою щомісяця 5 % від вартості
майна, не перевіривши наявності у цього підприємства ліцензії на
здійснення охоронної діяльності.
Доводи в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1. про те, що
виконавчі дії проводились ним і ОСОБА_2 відповідно до Закону
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
та Iнструкцією про
проведення виконавчих дій є безпідставними, оскільки вони не
підтверджуються наведеними в справі доказами.
Як видно з матеріалів справи, такі ж доводи, як і в
касаційній скарзі, містились в апеляціях засуджених ОСОБА_1. і
ОСОБА_2Розглядаючи справу за їх апеляціями, апеляційний суд
перевірив всі викладені в них доводи та визнав їх безпідставними,
навівши відповідні мотиви.
Отже, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1. і
ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який їх засуджено, підтверджується
наведеними у вироку доказами, яким дано належну оцінку.
Тому доводи в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1. про
відсутність вини його та ОСОБА_2 в службовій недбалості є
безпідставними.
Дії ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 367 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та
ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 367 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані
правильно.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону при
провадженні досудового слідства та судового розгляду не виявлено.
Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного
розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1
відмовити.
С у д д і:
Ю.М. Кармазін М.I. Гриців Т.С. Таран