Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

головуючого - судді

Паневіна В.О.

суддів

Глоса Л.Ф. і Школярова В.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 15 травня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на судові рішення щодо них,

встановила:

вироком Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2005 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця та жителя м. Сніжне Донецької області, раніше неодноразово судимого, останній раз 27.07.2004 року за ч. 2 ст. 229-6 КК України ( в ред. 1960р (2001-05) .) на 3 роки позбавлення волі,

засуджено: - за ч. 1 ст. 101 КК України (1960 (2001-05) )

року) на 4 роки позбавлення волі,

- за ч. 2 ст. 86 КК України (1960 (2001-05) року) на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 42 КК України (1960 (2001-05) року) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 42 КК України (1960 (2001-05) року) до призначеного покарання за цим вироком приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 27.07.2004 року і визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_2,

уродженця та жителя м. Авдіївки Донецької області, раніше судимого 14 грудня 1999 року за ч. 2 ст. 206 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку строком на 2 роки,

засуджено за ч. 2 ст. 86 КК України (2001-05) року) на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 43 КК України (1960 (2001-05) року) до призначеного покарання за цим вироком приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 14.12.1999 року і визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

ОСОБА_3,

IНФОРМАЦIЯ_3,

уродженця м. Авдіївки Донецької області,

жителя смт. Очеретине Ясинуватського району Донецької області, раніше судимого 27.07.2004 року за ч. 2 ст. 215-3 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 86 КК України (1960 (2001-05) року) на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 42 КК України ( в ред.1960 (2001-05) р.) до призначеного покарання за цим вироком приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 27.07. 2004 року і визначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 23 травня 2006 року вирок щодо засуджених залишено без зміни.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винуватими у вчиненні злочинів за таких обставин.

11 квітня 2001 року в нічний час ОСОБА_1, будучи у стані алкогольного сп'яніння, за місцем свого проживання під час сварки з ОСОБА_4 умисно завдав йому удар ножем в живіт, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження.

Крім того, 28 серпня 2001 року близько 20 години 40 хвилин, будучи у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проникли до приміщення буфету залізничного вокзалу станції Очеретине Ясинуватського району Донецької області, де вчинили розбійний напад на IНФОРМАЦIЯ_4 ОСОБА_5, поєднаний з погрозою застосування щодо неї насильства, небезпечного для її життя й здоров'я. Вимагаючи у останньої гроші, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 приставили до її живота й горла ножі, а ОСОБА_3, згідно з попередньою домовленістю, спостерігав за навколишньої обстановкою, знаходячись біля вхідних дверей буфету. У такий спосіб, подолавши опір ОСОБА_5, засуджені заволоділи майном Ясинуватського державного підприємства по обслуговуванню пасажирів Донецької залізної дороги - алкогольними напоями, тютюновими виробами, продуктами харчування й грошима на суму515 грн.70коп.

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_1 посилається на те, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено неповно, однобічно, не об'єктивно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Звертає увагу на те, що слідчі дії були проведенні з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Стверджує, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4 він спричинив, захищаючись від протиправних дій останнього, а при заволодінні майном Ясинуватського державного підприємства по обслуговуванню пасажирів Донецької залізної дороги ніхто із засуджених не погрожував ножами потерпілій ОСОБА_5 Просить перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 86 на ч. 2 ст. 82 КК України (1960року (2001-05) ) та пом'якшити покарання, а за ч. 1 ст. 101 КК України (1960року (2001-05) ) - виправдати;

- засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також просять перекваліфікувати їх дії з ч. 2 ст. 86 на ч. 2 ст. 82 КК України (1960 (2001-05) року) та пом'якшити покарання, висловлюючи такі ж, як і засуджений ОСОБА_1, доводи. Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що суд неповно перевірив його доводи про застосування до нього фізичного насильства працівниками міліції, що слідчі дії проводилися із порушенням чинного законодавства.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах засуджених доводи, колегія суддів вважає, що засудженим слід відмовити у задоволенні їх скарг.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обгрунтованими.

Висновок суду про винуватість засуджених у вчиненні за попередньою змовою розбійного нападу з метою заволодіння державним майном підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_5, що 28 серпня 2001 року близько 20 години 30 хвилин до буфету № 4 вокзалу на станції Очеретино, де вона працювала, проникли ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_2 приставив ніж до її живота, а ОСОБА_1 до горла, вимагаючи гроші. Вона віддала ОСОБА_2 гроші, а ОСОБА_1 із приміщання складу забрав продукти харчування та алкогольні й тютюнові вироби.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що в ході досудового та судового слідства показання потерпілої були незмінні та послідовні.

Крім того, достовірність її показань об'єктивно підтверджується іншими дослідженими судом доказами, зміст яких наведено у вироку.

Так, зокрема, засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на досудовому слідстві під час їх допитів як підозрюваних та обвинувачуваних визнали свою вину у скоєнні за попередньою змовою із ОСОБА_1 з проникненням у приміщення буфету розбійного нападу на ОСОБА_5, поєднаного з погрозою ножем.

Iз показань свідка ОСОБА_6 убачається, що вона була присутня в якості понятого при проведенні відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у ході яких засуджені розказували та показували, за яких обставин вони вчинили розбійний напад на потерпілу, погрожуючи їй ножем, внаслідок чого заволоділи державним майном.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними викладені у касаційних скаргах засуджених доводи про те, що їх діяння не містять ознак розбійного нападу, а охоплюються складом злочину, передбаченого ч.2 ст. 82 КК України (1960 (2001-05) року).

Посилання засуджених на те, що при проведенні слідчих дій був залучений понятим чоловік потерпілої, не є підставою для скасування вироку, оскільки це порушення не є істотним, яке перешкодило чи могло перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок. Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при відтворенні обстановки та обставин події з їх участю, де в якості понятого був залучений ОСОБА_7, не вказували на недостовірність відображення їх показань в протоколах цих слідчих дій. Дані, які містяться в зазначених протоколах, підтверджені й іншими доказами по справі, зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_5 та самих засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3.

Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному спричиненні ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_4, свідка ОСОБА_8, даними, що містяться у протоколах відтворення обстановки та обставин події, очних ставок. Вказаний ОСОБА_1 механізм заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження спростовано показаннями ОСОБА_4 та висновком судово-медичної експертизи, відповідно до якого при зазначених засудженим обставинах взагалі неможливий контакт травмуючого предмету з травмованою поверхнею.

Не знайшли свого підтвердження доводи засуджених про застосування до них незаконних методів слідства, оскільки ці доводи перевірялися судом першої та апеляційної інстанції і свого підтвердження не знайшли.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи не встановлено процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Висновки суду грунтуються на достатніх, допустимих та достовірних доказах.

Призначаючи засудженим покарання, суд керувався вимогами ст. 65 КК України (2341-14) і врахував усі обставини справи, що мають значення для прийняття рішення. Обране покарання є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційних скарг засуджених, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) .

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила:

відмовити у задоволенні касаційних скарг засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.