У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кармазіна Ю.М.,
суддів
Гриціва М.I. та Таран Т.С.
за участю прокурора Сорокіної О.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 травня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Херсонської області на вирок Новотроїцького районного
суду Херсонської області від 28 січня 2004 року та ухвалу колегії
суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду
Херсонської області від 29 червня 2004 року щодо ОСОБА_1
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
громадянин України, несудимий,
засуджений за ч. 1 ст. 122 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на три роки
позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з трирічним іспитовим
строком і покладенням на нього обов'язку з'являтись для реєстрації
до органів кримінально-виконавчої установи періодично.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1000 грн.
на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Херсонської області від 29 червня 2004 року
вирок щодо ОСОБА_1 у порядку, передбаченому ст. 365 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
змінено, покладено на нього обов'язок один раз у
квартал з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої
системи. В решті вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 23 серпня
2003 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в с.
Громівка Новотроїцького району Херсонської області, на грунті
неприязних відносин руками та дерев'яною палицею умисно завдав
ОСОБА_2 удари, заподіявши йому середньої тяжкості тілесні
ушкодження.
У касаційному поданні прокурором ставиться питання про
скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та направлення справи на
новий судовий розгляд. Вважає, що суд безпідставно дійшов висновку
про відсутність у діях ОСОБА_1 умислу на заволодіння чужим майном
та кваліфікував його дії за ст. 122 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Також вказує на істотні порушення кримінально-процесуального
закону, а саме на те, що постановлений вирок суддею не підписано.
Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання
касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що в його
задоволенні необхідно відмовити, ухвалу апеляційного суду щодо
ОСОБА_1 в порядку ст. 395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
змінити,
виключивши з неї посилання суду на встановлення періодичності
проведення реєстрації засудженого в органах кримінально-виконавчої
системи.
Доводи касаційного подання прокурора про те, що суд
неправильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, є безпідставними.
Так, на досудовому слідстві та в суді ОСОБА_1 в пред'явленому
обвинуваченні в розбої вину визнавав частково та показував, що
коли ОСОБА_2 підвіз його та інших осіб у с. Громівку
Новотроїцького району, між ними сталась сварка через оплату за
проїзд. З цього приводу дістав з автомобіля ОСОБА_2 дерев'яну
палицю і вдарив нею двічі його в тулуб, від чого той впав на
землю. Піднімаючи його за сорочку, вона порвалась і з кишені
випали гроші, які після від'їзду таксиста він підібрав.
У суді потерпілий ОСОБА_2 підтвердив, що по приїзді в с.
Громівку на його прохання оплатити проїзд ОСОБА_1 дістав з
багажника дерев'яну палицю, якою став наносити йому удари в тулуб.
Від ударів впав на землю, а коли підвівся, то виявив розірвану
сорочку та відсутність грошей. Крім того, потерпілий ОСОБА_2
пояснив, що не бачив, хто саме забрав його гроші, та зазначив, що
сварка між ним і засудженим виникла в зв'язку з розрахунком за
проїзд.
Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 показали, що бачили, як
ОСОБА_1 завдавав удари ОСОБА_2 дерев'яною палицею, але причина
конфлікту їх невідома.
Дослідивши зібрані в справі докази та давши їм належну
оцінку, суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність умислу
ОСОБА_1 на заволодіння чужим майном і правильно кваліфікував його
дії за ч. 1 ст. 122 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляцією прокурора,
перевірив всі викладені в ній доводи, які аналогічні доводам
касаційного подання, та з наведенням відповідних мотивів визнав їх
безпідставними, а вирок щодо ОСОБА_1 - законним і обгрунтованим.
Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Однак, ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 необхідно
змінити в порядку, передбаченому ст. 395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Iз матеріалів справи видно, що апеляційним судом покладено на
ОСОБА_1 обов'язок один раз у квартал з'являтись для реєстрації в
органи кримінально-виконавчої системи.
Проте вирішення цього питання відповідно до ч. 3 ст. 13
Кримінально-виконавчого кодексу України ( 2341-14 ) (2341-14)
віднесено до
компетенції кримінально-виконавчих інспекцій.
У зв'язку з цим підлягає виключенню з ухвали апеляційного
суду щодо ОСОБА_1 посилання про встановлення періодичності
проведення реєстрації засудженого в органах кримінально-виконавчої
системи.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону,
які були б підставою для скасування судових рішень, у справі не
виявлено.
Доводи касаційного подання прокурора про те, що вирок не
підписано суддею, який його постановив, є безпідставними, оскільки
із вироку видно, що суддею він підписаний.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394-396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційного подання заступника прокурора
Херсонської області відмовити.
Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Херсонської області від 29 червня 2004 року щодо
ОСОБА_1 у порядку ст. 395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
змінити.
Виключити з цього судового рішення посилання суду про
встановлення періодичності проведення реєстрації ОСОБА_1 в органах
кримінально-виконавчої системи.
С у д д і:
Ю.М. Кармазін М.I. Гриців Т.С. Таран