У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Жука В.Г.,
суддів
Заголдного В.В. і Редьки А.I.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 травня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 25 травня 2005
року, яким
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік 6
місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та на нього
покладено певні обов'язки згідно вимог ст. 76 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Цим же вироком засуджено і ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вирок щодо
яких в касаційному порядку не оскаржено і касаційне подання не
принесено.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26 липня
2005 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він у групі з ОСОБА_2 та
ОСОБА_3, за попередньою змовою, 19.11.2004 року в приміщенні ПТУ №
18 по вул. Новознесенській, 47 у м. Львові заволоділи шляхом
шахрайства мобільним телефоном "Панасонік", вартістю 800 грн.,
який належав ОСОБА_4.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про
скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий
розгляд. Зазначає, що злочин не вчиняв, а лише на прохання ОСОБА_2
позичив мобільний телефон у потерпілої. Посилається на порушення
його права на захист на досудовому слідстві.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що
скарга задоволенню не підлягає.
Як видно з матеріалів справи, висновки суду про доведеність
винності ОСОБА_1 у вчиненому злочині грунтуються на зібраних та
ретельно перевірених в судовому засіданні доказах.
Так, із показань потерпілої ОСОБА_4 вбачається, що засуджений
ОСОБА_1 попросив її мобільний телефон для того щоб подзвонити і,
несподівано, вийшов з кафе. Разом з ОСОБА_1 були також ОСОБА_2 та
ОСОБА_3. В подальшому вона розшукувала засуджених і просила
повернути телефон. Телефон їй був повернутий після її звернення до
міліції.
Свідок ОСОБА_5 пояснила, що 19.11.2004 року до неї звернулася
потерпіла, яка плакала, та розказала про те, що ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 обманним шляхом заволоділи її мобільним
телефоном "Панасонік".
Крім того, з первинних показань засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3а на досудовому слідстві вбачається, що у них була
попередня домовленість на заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_4
і для цього ОСОБА_1 взяв стартовий пакет ОСОБА_3а та пішов до
потерпілої взяти телефон ніби подзвонити. Після чого всі троє
втекли з училища та продали телефон, а гроші розподілили між
собою.
Свідок ОСОБА_6, мати засудженого ОСОБА_2, показала, що син в
її присутності розповів працівникам міліції як він разом із
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 скоїли злочин.
Дії засудженого ОСОБА_1 ч. 2 ст. 190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковано правильно.
Призначене покарання відповідає вимогам кримінального закону
і є справедливим.
Посилання засудженого на те, що на досудовому слідстві були
порушені його права на захист безпідставні, оскільки дана
обставина перевірялася судом і свого підтвердження не знайшла.
Бериславського району на перехресті вул. Пушкіна та пров.
Степового Шляхове Бериславського району
Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з
повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
осіб не
вбачається.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1
відмовити.
Судді:
В.Г. Жук В.В. Заголдний А.I. Редька