У х в а л а
 
                            IМЕНЕМ УКРАЇНИ
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
                Верховного Суду України у складі :
 
     головуючого
     Селівона О.Ф.,
     суддів
     Кривенди О.В., Мороза М.А.,
     за участю прокурора
     Сорокіної  О.А.,
     розглянула в судовому засіданні у м.  Києві  10  травня  2007
року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника  ОСОБА_1
та засудженого ОСОБА_2 на судові рішення щодо нього.
     Вироком Березанського районного  суду  Миколаївської  області
від 11 травня 2006 року
 
     ОСОБА_2,
     IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
     не судимого,
     засуджено:
     - за ч.  2  ст.  309  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  два  роки
позбавлення волі;
     - за ч.  1  ст.  317  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  три  роки
позбавлення волі;
     - за ч. 2 ст. 307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на п'ять років шість
місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2  частини майна;
     - за ч. 2 ст. 308  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  шість  років
позбавлення    волі     з     позбавленням     права     займатися
фельдшерсько-акушерською діяльністю  строком  на  три  роки  та  з
конфіскацією 1/2  частини майна;
     На підставі ст. 70  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  за  сукупністю
злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим,
остаточно визначено ОСОБА_2 покарання -  шість  років  позбавлення
волі  з  позбавленням  права  займатися   фельдшерсько-акушерською
діяльністю строком на три роки  та  з  конфіскацією  1/2   частини
майна, яке є його особистою власністю.
     Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 31 серпня
2006 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.
     ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні таких злочинів.
     У період з 7 лютого по 19 вересня 2003 року ОСОБА_2, працюючи
завідуючим    фельдшерсько-акушерського    пункту    с.    Красне,
Березанського району,  Миколаївської  області,  зловживаючи  своїм
службовим  становищем,  отримуючи  наркотичні  засоби  лікарського
призначення для  введення  ін'єкцій  онкологічно-хворому  ОСОБА_3,
незаконно  привласнив  268  ампул  наркотичного  засобу  "Омнопон"
загальною вагою 5,36  г  на  суму  375,20  гривень  та  22  ампули
наркотичного засобу  "Промедол" загальною вагою  0,44  г  на  суму
79,20 гривень, які незаконно зберігав  з  метою  збуту  та  збував
ОСОБА_4.
     У    травні    2003    року    ОСОБА_2    надав    приміщення
фельдшерсько-акушерського пункту с. Красне ОСОБА_4.  для  вживання
наркотичних засобів.
     27 вересня 2005 року під  час  обшуку  домоволодіння  ОСОБА_2
працівниками  міліції   було   виявлено   та   вилучено   особливо
небезпечний наркотичний засіб - канабіс вагою 30,0 г.
     У касаційній скарзі засуджений зазначає, що справа щодо нього
сфальсифікована,  порушено  його  право  за  захист,   вказує   на
застосування до нього недозволених  методів  досудового  слідства,
посилається  на  допущені  в  справі   істотні   порушення   вимог
кримінально-процесуального закону. Зі змісту скарги вбачається, що
ОСОБА_2 просить судові рішення щодо нього скасувати,  а  справу  -
направити на новий судовий розгляд.
     Аналогічні доводи містяться і в касаційній  скарзі  захисника
засудженого - ОСОБА_1, яка також просить скасувати судові  рішення
щодо ОСОБА_2, а справу - направити на новий судовий розгляд.
     Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування
прокурора, який просив залишити касаційні скарги без  задоволення,
а  судові  рішення  щодо  засудженого  -  без  зміни,  перевіривши 
матеріали справи та обговоривши доводи касаційних  скарг,  колегія
суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.
     Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у
вироку злочинів грунтується на доказах, зібраних  у  встановленому
законом  порядку,  досліджених  у  судовому   засіданні,   належно
оцінених судом, і є обгрунтованим.
     Так,   відповідно   до   висновків   ЛКК   Березанської   ЦРЛ 
онкологічно-хворому ОСОБА_3 були призначені  наркотичні  лікарські
засоби "Промедол" та "Омнопон", які  для  введення  цьому  хворому
отримував ОСОБА_2(а.с. 19-44, 92-101).
     Проте,  як  видно  з  показань  свідка  ОСОБА_3  у   судовому
засіданні,  ОСОБА_2 йому "Промедол" не вводив взагалі, а "Омнопон"
вводив набагато рідше, ніж було рекомендовано ЛКК.
     Свідок ОСОБА_5 стверджувала, що  вона  видавала  ОСОБА_2  всі
лікарські наркотичні засоби, які були призначені ОСОБА_3
     Свідок ОСОБА_4 зазначав, що неодноразово ходив до  ОСОБА_2  в
медпункт, де за гроші або рибу отримував від нього наркотики,  які
засуджений вводив йому шприцом у вену.
     Як пояснив у  судовому  засіданні  свідок  ОСОБА_6,  недодані
ОСОБА_3 наркотичні засоби ОСОБА_2  збував  ОСОБА_4.  за  гроші  та
рибу.
     За висновком судово-хімічної експертизи № 1426 від 14  жовтня
2005 року,  вилучена  під  час  обшуку  27  вересня  2005  року  в
помешканні  засудженого  подрібнена  суха  речовина   є   особливо
небезпечною наркотичною речовиною - канабісом вагою 30,0 г.  (а.с.
157-159).
     Оцінивши ці та інші докази в  справі  в  їх  сукупності,  суд
дійшов правильного висновку про наявність у  діях  ОСОБА_2  складу
злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 308, ч.2  ст.  309  та
ч.1 ст. 317  КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
     Доводи касаційних скарг про порушення права ОСОБА_2 на захист
є необгрунтованими, оскільки, як видно з  матеріалів  справи,  під
час  досудового  слідства  він  спочатку  відмовився  від   послуг
захисника, про що свідчить його заява, а 18 жовтня  2005  року  до
участі в справі був допущений захисник  ОСОБА_7,  який  здійснював
захист засудженого на  досудовому  слідстві  і  під  час  розгляду
справи в суді (а.с. 131,154). Крім того, 22 травня  2006  року  до
участі в справі як захисник була допущена  дружина  засудженого  -
ОСОБА_1
     При перевірці справи в касаційному порядку не виявлено даних,
які б свідчили про застосування до  ОСОБА_2  недозволених  методів
досудового слідства, а тому доводи касаційних скарг в цій  частині
колегія суддів також вважає безпідставними.
     Покарання ОСОБА_2 призначено з дотриманням вимог  ст.  65  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , воно є необхідним і достатнім для виправлення
засудженого та попередження нових злочинів.
     Iстотних порушень  вимог  кримінально-процесуального  закону,
які могли  перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу  і
постановити законний,  обгрунтований  і  справедливий  вирок,  при
перевірці справи в касаційному порядку не виявлено.
     Апеляційний суд, розглядаючи справу щодо ОСОБА_2 за апеляцією
засудженого, дотримався вимог  ст.ст.  362,365,  377  КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
         та  обгрунтовано  залишив  вирок  місцевого  суду  без
зміни.
     Таким чином, колегія суддів вважає, що  передбачені  ч.1  ст.
398 КПК України  ( 1001-05 ) (1001-05)
          підстави  для  скасування  чи  зміни
судових рішень щодо  ОСОБА_2 відсутні.
     На підставі наведеного, керуючись ст. 395, 396   КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів Судової палати у кримінальних  справах
Верховного Суду України, -
 
                         у х в а л и л а:
     касаційні  скарги  засудженого  ОСОБА_2  та  його   захисника
ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Березанського  районного
суду Миколаївської області від  11  травня  2006  року  та  ухвалу
апеляційного суду Миколаївської області від 31  серпня  2006  року
щодо ОСОБА_2  - без зміни.
 
                              судді:
     Селівон О.Ф.   Кривенда О.В.  Мороз М.А.