У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Паневіна В.О. і Кармазіна Ю.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 травня 2007 року
кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м.
Києва і касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на постанову
Оболонського районного суду м. Києва від 3 лютого 2006 року і
ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2006 року.
Цією постановою
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
громадянин України, несудимий,
звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст.
49 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із закриттям кримінальної справи за його
обвинуваченням за ч. 1 ст. 135 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду м. Києва від 25 квітня 2006 року постанову щодо
ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_1 обвинувачувався на досудовому слідстві в тому, що 24
травня 2002 року близько 16-ої год. 40 хв. він, керуючи
автомобілем "Рено-21" і рухаючись по проїжджій частині вул.
Гамарника в м. Києві, наблизився до нерегульованого перехрестя з
11-тою лінією. У цей час ОСОБА_3 рухаючись на велосипеді "Аіст" у
тому ж напрямку, при проїзді даного перехрестя виконував маневр
повороту ліворуч та, не впевнившись у безпеці маневру, не надав
дорогу автомобілю під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого допустив
зіткнення з ним. ОСОБА_3 в результаті дорожньо-транспортної
пригоди отримав тяжкі тілесні ушкодження і впав з велосипеда,
залишившись лежати на проїжджій частині. ОСОБА_1, нехтуючи
моральними та правовими нормами, що зобов'язують надати допомогу
людям, які перебувають у небезпечному для життя стані, проявляючи
неповагу до прав людини на життя та безпеку, з місця пригоди зник,
тим самим залишив без допомоги потерпілого, який перебував у
небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити
заходів до самозбереження.
У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування
судових рішень щодо ОСОБА_1 та направлення справи на нове
розслідування. Обгрунтовує прохання тим, що досудове слідство
проводилось у справі однобічно та неповно, обвинувачення ОСОБА_1
було пред'явлено без зазначення кваліфікуючих ознак злочину,
передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Наведені
обставини, які на його думку, суд не взяв до уваги, свідчать про
істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та є
підставою для скасування постановлених у справі судових рішень.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить судові рішення
щодо ОСОБА_1 скасувати, мотивуючи тим, що в справі не перевірено
всіх обставин події злочину, ставить під сумнів правильність
пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 1 ст. 135 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. Вказує на те, що була позбавлена права брати участь у
судовому засіданні.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційних подання і скарги, колегія суддів
вважає, що в їх задоволенні необхідно відмовити.
Iз матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачувався у
вчиненні 24.05.2002 року злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, що згідно ст. 12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є
злочином невеликої тяжкості.
Відповідно до ст. 49 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
особа
звільняється від кримінальної відповідальності у зв'язку із
закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею злочину
невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження
або позбавлення волі, минуло три роки.
За таких обставин, розглядаючи постанову слідчого в порядку
ст. 11-1 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, суд дійшов правильного висновку,
що ОСОБА_1 вчинив злочин невеликої тяжкості, з дня якого минуло
три роки, та обгрунтовано звільнив його від кримінальної
відповідальності на підставі ст. 49 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
закриттям кримінальної справи.
При розгляді постанови слідчого суд вирішував поставлене в
ній питання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальності
відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та не
входив в обговорення пред'явленого йому обвинувачення та
доведеності або недоведеності його вини.
Враховуючи викладене посилання в касаційному поданні
прокурора про неконкретність пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення
та в зв'язку з цим істотного порушення судом
кримінально-процесуального закону, є безпідставними.
Про час і дату судового розгляду потерпіла ОСОБА_2 була
неодноразово оповіщена та в зв'язку з тим, що вона в судове
засідання не з'являлась і відповідними документами не підтвердила
поважність своєї неявки, суд визнав можливим розглянути постанову
слідчого в її відсутності.
Таке рішення суду є обгрунтованим, а тому доводи потерпілої
ОСОБА_2 про порушення її права брати участь у судовому засіданні є
безпідставними.
Розглядаючи справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_2,
апеляційний суд перевірив всі викладені в ній доводи, які
аналогічні доводам її касаційної скарги, та з наведенням
відповідних мотивів визнав їх безпідставними, а постанову щодо
ОСОБА_1 - законною і обгрунтованою.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону,
які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у
справі не виявлено.
Отже, підстав для призначення справи щодо ОСОБА_1 до
касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників
процесу не виявлено.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційного подання заступника прокурора м.
Києва і касаційної скарги потерпілої ОСОБА_2 відмовити.
Судді:
С.М. Міщенко В.О. Паневін Ю.М. Кармазін