У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

      Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

                 у кримінальних справах у складі:

     головуючого-судді

     Міщенка С.М.

     суддів

     Кармазіна Ю.М., Паневіна В.О.

     за участю прокурора

     Колесніченко О.В.

     розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 травня 2007 року
кримінальну справу за  касаційною  скаргою  засудженого  ОСОБА_1на
вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 16 травня  2005
року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16
серпня 2005 року.

     Вироком Київського  районного  суду  м.  Сімферополя  від  16
травня 2005 року

     ОСОБА_1

     IНФОРМАЦIЯ_1народження,

     громадянина Азербайджану,

     раніше не судимого,

     засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на  5  років
позбавлення  волі  з  конфіскацією  всього  майна,  яке   є   його
власністю.

     Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим  від  16
серпня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

     За вироком  суду  ОСОБА_1  визнано  винним  та  засуджено  за
незаконне придбання, зберігання особливо  небезпечних  наркотичних
засобів  з  метою  збуту,  незаконний  збут  особливо  небезпечних
наркотичних засобів, вчинений повторно за обставин,  викладених  у
вироку.

     У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення
змінити, а призначене йому покарання пом'якшити  з  посиланням  на
визнання  своєї  вини,  щире  каяття  у  вчиненому,   хворобу   та
інвалідність з дитинства. Разом з тим  засуджений  посилається  на
те, що суд неповно і необ'єктивно розглянув справу та порушив його
право на захист, бор  справу  розглянув  без  участі  захисника  і
перекладача.

     Заслухавши  доповідача,   думку   прокурора   про   залишення
касаційної  скарги  засудженого   без   задоволення,   перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги,  колегія
суддів вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому
задоволенню.

     Зокрема,  перевіркою  матеріалів   справи   встановлено,   що
відповідно  до  встановлених  у  справі  обставин,  злочинні   дії
засудженого ОСОБА_1вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     При цьому також встановлено, що під час  досудового  слідства
та судового розгляду  справи  порушень  кримінально-процесуального
закону, які б тягнули безумовне скасування  постановлених  судових
рішень, органами досудового слідства,  а  також  судами  першої  і
апеляційної інстанції  не  допущено.  За  ініціативою  засудженого
справу було розглянуто в порядку ст. 299 КПК України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        .
Тому його  посилання  на  неповноту  та  необ'єктивність  розгляду
справи   не  можуть  бути  взяті   до   уваги   як   в   силу   їх
безпідставності, так і з  урахуванням  положень  зазначеного  вище
закону. Безпідставні доводи засудженого і про порушення його права
на захист, оскільки від участі  захисника  він  відмовився  ще  на
стадії  досудового  слідства  (а.с.  101-104),  а  клопотань   про
забезпечення перекладачем у  судовому  засіданні,  як  і  під  час
досудового слідства, не заявляв.

     Разом  із  тим,  відповідно  до  ч.  3  ст.  65  КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  особі,  яка  вчинила  злочин,  має  бути  призначене
покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження
нових злочинів.

     Тому із урахуванням  характеру  конкретних  дій  засудженого,
кількості наркотичних засобів, які були предметом злочину, а також
того, що свою вину у вчинені злочину  він  визнав  повністю,  щиро
покаявся  у  його  вчинені,  страждає  захворюванням  кісток,   до
кримінальної відповідальності притягується вперше, колегія  суддів
вважає  за  необхідне  призначити  йому   основне   покарання   із
застосуванням ст. 69  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  тобто  нижче  від
найнижчої межі, встановленої санкцією ч.  2  ст.  307  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        . Разом  із  тим,  враховуючи  суспільну  небезпечність
вчиненого злочину, характеристику особи засудженого,  підстав  для
його звільнення від відбування покарання з випробуванням,  колегія
суддів не вбачає.

     На  підставі  наведеного,  керуючись  статтями  394-396   КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                        У Х В А Л И Л А :

     касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

     Вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 16  травня
2005 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної  Республіки  Крим
від 16 серпня 2005  року  щодо  ОСОБА_1задовольнити  частково,  із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         призначене йому за  ч.
2 ст.307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         покарання пом"якшити  до  3  років
позбавлення волі.

     В решті ці судові рішення залишити без зміни.

                           С У Д Д I :

     Міщенко С.М.    Кармазін Ю.М.  Паневін В.О.