У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Синявського О.Г.,
суддів за участю прокурора
Кліменко М.Р. і Гриціва М.I., Сухарєва О.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 травня 2007 року
кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора
Харківської області на вирок Лозівського міськрайонного суду
Харківської області від 9 серпня 2006 року щодо ОСОБА_1.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
раніше судимого:
- 11.12.1995 р. за ч.3 ст.140, ч.2 ст.17 і ч.2 ст.140, ч.2
ст. 141 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі,
- 19.07.1999 р. за ч.1 ст.229-6, ст.45 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік зі штрафом
у сумі 170 грн.,
- 10.11.2000 р. за ч.2 ст.229-6 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2
роки 6 місяців позбавлення волі,
- за ч.2 ст.309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення
волі;
- за ч.1 ст.311 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки обмеження
волі;
- за ч.1 ст.313 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки обмеження
волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим
призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком
на 4 роки.
Відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1.
звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим
строком на 2 роки з покладенням обов'язків: періодично з'являтись
на реєстрацію до органів кримінально-виконавчої системи, без
дозволу органів кримінально-виконавчої системи не змінювати
постійного місця проживання та пройти курс лікування від вживання
психостимуляторів.
ОСОБА_1. засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
У березні 2006 року ОСОБА_1, перебуваючи в м.
Дніпропетровську, придбав у невстановленій аптеці препарат
"Теофедрин", який перевіз потягом до себе додому за адресою:
АДРЕСА_1, де зберігав без мети збуту для подальшого використання з
метою виготовлення психотропної речовини.
У березні 2006 року ОСОБА_1, перебуваючи на Троїцькому ринку
в м.Дніпропетровську, придбав у невстановленої особи обладнання
для виготовлення психотропних речовин - скляну плоскодонну колбу з
резиновою пробкою та скляною відвідною трубкою, яке перевіз до
себе додому за вищевказаною адресою та зберігав.
У квітні 2006 року ОСОБА_1 на автомобільному ринку м. Лозова
Харківської області придбав в невстановленої особи прекурсор - 0,5
л. соляної кислоти для виготовлення психотропних речовин, який
переніс до себе додому та зберігав.
24.05.2006 року близько 19 год. ОСОБА_1 виготовив на
придбаному обладнанні з препарату "Теофедрин" і соляної кислоти
психотропну речовину - первитин, частину якого вжив.
24.05.2006 року працівниками міліції було вилучено за місцем
проживання ОСОБА_1. 1,2 мл. прекурсору - соляної кислоти, 1,5323
гр. психотропної речовини - первитина та обладнання для
виготовлення психотропних речовин.
У апеляційному порядку справа не розглядалась.
У касаційному поданні заступник прокурора Харківської області
стверджує, що судом було неправильно застосовано кримінальний
закон та помилково призначено ОСОБА_1, який є інвалідом 2 групи,
покарання у виді обмеження волі, що суперечить вимогам ч.3 ст.61
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Просить на підставі ч. 4 ст.74 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
звільнити ОСОБА_1. від покарання за ч.1 ст.311, ч.1
ст.313 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та виключити призначення покарання
за сукупністю злочинів. У решті вирок залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на часткове
підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи, викладені в касаційному поданні, колегія
суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Правильність встановлення фактичних обставин справи та
юридична кваліфікація дій ОСОБА_1. за ч.2 ст.309, ч.1 ст.311, ч.1
ст.313 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у
касаційному поданні не оскаржуються.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону,
які тягнуть зміну чи скасування вироку щодо ОСОБА_1., перевіркою
матеріалів справи не встановлено.
Покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст.309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
призначено відповідно до вимог ст.65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з
урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу
засудженого, пом'якшуючих покарання обставин - визнання вини,
щирого каяття.
Правильно прийнято рішення і про можливість виправлення
ОСОБА_1. без відбування покарання.
Разом з тим, при призначенні засудженому ОСОБА_1 покарання
за ч.1 ст. 311, ч.1 ст.313 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у виді
обмеження волі суд не дотримав вимог кримінального закону.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
покарання у виді обмеження волі не застосовується до інвалідів
першої і другої групи.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 є інвалідом 2-ї групи
(а.с.83), а тому йому не могло бути призначено покарання у виді
обмеження волі.
Твердження прокурора про необхідність звільнення ОСОБА_1. від
покарання за ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 313 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у
виді обмеження волі у зв'язку з тим, що він на момент розгляду
справи в суді перестав бути суспільно небезпечним, необгрунтовані.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 74 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
особа,
яка вчинила злочин середньої тяжкості, може бути за вироком суду
звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням
бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на
час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 раніше неодноразово
судимий, не працює, перебуває на обліку у лікаря нарколога і
потребує лікування залежності від психостимуляторів.
Тобто, в матеріалах справи відсутні, а в касаційному поданні
не наведені дані про те, що ОСОБА_1 перестав бути суспільно
небезпечним.
З урахуванням цього, колегія суддів не вбачає підстав для
застосування ч. 4 ст. 74 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і звільнення
ОСОБА_1. від покарання за ч.1 ст. 311, ч.1 ст.313 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
З огляду на те, що в касаційному поданні питання про м'якість
призначеного ОСОБА_1 покарання не порушено, за санкціями ч.1 ст.
311, ч.1 ст. 313 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
передбачено покарання у
виді штрафу, яке є більш м'яким, ніж покарання у виді обмеження
волі, і застосування штрафу щодо інваліда 2-ї групи не заборонено
ст.53 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, колегія суддів вважає можливим
пом'якшити призначене ОСОБА_1 за ці злочини покарання до штрафу, а
при призначенні засудженому на підставі ст.70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2
ст. 309, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 313 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш
суворим.
Окрім того, при призначенні ОСОБА_1 покарання було порушено
вимоги ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Зазначений в цій статті перелік обов'язків, які покладаються
на особу при звільненні її від відбування покарання з
випробуванням, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Зокрема, у п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
передбачено
обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про
зміну місця проживання, роботи чи навчання.
Всупереч цьому на засудженого ОСОБА_1., який звільнений від
відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, було
прокладено обов'язок не передбачений ст.76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
а саме: не міняти місце проживання без дозволу органів
кримінально-виконавчої системи.
З огляду на вищевикладене, вирок щодо ОСОБА_1. в цій частині
в порядку ст. 395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підлягає зміні з
виключенням зазначеного обов'язку.
Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційне подання заступника прокурора Харківської області
задовольнити частково.
Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від
9 серпня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити: пом'якшити призначене
йому за ч. 1 ст. 311 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
покарання до штрафу в
доход держави в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, тобто 510 грн.; пом'якшити призначене йому за ч. 1 ст.
313 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
покарання до штрафу в доход держави в
розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850
грн.; на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 313 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, шляхом поглинення менш суворого покарання
більш суворим, визначити остаточне покарання у виді позбавлення
волі строком на 4 роки та відповідно до ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
звільнити від відбування цього покарання з
випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням
обов'язків періодично з'являтись на реєстрацію до органів
кримінально-виконавчої системи та пройти курс лікування від
психостимуляторів.
У порядку ст. 395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
виключити з вироку
покладення на засудженого ОСОБА_1 обов'язку не міняти місце
проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи.
У решті вирок залишити без зміни.
Судді:
Синявський О.Г. Кліменко М.Р. Гриців М.I.