У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Заголдного В.В.
суддів
Коновалова В.М., Пивовара В.Ф.
за участю прокурора
Казнадзея В.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві, 3 травня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції та
касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду
Донецької області від 30 листопада 2006 року.
Вироком Київського районного суду м. Донецька від 16 березня
2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
уродженець м. Донецька,
раніше не судимий,
засуджений за ст. 186 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 від
відбування покарання звільнений з випробуванням, з іспитовим
строком на 2 роки, з покладенням на нього обов'язків відповідно до
ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
За ст. 186 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 виправданий за
недоведеністю його участі у вчиненні злочину.
Апеляційним судом Донецької області від 30 листопада 2006
року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині виправдання за
ст. 186 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а також призначеного
покарання за ст. 186 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
скасовано.
ОСОБА_1 визнано винним за ст. 186 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та призначено покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1137 грн. матеріальної
та 600 грн. моральної шкоди.
ОСОБА_1 засуджений за відкрите викрадення чужого майна,
вчиненого повторно.
Злочини вчинені за таких обставин.
26 серпня 2004 року, приблизно о 14 год. 40 хв., ОСОБА_1,
перебуваючи на тунелі шляхопроводу між вулицями Сормовська та
Гранітна, через вул. Артема м. Донецька відкрито викрав майно
потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_4, вирвавши з рук сумку з майном
загальною вартістю 329 грн.
29 вересня 2004 року, приблизно о 14 год. 30 хв., біля
АДРЕСА_1 ОСОБА_1 відкрито заволодів сумкою з речами загальною
вартістю 1137 грн., яка належала ОСОБА_2, вирвавши з рук
останньої.
7 грудня 2004 року, приблизно о 10 годині, ОСОБА_1,
перебуваючи поблизу АДРЕСА_2, відкрито заволодів сумкою з речами
загальною вартістю 3130 грн., вирвавши її з рук потерпілої ОСОБА_5
З викраденим намагався зникнути, але був затриманий.
У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1
скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд;
посилається на те, що зі змісту мотивувальної частини вироку не
вбачається, за якими ознаками кваліфіковані дії засудженого за ч.
2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
; вказує, що резолютивна частина
вироку не відповідає вимогам ст. 335 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 також просить вирок
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає,
що необгрунтовано засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, вказує на істотні порушення судом норм
кримінально-процесуального закону.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне
подання частково і просив вирок скасувати, а справу направити на
новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи касаційних подання та скарги, колегія суддів вважає, що
подання та скарга не підлягають задоволенню.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, вчинених за викладених
у вироку обставин, доведена об'єктивними доказами, які зібрані у
передбаченому законом порядку і належним чином оцінені судом.
Засуджений ОСОБА_1 за епізодом грабежу щодо потерпілої
ОСОБА_5 визнав себе винним повністю. Про це свідчить його щире
каяття, яке зазначено в касаційній скарзі. Крім того, його
винуватість за цим епізодом стверджується зібраними в справі
доказами, зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_5, даними
протоколу очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_1им.
Iз повних та послідовних показань потерпілої ОСОБА_2 як під
час досудового, так і судового слідства вбачається, що її
пограбував ОСОБА_1
Крім того, на досудовому слідстві, в присутності захисника,
який захищав інтереси ОСОБА_1а, ОСОБА_2 переконливо впізнала
нападника (ОСОБА_1а) як особу, яка вчинила напад на неї.
Потерпілі ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердили
факт вчинення грабежу щодо них ОСОБА_1им. Крім того, під час
проведення очної ставки, за участю захисника, ОСОБА_1 не
заперечував своєї участі у відкритому викраденні майна потерпілих
ОСОБА_3.
Належно оцінивши зібрані у справі і дослідивши в судовому
засіданні докази в їх сукупності, у тому числі й за участю
засудженого та потерпілих, суд дійшов обгрунтованого висновку про
доведеність винуватості ОСОБА_1а у вчиненні грабежів за трьома
епізодами.
Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані правильно.
Що ж до виправдання ОСОБА_1 за епізодом грабежу стосовно
ОСОБА_6, то у касаційному поданні це не оспорювалося.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону України, які
б тягли за собою скасування вироку, як про це зазначено у
касаційному поданні та касаційній скарзі засудженого, колегією
суддів не виявлено.
Покарання ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.
65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, з урахуванням ступеню тяжкості
вчиненого злочину, який є тяжким, даних про особу винного та
обставин, які пом'якшують покарання, в тому числі й тих, на які
посилається засуджений у касаційній скарзі. Обране йому покарання
суд мотивував належним чином і воно є достатнім для виправлення та
перевиховання засудженого.
Підстав для зміни вироку та пом'якшення покарання ОСОБА_1
колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційне подання прокурора і касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду
Донецької області від 30 листопада 2006 року стосовно ОСОБА_1 -
без зміни.
Судді:
Заголдний В.В. Коновалов В.М. Пивовар В.Ф.