Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Кіровоградтурист" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року,

Приватне акціонерне товариство "Кіровоградтурист" (далі - позивач, ПрАТ "Кіровоградтурист") звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Кіровоградській області, правонаступником якої на час касаційного розгляду є Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - відповідач), № 0000910222 від 30.08.2012 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

У період з 16.07.2012 року по 03.08.2012 року посадовими особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт №100/22-2/02593820 від 17.08.2012 року, в якому, на думку відповідача зазначено про порушення позивачем вимог, зокрема:

- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 152303,00 грн.;

- пп. 135.5.2, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) в результаті чого товариством занижено податок на прибуток в загальній сумі 74462,00 грн. по господарським операціям з ПП "Альфа - Трейд - Б", ПП "Плантер", ТОВ "Овант" та ФОП ОСОБА_4

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000910227 від 30.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 226765 грн. основного платежу та 32194 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення передбачені і в ПК України (2755-17) .

Згідно з пп. 4.1.27 п.4.1 ст. 4 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із п. 137.1 ст. 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу права власності на такий товар до покупця. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємий період між позивачем та ПП "Альфа - Трейд - Б", ПП "Плантер", ТОВ "Овант" та ФОП ОСОБА_4 укладались договори купівлі-продажу товарів та послуг.

Реальність господарських операцій по зазначений господарським операціям підтверджується наявними доказами, зокрема, копіями: договорами, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт, банківський виписок та інші.

Вказані документи оформлені належним чином, що встановлено судами попередніх інстанцій. Позивач здійснював оплату за отримані послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Зазначені контрагенти під час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності та платники ПДВ.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано валові витрати по господарським операціям з ПП "Альфа - Трейд - Б", ПП "Плантер", ТОВ "Овант" та ФОП ОСОБА_4

Крім того, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість доводів відповідача про заниження позивачем доходів від реалізації майна за період з 4 кв.2009 року - 4 кв.2011 року; про заниження позивачем доходів від надходження безповоротної фінансової допомоги.

Згідно з пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції була призначена судово-економічна експертиза, проведення якої доручалось Кіровоградському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз. За результатами експертизи надано висновок № 1411,1422 від 28.08.2014 року, в якому зазначено про те, що позивачем, при формуванні витрат у податковому обліку, не допущено порушень чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Відповідач вважає, що позивачем порушено вимоги пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки до складу інших доходів не включено кошти, отримані від реалізації майна, яке знаходилось на балансі Пансіонату "Славутич", а саме: від фізичної особи ОСОБА_5 на суму 611000,00 грн. з призначенням платежу: "за нерухоме майно по вул. Ювілейній, 1, м. Світловодськ (котеджі), без ПДВ"; від ПП "Лит-Інвест" за котедж у 4 кв. 2009 року згідно договору від 09.12.2009 року на суму 204006,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено висновком експертизи, що відображення позивачем податкової звітності по реалізації майна за договорами купівлі-продажу укладеними між ОСОБА_5 та позивачем, між позивачем та ПП "Лит-Інвест" здійснена відповідно до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України безповоротною фінансовою допомогою є сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Згідно з п. 137.10 ст. 137 ПК України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) вважаються доходами на дату їх фактичного отримання або на дату надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку. Такі доходи згідно з пп. 135.5.4 п.135.5 ст. 135 ПК України відображаються у складі інших доходів, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за даними довідок ЄДРПОУ філії позивача, як відокремлені підрозділи діють без статусу юридичної особи, а тому доводи відповідача про заниження позивачем доходів від надходження безповоротної фінансової допомоги від філій, є необґрунтованими.

Крім того, безпідставними є висновки податкового органу щодо заниження позивачем доходів на суму надходжень від ОК "Лісова пісня" за період 2 кв. 2009 року по 1 кв. 2010 року, оскільки даними бухгалтерського обліку у співставленні з первинними документами підтверджується, що господарські операції з перерахування коштів є внутрішніми розрахунками. Внутрішні розрахунки між філією та головним підприємством, тобто кошти знаходять у межах однієї юридичної особи, не можуть визначатись валовим доходом з огляду на застереження передбачене пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в

адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області відхилити, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі № 811/2690/13-а - залишити без змін.

ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235- 244-2 КАС України.