У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Присяжнюк Т.I.,
суддів
Філатова В.М., Таран Т.С.,
за участю прокурора
Морозової С.Ю.
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 24 квітня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 7
жовтня 2005 року, яким засуджено:
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1, громадянина України, судимого у 2003 році за ч.
3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі з іспитовим
строком на 2 роки,
- за ч. 1 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік обмеження
волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком
на 3 роки, а на підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно
призначено 3 роки 1 місяць позбавлення волі з позбавленням права
керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 19
грудня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
За вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, перебуваючи
у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки ВАЗ-2106
та рухаючись по вул. Незалежності у м. Бобровиці Чернігівської
області, на порушення вимог п.п. 1.3, "а", "б" 2.3, "а" 2.9 Правил
дорожнього руху України, здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_2,
спричинивши йому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить переглянути
судові рішення та призначити йому покарання, не пов'язане з
обмеженням волі або позбавленням волі, мотивуючи тим, що суд не
врахував того, що він інвалід II групи та потребує лікування.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка просила ухвалу
апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу
направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи
та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга
підлягає задоволенню частково.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у
вироку, доведено зібраними у справі доказами, у тому числі його
показаннями, у яких він визнав себе винним, показаннями
потерпілого ОСОБА_2, даними протоколів огляду місця події,
відтворення обстановки та обставин події злочину, а його злочинні
дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та
призначено судом першої інстанції покарання, передбачене у санкції
статті закону, за яким його визнано винним.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, під час
апеляційного розгляду скарги засудженого ОСОБА_1, судом не
враховано даних про його особу, зокрема, те, що він являється
інвалідом II групи.
Розглянувши апеляцію, апеляційний суд Чернігівської області
на порушення вимог ст. 377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
своє рішення
про залишення її без задоволення, а вироку щодо ОСОБА_1 - без
зміни, належним чином не мотивував.
Відповідно до вимог вказаного закону в ухвалі апеляційного
суду повинні бути проаналізовані і співставлені з наявними у
справі і додатково поданими матеріалами всі доводи апеляцій і на
кожний з доводів дана вичерпна відповідь. У висновках ухвали
повинні бути посилання на відповідний матеріальний або
процесуальний закон. Ухвала, що не містить висновків з питань про
доведеність або недоведеність обвинувачення, не відповідає вимогам
ст. 377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Оскільки апеляційний суд ретельно не перевірив і не
проаналізував усі доводи апеляції та не дав на них відповіді, своє
рішення про залишення апеляції без задоволення належним чином не
мотивував, то таке рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.
При новому апеляційному розгляді справи необхідно врахувати
вищенаведене, відповісти на всі доводи апеляції і прийняти законне
та обгрунтоване рішення.
Керуючись статтями 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 19 грудня
2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу направити
на новий апеляційний розгляд.
СУДДI:
Присяжнюк Т.I. Філатов В.М. Таран Т.С.