У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого-судді
Міщенка С.М.
суддів
Гриціва М.I., Косарєва В.I.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 квітня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1
на вирок Долгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 26
червня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської
області від 4 жовтня 2006 року.
Вироком Долгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 26
червня 2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
громадянку України, раніше не судиму,
засуджено: - за ч. 2 ст. 357 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 365 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі з
позбавленням права обіймати посади, пов'язані з
організаційно-розпорядчими функціями стоком на 3 роки;
- за ч. 2 ст. 382 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з
організаційно-розпорядчими функціями стоком на 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю цих
злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді 4 років
позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з
організаційно-розпорядчими функціями стоком на 3 роки.
На підставі статей 75 і 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1
звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком 2 роки та покладенням на неї відповідних обов'язків.
ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за умисне вчинення нею як
службовою особою дій, які явно виходять з межі наданих їй
повноважень, що спричинили тяжкі наслідки, за умисне невиконання
нею рішення суду, яке набрало законної сили, що спричинило істотну
шкоду та за умисне знищення особливо важливих документів, що
знаходяться на підприємстві, вчинене в особистих інтересах, що
потягло порушення роботи підприємства, за обставин, викладених у
вироку.
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить судові рішення
щодо себе скасувати, а справу закрити за відсутністю в її діях
складу злочинів. При цьому вона посилається на те, що не мала
умислу на невиконання рішення суду, її дії не виходили за межі
наданих їй повноважень, при цьому не настала й істотна шкоди. Не
визнаючи своєї вини у знищені документів засуджена вказує на те,
виконувала вказівку свого керівництва. Крім того посилається на
те, що взагалі не встановлена особлива важливість знищених нею
документів, вважає, що від її дій не настало тяжких наслідків.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга засудженої задоволенню не підлягає з таких
підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 398 та ч. 2 ст. 383 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни
або скасування вироку місцевого суду, суд касаційної інстанції
керується статтями 370-372 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, тобто,
відповідно змісту зазначених норм закону, підставами для зміни або
скасування вироку місцевого суду в касаційному порядку є лише
істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону,
неправильне застосування кримінального закону і невідповідність
призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Як вбачається із змісту касаційної скарги, засуджена ОСОБА_1
посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції
фактичним обставинам справи, визначення якого дано у ст. 369 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, тоді як ці обставини не є предметом
дослідження та перевірки касаційним судом. Тому зазначені доводи
касаційної скарги засудженої не можуть бути підставою для
скасування постановлених щодо неї судових рішень.
Крім того, перевіркою матеріалів справи встановлено, що
висновки суду про винність засудженої ОСОБА_1 у вчиненні
інкримінованих їй злочинів обгрунтовані сукупністю доказів, які з
достатньою повнотою зібрані органами досудового слідства та були
ретельно досліджені у судовому засіданні. Досліджені докази,
відповідно до вимог ст. 67 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, отримали
належну оцінку у вироку суду, правильність якої визнав і
апеляційний суд. Підстав для сумніву в правильності оцінки
зібраних доказів судами першої та апеляційної інстанції у
касаційного суду немає.
Виходячи із встановлених у справі фактичних обставин колегія
суддів вважає, що злочинні дії засудженої ОСОБА_1 вірно
кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 357, ч. 3 ст. 365 та ч. 2 ст. 282
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, тобто кримінальний закон до неї
застосовано правильно. Тому підстав для скасування вироку суду
першої інстанції та ухвали апеляційного суду за доводами
касаційної скарги засудженої у колегії суддів немає.
Покарання засудженій ОСОБА_1 призначено судом відповідно до
вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з урахуванням ступеню тяжкості
вчинених злочинів, даних про її особу та обставин, що пом'якшують
покарання.
На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів,
УХВАЛИЛА :
у задоволенні касаційної скарги засудженої ОСОБА_1 відмовити.
СУДДI :
Міщенко С.М. Гриців М.I. Косарєв В.I.