Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року

у справі № 805/2124/15-а

за позовом ОСОБА_3

до Реєстраційної служби Красноармійського управління юстиції Донецької області

треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_2

про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Реєстраційної служби Красноармійського міського управління юстиції Донецької області (далі - Реєстраційна служба), в якому з урахуванням зменшення вимог, просила визнати неправомірним та скасувати рішення Реєстраційної служби від 29.10.2013 № 7312646 про реєстрацію права власності на одну цілу частину магазину промислових товарів за ОСОБА_2 та зобов'язати здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 2/5 частини магазину промислових товарів на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 25.01.2007, виданого виконавчим комітетом Красноармійської міської ради.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2015, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2015, позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення від 29.10.2013 № 7312646, прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби, про реєстрацію права власності на одну цілу частину магазину промислових товарів за ОСОБА_2 Зобов'язано державного реєстратора Реєстраційної служби здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 2/5 частини магазину промислових товарів на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 25.01.2007, виданого виконавчим комітетом Красноармійської міської ради.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_2 оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами норм матеріального та процесуального права, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована серед іншого тим, що суди попередніх інстанцій в порушення вимог чинного процесуального законодавства не встановили та не дослідили обставини прийняття відповідачем рішення від 29.10.2013 № 7312646, а саме на підставі яких документів було здійснено реєстрацію права власності на одну цілу частину магазину промислових товарів за ОСОБА_2

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України.

Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 25.01.2007, виданого виконавчим комітетом Красноармійської міської ради на підставі рішення від 17.01.2007 № 13, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.01.2007 № 13405670 ОСОБА_3 є власником 2/5 частини магазину промислових товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 103,6 кв.м.

Рішенням виконавчого комітету Красноармійської міської ради від 21.03.2007 № 154 "Про впорядкування нумерації будівлі" будівлі "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованій за адресою: АДРЕСА_2. Пунктом другим зазначено, що поштовою адресою будівлі "ІНФОРМАЦІЯ_1" вважати АДРЕСА_2.

ОСОБА_3 звернулась 29.05.2015 до Реєстраційної служби із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно - магазин промислових товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 103,6 кв.м.

Рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби від 29.05.2015 № 21698196 позивачу відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень з огляду на те, що право власності на вказаний об'єкт вже зареєстровано на іншу особу на підставі рішення державного реєстратора від 29.10.2013 № 7312646 та свідоцтва про право власності від 29.10.2013 № 11749137, виданого Реєстраційною службою Красноармійського міськрайонного управління юстиції.

Відповідно до оспорюваного в цій справі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.10.2013 № 7312646 за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" з добудовою тамбуру, розташований за адресою: АДРЕСА_2, з розміром частки 1.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірним рішенням від 29.10.2013 № 7312646 державним реєстратором протиправно зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_2 на магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_2, саме з розміром частки 1, оскільки 2/5 частини зазначеного магазину на праві приватної власності належить ОСОБА_5 Тобто, у цьому випадку має місце невідповідність поданих ОСОБА_2 документів для проведення державної реєстрації прав вимогам законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись зі вказаним висновком судів попередніх інстанцій у повній мірі, а рішення цих суддів вважає передчасними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 26 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 (703-2011-п) та чинного на час прийняття оспорюваного у справі рішення, (далі - Порядок № 703) для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Водночас у пункті 27 Порядку № 703 (703-2011-п) визначено невичерпний перелік документів, які підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною першою статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові акти названим вимогам процесуального закону відповідають не в повній мірі у зв'язку з наступним.

Відповідно до частини першої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною четвертою статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Ураховуючи вказані положення правових норм адміністративного судочинства стосовно принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та належності доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що суду першої інстанції під час розгляду справи та вирішення спору по суті необхідно установити та дослідити, на підставі яких документів прийнято рішення від 29.10.2013 № 7312646, яким зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_2 на магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_2, саме з розміром частки 1. Тобто, які документи, що підтверджували виникнення чи перехід до ОСОБА_2 права власності на весь об'єкт нерухомого майна - магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_2, було подано третьою особою (ОСОБА_2) до Реєстраційної служби у 2013 році, на підставі яких прийнято оспорюване рішення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на таке.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. З огляду на положення КАС України (2747-15) щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно з положеннями пункту 29 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (868-2013-п) та чинного на час звернення до позивача до Реєстраційної служби 29.05.2015) орган державної реєстрації прав, нотаріус не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав видає особисто заявникові або надсилає поштою з описом вкладення таке рішення разом з документами, що подавалися заявником для проведення державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Зважаючи на те, що документи, які подавалися позивачем для проведення державної реєстрації прав 29.05.2015 Реєстраційною службою повернуто, а рішення державного реєстратора від 29.05.2015 № 21698196 про відмову позивачу у державній реєстрації прав та їх обтяжень з огляду на те, що право власності на вказаний об'єкт вже зареєстровано на іншу особу, прийнято відповідно до вимог законодавства, колегія суддів зазначає про передчасність задоволення позову в частині зобов'язання державного реєстратора Реєстраційної служби здійснити саме державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 2/5 частини магазину промислових товарів, а не повторно розглянути відповідну заяву позивача. Крім того, такий спосіб захисту, можливо, порушеного права позивача у цьому випадку є втручанням у дискреційні функції Реєстраційної служби.

Також, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, на що не звернув увагу суд апеляційної інстанції, необґрунтовано зобов'язав вчинити дії саме державного реєстратора Реєстраційної служби, тоді як відповідач у справі - Реєстраційна служба.

На вказані обставини суди попередніх інстанцій не звернули уваги та не надали їм належної правової оцінки.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги заслуговують на увагу, у зв'язку з чим наявні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Частиною першою статті 220 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень по суті спору у цій справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року в цій справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239-1 КАС України.

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель