Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Кошіля В. В., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Райфайзен Банк Аваль про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4) звернувся до суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби (далі - Житомирська ОДПІ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ "Райфайзен Банк Аваль (далі - Банк) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_4 подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Житомирська ОДПІ подала до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Житомирською ОДПІ 01.03.2015 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету фізичною особою ОСОБА_4 за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року. За результатами перевірки складено акт № 1754/17-2/НОМЕР_1 від 03.04.2015 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, пп.164.2.7 п.164.2 ст.164, п 167.1 ст.167, пп.168.4.5 п.168.4 ст.168, п.179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік в сумі 381769,95 грн..

На підставі акта перевірки Житомирською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 20.04.2015 року № 0002821702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 381939,95 грн., з яких: 305415,96 грн. - за основним платежем, 76523,99 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п.п.14.1.47 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Відповідно до п.164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно п.п.162.1.3 п.162.1ст. 162 Податкового кодексу України, платником податку є, зокрема, податковий агент. Відповідно до п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Відповідно до п.п. "д" п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Банк повідомив позивача про анулювання (прощення) боргу шляхом укладення договорів про припинення зобов'язань за кредитним договором № Z012/110/710 від 25.10.2007 року, кредитним договором № Z012/110/426 від 13.06.2007 року, в.1.4 яких зазначено що, з підписанням цього Договору Боржник вважається належним чином повідомленим про анулювання йому суми Боргових зобов'язань та про те, що інформація про суму боргу Боржника, анульованого Кредитом до закінчення строків позовної давності відповідно до вимог податкового законодавства буде включена Кредитором до податкового розрахунку сум доходів, нарахованих на користь фізичних осіб. Боржник зі змістом підпункту 164.2.17 "д" пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України ознайомлений, які підписані зі сторони Позивача.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що в порушення п.п. "д" п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України сума доходу від додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням в розмірі 1797913, 86 грн. позивачем не відображена у декларації.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" включено суми анульованого (прощеного) боргу до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, а саме: в податковому розрахунку за 2 квартал 2013 року в розмірі 1797913, 86 грн., ознака доходу " 126".

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що висновки податкового органу про порушення позивачем п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14, п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, абз. "д" п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.164.3 ст.164, п.167.1 ст.167, п.179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 381939,95 грн. за 2013 рік, а тому податкове повідомлення-рішення від 20.04.2015 року № 0002821702 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб" в розмірі 305415,96 грн. основного платежу та 76523,99 грн. штрафних (фінансових) санкцій є правомірним та прийнятим на підставі норм Податкового кодексу України (2755-17) .

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .