У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Кравченка К.Т.,
суддів
Мороза М.А., Пивовара В.Ф.,
за участю прокурора
Сухарєва О.М.
розглянула у судовому засіданні 19 квітня 2007 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.
Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської
області від 16 січня 2006 року
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
уродженця с. Горенда Мукачівського району Закарпатської
області,
неодноразово судимого, останній раз 7 червня 2002 р. за ч. 5
ст. 185
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років позбавлення волі з
конфіскацією майна,
засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч. 1 ст. 263 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення волі, а за сукупністю
злочинів на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна. На підставі ст. 71
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до цього покарання частково приєднано
невідбуте покарання за попереднім вироком від 7 червня 2002 р. 6
місяців позбавлення волі й остаточно визначено 8 років 6 місяців
позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_2 року народження,
уродженця с. Страбачове Мукачівського району Закарпатської
області, раніше не судимого,
виправдано за ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, судові
рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Закарпатської області від 29 червня 2006 року
вирок залишено без зміни.
Крім того, апеляційним судом винесено окрему ухвалу, яку
скеровано прокурору Закарпатської області про те, що зібраних на
досудовому слідстві доказів для обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2
недостатньо, усі можливості для збирання додаткових доказів
вичерпані, що залишає злочин не розкритим.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 умисно, із метою незаконного
заволодіння чужим майном, маючи на озброєнні незаконно придбану
вогнепальну зброю, організував стійку злочинну групу, до складу
якої ввійшли ОСОБА_3, ОСОБА_4, а пізніше ОСОБА_5, у складі якої у
жовтні - листопаді 2001 року вчинив ряд розбійних нападів.
Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_1 та ОСОБА_2
обвинувачувалися у вчиненні 13 листопада 2001 року у складі
організованої групи під керівництвом ОСОБА_1нападу на потерпілого
ОСОБА_6, спрямованого на заволодіння його грошима у особливо
великих розмірах, із застосуванням вогнепальної зброї, яку ОСОБА_1
незаконно придбав, носив і зберігав без передбаченого законом
дозволу, а перед нападом передав ОСОБА_2 та невстановленій
слідством особі.
У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне
застосування судом кримінального та істотні порушення вимог
кримінально-процесуального закону, просить скасувати судові
рішення в частині виправдання ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст.
263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
й виключення з обвинувачення
ОСОБА_1епізоду розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_6 і
направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку
прокурора, який підтримав доводи подання, перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів
вважає, що касаційного подання підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити
підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, із
яких суд відкидає докази обвинувачення. Стаття 323 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
вимагає від суду оцінити докази за своїм внутрішнім
переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному
розгляді всіх обставин справи у їх сукупності.
Усі ці вимоги закону при розгляді даної справи були порушені.
Висновок суду про те, що у справі немає належних доказів для
обвинувачення ОСОБА_1та ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
за епізодом розбійного нападу на ОСОБА_6, є
недостатньо мотивованим, а тому необгрунтованим.
З матеріалів справи убачається, що судом ОСОБА_1 та ОСОБА_2
виправдано за цим епізодом на підставі того, що докази їх
винуватості нібито добуті та оформлені з грубими порушеннями
кримінально-процесуального законодавства. Зокрема, не встановлено
місце вчинення злочину, на думку суду, не можуть бути належними й
прийняті як докази протоколи огляду місця події та відтворення
обстановки та обставин події, у справі відсутні речові докази -
шерстяні шапки чорного кольору, на вилученій під час затримання
злочинців зброї немає капілярних ліній, у показаннях свідків та
працівників міліції багато суперечностей, та інші.
Такі висновки місцевого та апеляційного судів не можна
вважати переконливими з огляду на наступне.
Посилання у вироку на те, що зазначені у протоколі огляду
місця події речові докази - шерстяні шапки чорного кольору з
вирізами для очей не були здані у камеру зберігання речових
доказів Мукачівського РВ УМВС є безпідставними, оскільки вони були
предметом дослідження досудового слідства та суду раніше, і при
виконанні вироку Берегівського районного суду від 7 червня 2001
року ці речові докази було знищено.
Суд не дав віри показанням свідків - працівників міліції
ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, із яких убачається, що нападники були у
рукавичках, що пояснює відсутність капілярних ліній на вилученій
під час затримання злочинців зброї. При цьому суд своє рішення не
мотивував.
Що стосується висновку суду про невстановлення органами
досудового слідства місця вчинення злочину, то помилкове
зазначення номеру будинку потерпілого у протоколах огляду місця
події та відтворення обстановки та обставин події не виключає
самого факту вчинення злочину наявність вини затриманих на місці
злочину ОСОБА_1та ОСОБА_2, оскільки самі засуджені не заперечували
свою присутність 13 листопада 2001 року у будинку ОСОБА_6, місце
вчинення злочину не оскаржується й іншими учасниками процесу. В
даній ситуації суд мав усі підстави й можливості для уточнення
допущеної неточності в судовому засіданні.
Зазначені судом суперечності в показаннях свідків та
працівників міліції щодо того, яким шляхом прибули на місце
злочину свідки та поняті, де саме знаходився у будинку сторож
ОСОБА_10, пояснюються тим, що пройшов значний проміжок часу з
моменту скоєння злочину до судового розгляду кримінальної справи,
а тому як докази мали бути враховані показання свідків, які були
здобуті відразу після вчинення злочину. При цьому вирок повинен
містити обгрунтування підстав, чому взяті до уваги одні докази і
відкинуті інші.
Таким чином, наведені судом порушення
кримінально-процесуального законодавства не є істотними, не
виключають факт учинення злочину, не впливають на обсяг
пред'явленого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачення, не спростовують їх
вину у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_6 і не являються
переконливими для висновку про їх виправдання.
Разом із тим, у матеріалах справи містяться інші докази вини
ОСОБА_1та ОСОБА_2, зокрема показання потерпілого ОСОБА_6, свідка
ОСОБА_10., які не спростовані судом і узгоджуються з показаннями
допитаних під час досудового та судового слідства працівників
міліції ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, свідків ОСОБА_12,
ОСОБА_13, які були запрошені працівниками міліції у якості понятих
при затриманні ОСОБА_1та ОСОБА_2 та огляді місця події.
Ці докази суд мав оцінити в сукупності з іншими доказами на
предмет причетності ОСОБА_1та ОСОБА_2 до вчинення розбійного
нападу на ОСОБА_6 за викладених в обвинувальному висновку
обставин.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що касаційне
подання прокурора слід задовольнити, зазначені судові рішення в
частині виправдання ОСОБА_1і ОСОБА_2 за епізодом розбійного нападу
на ОСОБА_6 скасувати, а кримінальну справу у цій частині направити
на новий судовий розгляд. Підлягає скасуванню й окрема ухвала
апеляційного суду як недостатньо обгрунтована.
Під час нового судового розгляду суд має ретельно перевірити
доводи касаційного подання, всебічно, повно та об'єктивно
дослідити обставини справи і в разі доведеності винуватості
ОСОБА_1та ОСОБА_2 прийняти рішення, яке б точно відповідало
вимогам закону.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційне подання прокурора задовольнити.
Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 16 січня 2006 року, ухвалу колегії суддів судової палати у
кримінальних справах апеляційного суду Закарпатської області від
29 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за епізодом розбійного
нападу на ОСОБА_6 та окрему ухвалу колегії суддів судової палати у
кримінальних справах апеляційного суду Закарпатської області від
29 червня 2006 року скасувати, а справу у цій частині направити на
новий судовий розгляд.
С у д д і :
Кравченко К.Т. Мороз М.А. Пивовар В.Ф.