Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Антипенку В.В., за участю представників позивача Михайленко Т.Ю., Кузьмишиної Л.В., представника відповідача Шендрика С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 по справі № 2а-8837/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укррос-Транс"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

У червні 2011 року Товариством до суду заявлений позов про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.03.2011 № 0000132302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 655 110,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 163 778,00 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення скасовано.

Не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт від 22.02.2011 № 349/23-222-30056859 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, Товариством порушено вимоги пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) та п 22.4 Закону України від 20.05.2010 № 2275-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (2275-17) , що призвело до заниження позивачем податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2010 року на суму 655 110,00 грн.

Таких висновків контролюючий орган дійшов на підставі того, що позивачем у декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2010 року у рядку 05.2 "самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів" включено суму збитків від перерахунку кредиторської заборгованості за фінансовими кредитами в іноземній валюті, яка виникла станом на 31.12.2008 і яку позивач мав право віднести до складу валових витрат згідно пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону № 283/97-ВР за 2008 рік. Також контролюючий орган зазначає, що позивач отримав суму збитків від перерахунку заборгованості за фінансовим кредитами в іноземній валюті у минулому податковому періоді, який вже перевірено (акт перевірки від 07.12.2009 № 3977/23-622/30056859).

Так, п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР визначено порядок оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті, так, зокрема, пп. 7.3.3 передбачено, що балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення). Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку. У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має залучені фінансові кредити в іноземній валюті та у зв'язку із фінансовою кризою і різким зростанням курсу валют станом на 31.12.2008 за результатами перерахунку заборгованості у валюті у Товариства виникло право на відображення валових витрат в сумі збитків від такого перерахунку у розмірі 51 392 043,57 грн. (в т.ч. за грудень 2008 року в сумі 50 029 541,17 грн.).

Згідно даних декларації з податку на прибуток позивача (станом на дату проведення перевірки з урахуванням уточнюючого розрахунку від 04.12.2009 ) по рядку 04.13 "інші витрати" було задекларовано суму 91 476 829,37 грн. Згідно розшифровки рядка 04.13 "інші витрати" фактична сума інших витрат складала 117 581 829,37 грн. Відтак, сума валових витрат у розмірі 26 105 000,00 грн. не була задекларована позивачем, і могла бути врахована в майбутніх періодах.

Позивачем у складі "інших витрат" декларації з податку на прибуток за 2008 рік частково не було враховано валові витрати у вигляді збитків від перерахунку кредиторської заборгованості в іноземній валюті по отриманим валютним кредитам.

Судами також встановлено, що Товариством в декларації з податку на прибуток за 2009 рік у рядку 04.13 було частково враховано витрати, що виникли від перерахунку заборгованості у валюті станом на 31.12.2008 в сумі 13 002 794,00 грн.

Таким чином, станом на 01.01.2010 позивачем не було віднесено до складу валових витрат витрати від перерахунку заборгованості в іноземній валюті, що виникли станом на 31.12.2008 в сумі 13 102 206,00 грн. (26 105 000,00 грн.-3 002 794,00 грн.).

Так, п 22.4 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (2275-17) передбачено, що у 2010 році до складу валових витрат включається 20% від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що утворилась станом на 01.01.2010.

Абзацами 2 та 3 п. 5.1ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

На відставі вищезазначеного позивачем у складі декларації за 9 місяців 2010 року було відображено як виправлення помилок минулого періоду валові витрати в сумі 2 620 441,00 грн. (як 20% від суми неврахованих валових витрат по перерахунку заборгованості у валюті за 2008 рік).

Таким чином, враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач цілком правомірно відобразив у декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року 20 % від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що утворилась станом на 01.01.2010.

Правомірно суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги і посилання контролюючого органу що за 2008 рік вже була проведена перевірка, а тому позивач не має права виправляти помилки допущені у 2008 році, оскільки право на виправлення помилок (у тому числі як шляхом подання уточнених розрахунків, так і шляхом врахування у складі поточної декларації) обмежено виключно строком позовної давності, передбаченої Законом № 2181-ІІІ (2181-14) (1095 днів).

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 по справі № 2а-8837/11/2670 залишити без змін.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.