У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого
Паневіна В.О.,
суддів
Школярова В.Ф. і Нікітіна Ю.I.,
за участю прокурора
Микитенка О.П.,
захисників
ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_5
та засудженого ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 квітня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, касаційними
скаргами засуджених
ОСОБА_2, захисників ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на
вирок апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,IНФОРМАЦIЯ_1, громадянина України, раніше не
судимого,
засуджено:
- за ч. 2 ст. 15, пунктами 5, 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на одинадцять років позбавлення волі з конфіскацією
всього майна, яке є власністю засудженого;
- за ч. 1 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на три роки
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів
ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - одинадцять років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю
засудженого.
За ч. 1 ст. 262 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено від
кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків
давності.
ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_2, громадянина України, раніше не
судимого,
засуджено:
- за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, пунктами 5, 6, 11 ч.2 ст. 115
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на десять років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на
користь ОСОБА_3 55527 грн. на покриття матеріальної та моральної
заподіяної шкоди, а також судові витрати у дольовому порядку по
1624 грн. з кожного.
Як установив суд, злочини засудженими були вчинені за таких
обставин.
Наприкінці липня 2006 року ОСОБА_2 з корисливих мотивів
організував умисне вбивство ОСОБА_3, який не повернув йому 13400
грн. боргу.
У вказаний час біля центрального ринку по вул.
Комсомольській, 15 у місті Чернігові він замовив умисне вбивство
ОСОБА_3 ОСОБА_1, пообіцявши йому винагороду в розмірі від 1000 до
2000 дол. США в залежності від наслідків злочину.
13 серпня 2006 року у місті АДРЕСА_1 ОСОБА_2 показав ОСОБА_1
квартиру ОСОБА_3 і замовив його умисне вбивство способом,
небезпечним для життя багатьох осіб - вибухом бойової гранати, для
придбання якої дав ОСОБА_1
100 дол. США і 500 гривень.
ОСОБА_1 виконуючи замовлення 16 серпня 2006 року встановив на
вхідних дверях квартири ОСОБА_3 бойову гранату Ф-1, яка
вибухнула, коли ОСОБА_3 виходив з квартири.
ОСОБА_2 і ОСОБА_1 виконали усі дії, які вважали необхідними
для умисного вбивства ОСОБА_3, але злочин не було закінчено з
причин, які не залежали від їх волі, оскільки потерпілий був лише
поранений (йому було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень).
За виконання замовлення на умисне вбивство ОСОБА_3, ОСОБА_2
передав ОСОБА_1 1800 дол. США.
Крім того, ОСОБА_1 16 серпня 2006 року незаконно носив та
зберігав бойову гранату Ф-1 без передбаченого законом дозволу.
У касаційному поданні порушується питання про скасування
вироку щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та направлення справи на новий
судовий розгляд у зв'язку із невідповідністю призначеного судом
покарання тяжкості злочинів та особам засуджених. На думку
прокурора, при правильній юридичній кваліфікації дій засуджених
щодо ОСОБА_3 їм призначено покарання, яке за своїм розміром є явно
несправедливе внаслідок м'якості. Прокурор вважає, що судом не
враховано того, що засуджені вчинили особливо тяжкий злочин і
обрали спосіб, який був небезпечний для життя багатьох осіб, і не
розкаялись. Прокурор просить виключити із вироку рішення про
засудження ОСОБА_2 за пунктом 6 ч.2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у зв'язку з відсутністю у засудженого корисливого мотиву.
Засуджений ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі просить вирок
змінити і вказує на невідповідність висновків суду, викладених у
вироку, фактичним обставинам справи. У доводах зазначає про те, що
не мав умислу на вбивство ОСОБА_3 Вважає, що суд не навів у вироку
доказів його винності. Звертає увагу на те, що під час досудового
слідства визнав вину лише внаслідок застосування до нього
недозволених методів слідства.
У касаційній скарзі захисника ОСОБА_4 порушується питання про
скасування вироку щодо ОСОБА_2 і направлення справи на новий
судовий розгляд. На думку захисника, висновки суду про винність
ОСОБА_2 у замовленні і замаху на умисне вбивство ОСОБА_3 не
відповідають фактичним обставинам справи і судом не враховано, що
замах на вбивство можливий лише з прямим умислом, а ОСОБА_2 наміру
позбавляти життя потерпілого не мав. ОСОБА_4 вважає, що суд мав
кваліфікувати дії ОСОБА_2 за наслідками, що фактично настали.
Визнавши його винним у замаху на умисне вбивство з корисливих
мотивів і способом, небезпечним для життя багатьох осіб, суд не
врахував показання ОСОБА_1, який вважав, що граната не спрацює і
стверджував, що закріпив її так, щоб у разі вибуху ОСОБА_3
залишився живим. Захисник вважає, що у разі смерті потерпілого,
ОСОБА_2 не мав можливості повернути борг, і звинувачення його у
корисливому мотиві є безпідставними.
Захисник звертає увагу, що висновки суду про винність ОСОБА_2
грунтуються на доказах, отриманих органом досудового слідства
внаслідок порушення його права на захист і застосування
недозволених методів слідства.
Захисник ОСОБА_5 у своїй касаційній скарзі просить вирок
скасувати, а провадження у справі щодо його підзахисного закрити
за відсутністю в діянні складу злочину, оскільки зібраними у
справі доказами не встановлено винності ОСОБА_2 у організації і
замаху на умисне вбивство ОСОБА_3 Дії ОСОБА_2, як вважає захисник,
безпідставно кваліфіковано як замах на вбивство з корисливим
мотивом, оскільки, вбивши потерпілого, ОСОБА_2 би втратив борг,
який визнаний мотивом злочину. Згідно доводів захисника, суд дав
неправильну оцінку показанням ОСОБА_2 про те, що він злочину з
ОСОБА_1 не вчиняв і не врахував, що ці показання підтверджені
ОСОБА_1 Захисник вважає, що суд не навів у вироку доказів, які б
свідчили про наявність у ОСОБА_2 прямого умислу на вбивство.
Згідно з іншими доводами, при проведенні досудового слідства і
судового розгляду щодо
ОСОБА_2 були допущені порушення кримінально-процесуального
закону, які виключали постановлення у справі обвинувального
вироку. Зокрема, вирок обгрунтовано даними висновку експертизи,
яку призначив не слідчий, а прокурор криміналіст. Iнші докази
зібрано з порушенням права на захист, під час незаконного
затримання ОСОБА_2, що суд не врахував.
У касаційній скарзі захисника ОСОБА_6 порушується питання про
зміну вироку і перекваліфікацію дій засудженого ОСОБА_2 на менш
тяжкий злочин. Захисник вважає, що винність ОСОБА_2 у замаху на
умисне вбивство ОСОБА_3 не доведена. Зазначає, що суд мав належно
оцінити показання його підзахисного про те, що він просив
ОСОБА_1 лише налякати ОСОБА_3, щоб він повернув борг.
Захисник вказує на незаконність вироку у зв'язку з істотними
порушеннями кримінально-процесуального закону під час збирання
доказів, якими обгрунтовано вирок, застосуванням щодо ОСОБА_2
недозволених методів слідства. Вважає, що суд не перевірив факту
конфлікту між ОСОБА_3 і ОСОБА_1, що може пояснити дії ОСОБА_1, і
просить врахувати пом'якшуючою покарання обставиною те, що
ОСОБА_2 діяв під впливом душевного хвилювання, викликаного
неправомірними діями потерпілого, який не повертав борг. Звертає
увагу на поганий стан здоров'я засудженого, збіг тяжких сімейних
обставин і захворювання дружини, що судом не враховано при
призначенні покарання.
Захисник ОСОБА_7 у свої касаційній скарзі порушує питання
про зміну вироку і перекваліфікацію дій ОСОБА_1 на ч. 3 ст. 255 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Згідно доводів судом допущено невідповідність
висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки зібраними у
справі доказами доведено, що ОСОБА_1 діяв з метою примушування
ОСОБА_3 до виконання цивільно-правових зобов'язань і умислу на
вбивство потерпілого не мав. Захисник вважає, що висновки суду
суперечать узгодженим між собою показанням ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та
факту закріплення гранати за стіною так, щоб її дія не зашкодила
потерпілому. ОСОБА_7 вважає, що висновки суду про вчинення
підсудними замаху на умисне вбивство грунтуються на доказах,
зібраних внаслідок застосування недозволених методів слідства.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
засудженого і захисників, які підтримали свої касаційні скарги,
прокурора Микитенка О.П., який підтримав касаційне подання,
перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи
касаційних скарг та подання, колегія суддів вважає, що вони
задоволенню не підлягають з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 і
ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, відповідає
фактичним обставинам справи, обгрунтований сукупністю доказів,
розглянутих у судовому засіданні, наведених у вироку й належно
оцінених судом, і є правильним.
Доводи засудженого ОСОБА_2 і захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5 і
ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_2 не був організатором умисного вбивства
на замовлення, а ОСОБА_1 вчинив замах на цей злочин самостійно,
вийшовши за межі їх домовленості, а також доводи захисника
ОСОБА_7 про відсутність у ОСОБА_1 умислу на вбивство потерпілого і
вчинення цим засудженим примушування до виконання
цивільно-правових зобов'язань, перевірялись судом і обгрунтовано
визнані такими, що спростовуються дослідженими в справі доказами.
Наявність у засуджених умислу на умисне вбивство ОСОБА_3
підтверджено показаннями ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на досудовому слідстві,
у яких ОСОБА_2 визнавав, що ОСОБА_3 не повернув йому 13400 грн.
боргу і він замовив ОСОБА_1 за оплату влаштувати вибух за місцем
проживання потерпілого. При цьому, ОСОБА_1 визнав, що ОСОБА_2
запропонував йому підірвати гранатою ОСОБА_3, який не повернув
йому борг. Для придбання гранати він дав йому 100 дол. США і 500
грн. та показав квартиру потерпілого, де необхідно було поставити
розтяжку прикріпивши гранату до вхідних дверей так, щоб вона
вибухнула, коли потерпілий буде виходити з квартири. За виконання
цього замовлення ОСОБА_2 пообіцяв заплатити 1000 дол. США у
випадку, якщо гранату виявлять до вибуху, і 2000 дол. США, якщо
вона спрацює. Як показав ОСОБА_1, 15 серпня 2006 року пізно
ввечері він зателефонував ОСОБА_3 на домашній телефон,
пересвідчився, що ОСОБА_3 перебуває у цій квартирі, закріпив на її
вхідних дверях бойову гранату Ф-1, яку зберігав з 1987 року. Для
того щоб гранату не помітили, він накрив її чорним поліетиленовим
пакетом. Взнавши, що він виконав замовлення і підірвав ОСОБА_3
гранатою, ОСОБА_2 заплатив йому 1800 дол. США.
Зазначені обставини замаху на його умисне вбивство підтвердив
і потерпілий ОСОБА_3, який показав, що зранку 16 серпня 2006 року
він виходив з квартири і коли відчинив вхідні двері, відбувся
вибух, яким йому було заподіяно осколочних поранень правої кисті і
проникаючих поранень черевної порожнини. ОСОБА_3 ствердив, що
дійсно заборгував ОСОБА_2 13400 грн., які не зміг повернути.
При огляді місця події і квартири потерпілого ОСОБА_3 було
виявлено пошкодження вибухом вхідних дверей і велику кількість
металевих уламків.
Згідно висновку вибухотехнічної експертизи ОСОБА_1 була
застосована ручна оборонна осколкова граната Ф-1 промислового
виробництва, яка відноситься до боєприпасів і при вибуху утворює
до 1000 осколків, радіус ураження яких сягає 50 - 60 метрів.
Зазначеним доказам щодо знаряддя злочину, характеру дій
засуджених, обстановки в момент події злочину, характеру і
локалізації виявлених у ОСОБА_3 поранень суд дав належну оцінку і
дійшов до правильного висновку, що дії ОСОБА_2 і ОСОБА_1 були
заздалегідь обумовлені та спрямовані на умисне вбивство ОСОБА_3 на
замовлення, із користі, способом, небезпечним для життя багатьох
осіб, при цьому кожний із засуджених виконав ту частин дій, яка
була необхідна для реалізації спільного умислу на вбивство
потерпілого і доведення цього злочину до кінця, який не було
закінчено з причин, що не залежали від їх волі.
Твердження засудженого ОСОБА_2 і захисників про те, що він,
ОСОБА_2, і ОСОБА_1 на досудовому слідстві обмовили себе під
впливом недозволених методів, суд перевірив і обгрунтовано визнав
такими, що спростовуються матеріалами справи. З таким висновком
суду колегія суддів погоджується.
Таким чином, дослідивши всі докази у сукупності, суд
правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, пунктами 5, 6,
11 ч. 2 ст. 115,
ч. 1 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а дії ОСОБА_2 за ч. 2
ст. 15, ч. 3 ст. 27, пунктами 5, 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
При цьому, необгрунтованими є доводи засудженого, його
захисників і прокурора про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_2 за
пунктом 6 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки ОСОБА_2
був замовником умисного вбивства ОСОБА_3 і знав, що його
виконавець ОСОБА_1 діяв з метою одержання вигод матеріального
характеру, тому і його дії як організатора цього злочину належить
кваліфікувати за цим законом.
Доводи засудженого і його захисників про те, що дії ОСОБА_2
були направлені на повернення ОСОБА_3 боргу і свідчать про
відсутність у нього умислу на позбавлення життя потерпілого,
колегія суддів вважає безпідставними - навіть при настанні смерті
потерпілого він не втрачав можливості повернення своїх коштів
цивільно-правовим шляхом, оскільки його борг було належно
оформлено.
Покарання засудженим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 призначено відповідно
до вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з урахуванням тяжкості
вчинених злочинів, даних про їх особу, пом'якшуючих та обтяжуючих
покарання обставин, у тому числі й тих, на які є посилання у
касаційних скаргах та поданні прокурора.
Ураховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для
зміни чи скасування вироку, перекваліфікації дій засуджених та
пом'якшення призначеного їм покарання.
Керуючись ст.ст. 395 - 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання прокурора і касаційні скарги засудженого
ОСОБА_2 та захисників ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6
залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду
м. Києва від 18 січня 2007 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - без
зміни.
Судді:
Паневін В.О. Школяров В.Ф. Нікітін Ю.I.