У х в а л а
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
      Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
                 у кримінальних справах у складі:
 
     головуючого
     Присяжнюк Т.I.
     суддів:
     Філатова В.М.,  Косарєва В.I.,
     за участю прокурора
     Опанасюка О.В.
 
     розглянула в судовому засіданні в м.  Києві  17  квітня  2007
року  кримінальну  справу  за   касаційним   поданням   заступника
прокурора Луганської області на вирок Рубіжанського міського  суду
від 27.07.2006 р., яким
     ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1народження, громадянин  України,  раніше
судимий вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від
27.09.2004 р. за ст. 185 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на  3  роки  6
місяців позбавлення волі. Постановою Перевальського районного суду
Луганської області від  10.07.2006  р.  ОСОБА_1  умовно-достроково
звільнений від відбування покарання на 1 рік 8 місяців 21 день
     засуджений  за  ст.  186  ч.3  КК  України   ( 2341-14 ) (2341-14)
           із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 1  рік  позбавлення
волі.
     На підставі ст. 70 ч.4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          за  сукупністю
злочинів   до  цього  покарання  частково   приєднано   покарання,
призначене  за  вироком  Рубіжанського  міського  суду  Луганської
області від  27.09.2004  р.  та  остаточно  ОСОБА_1  визначено  до
відбування 1 рік 6 місяців позбавлення волі.
     В апеляційній інстанції справа не переглядалася.
     За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за  те,
що 26.11.2003 р. приблизно о 2 год. проник до приміщення  магазину
"IНФОРМАЦIЯ_2", розташованого по АДРЕСА_1, де  відкрито  заволодів
касовим апаратом  "Ера",  який  належить  ПП  ОСОБА_2,  заподіявши
потерпілій шкоду на суму 480 грн..
     У  касаційному  поданні  заступник  прокурора,  не  оспорюючи
правильності кваліфікації та обгрунтованості засудження,   порушує
питання про скасування постановленого по справі вироку  в  частині
призначеного  ОСОБА_1  покарання,   оскільки   вважає,   що   воно
призначено з порушенням вимог закону.
     Заслухавши доповідача,  прокурора,  який  підтримав  подання, 
розглянувши матеріали  справи,  колегія  суддів  вважає,  що  воно
підлягає до задоволення.
     Відповідно  до  вимог  ст.  398   КПК   України   ( 1001-05 ) (1001-05)
        
підставами  для  скасування  вироку  чи  постанови   є,   зокрема,
неправильне застосування кримінального закону.
     Як  видно  із  вироку,  висновки  про  доведеність   винності
ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, суд зробив  на
підставі показань самого засудженого,  інших  доказах,  яким  дана
належна оцінка, що не оспорюється у поданні.
     Проте   вирок   підлягає   скасуванню    через    неправильне
застосування  кримінального  закону   та   м'яке   покарання,   що
призначене засудженому.
     За змістом ч. 4 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          за  правилами,
передбаченими в  частинах  першій  -  третій  ст.  70  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        , призначається  покарання,  якщо  після  постановлення
вироку в справі буде встановлено,  що  засуджений  винен  ще  і  в
іншому  злочині,  вчиненому  ним  до  постановлення   попереднього
вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно  призначеного
за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте  повністю
або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими  в
ст. 72 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
     Однак, як видно із вироку, суд  при  призначенні  остаточного
покарання ОСОБА_1 лише формально  послався  на  ч.  4  ст.  70  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , але не врахував її вимоги.
     Крім того суд в достатній мірі не мотивував  застосування  до
засудженого ст. 69  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  не  врахувавши,  що
ОСОБА_1 був засуджений ще 11 червня 2003 року за ч. 3 ст.  185  КК
України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          і  через  незначний  проміжок  часу   вчинив
відкрите заволодіння майном.
     Не враховано судом і те, що засуджений не відшкодував завдану
шкоду.
     За таких обставин  слід  визнати,  що  покарання,   визначене
ОСОБА_1 є явно несправедливим внаслідок м'якості та таким, яке  не
відповідає тяжкості злочину та особі засудженого,  а  застосування
до  останнього  ст.  69  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
           достатньо   не
аргументовано.
     Якщо при новому розгляді  суд  дійде  висновку  про  винність 
ОСОБА_1 у вчиненні злочину за аналогічних обставин, визначене йому
покарання слід вважати м'яким.
     Керуючись ст. ст. 394-396 КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів Судової  палати  у  кримінальних  справах  Верховного  Суду
України
                         у х в а л и л а:
     Касаційне подання заступника Луганської області задовольнити.
     Вирок Рубіжанського міського суду від 27 липня 2006 року щодо
ОСОБА_1скасувати   у   зв'язку   з   неправильним    застосуванням
кримінального закону  та  невідповідністю  призначеного  покарання
ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.
     Справу направити на новий судовий розгляд в  місцевий  суд  в
іншому складі суддів.
     С У Д Д I:
           Філатов В.М.  Косарєв В.I.    Присяжнюк Т.I.