ВЕРХОВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ
 
     Справа № 05-1218км 07   Доповідач  Пекний С.Д.
 
     У Х В А Л А
     Iменем України
     Колегія суддів  Судової  палати  Верховного  Суду  України  у
кримінальних справах в складі:
     головуючого - судді Синявського О.Г.,
     суддів  Гриціва М.I., Пекного С.Д.,
     за участю прокурора Сухарєва О.М.,
     розглянувши в судовому засіданні 17 квітня  2007  року  в  м.
Києві  кримінальну  справу  за  касаційним   поданням   заступника
прокурора  Закарпатської  області  на  вирок  Великоберезнянського
районного суду Закарпатської області від  16 червня 2006 року,
     в с т а н о в и л а :
     вироком  суду
     ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, раніше судимого 20 серпня 2004 року за
ч.1 ст. 152,  ч.1  ст.  162  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  4  роки
позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на
іспитовий строк 3 роки, -
     засуджено за ч.1 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
           на  3  роки
обмеження волі.
     У відповідності зі ст. 71  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          частково
приєднано невідбуте ним  покарання  за  попереднім  вироком  і  за
сукупністю вироків йому визначено остаточне  покарання  у  виді  4
років позбавлення волі.
     На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_1  звільнено
від призначеного покарання з випробуванням на  іспитовий  строк  3
роки.
     ОСОБА_1 засуджено за те, що він 8 травня 2005  року,  близько
22 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на  вулиці  с.
Загорб   Великоберезнянського   району    Закарпатської    області
безпричинно пристав до потерпілого ОСОБА_2, тягнув його за одяг, а
коли  потерпілий  зробив  йому   зауваження,   засуджений,   грубо
порушуючи  громадський  порядок,  з  мотивів  явної  неповаги   до
суспільства,  що  супроводжувалася  особливою  зухвалістю,  завдав
потерпілому удар рукою в обличчя; а коли потерпілий упав на землю,
завдав  йому ще декілька ударів ногами по тулубу. Продовжуючи свої
хуліганські  дії,  ОСОБА_1,  побачивши,  що   потерпілий   ОСОБА_2
намагається подзвонити  по  своєму  мобільному  телефону,  вихопив
телефон  у  нього  з  рук  і  вдарив  ним  об  землю,   заподіявши
потерпілому матеріальну шкоду на суму 580 грн.
     В апеляційному порядку вирок не переглядався.
     У касаційному поданні ставиться питання про скасування вироку
у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального  закону  (ст.
71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        ) і невідповідністю призначеного  ОСОБА_1
покарання  тяжкості вчиненого ним злочину і даним про його особу.
     Заслухавши  доповідача,  думку  прокурора,   який   підтримав
подання, перевіривши матеріали кримінальної справи  і  обговоривши
доводи касаційного подання, колегія суддів знаходить, що касаційне
подання  заступника  прокурора  Закарпатської   області   підлягає
задоволенню.
     Як вбачається  з  матеріалів  справи,  ОСОБА_1  вчинив  новий
злочин, передбачений ч.1 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  під  час
відбування покарання,  призначеного  вироком  Великоберезнянського
районного суду від 20 серпня 2004  року.  Цим  вироком  йому  було
призначено за сукупністю злочинів, передбачених  ст.ст.  152  ч.1,
162  ч.1  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  покарання  у  виді  4   років
позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , у
зв'язку  з  чим  відповідно  до  вимог  ч.3  ст.  78  КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
          покарання за новий злочин суд повинен  призначити  за
правилами, передбаченими ст.ст. 71, 72 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
     У відповідності з вимогами ч.4 ст. 71 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        
і роз'яснень, які містяться у п 26  постанови  Пленуму  Верховного
Суду України від 24  жовтня  2003  року  №7  ( v0007700-03 ) (v0007700-03)
          "Про
практику призначення судами  кримінального  покарання"  покарання,
від  відбування  якого  особу  було  звільнено  з   випробуванням,
вважається невідбутим, а остаточне покарання за сукупністю вироків
має бути більшим від покарання, призначеного за  новий  злочин,  а
також невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
     Суд призначив засудженому ОСОБА_1 за вчинення нового злочину,
передбаченого ч.1 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , покарання у виді
3  років   обмеження  волі,  а  невідбута  частина  покарання   за
попереднім вироком становить  4  роки  позбавлення  волі,  а  тому
згідно з вимогами закону остаточне покарання за сукупністю вироків
має бути більшим ніж 4 роки позбавлення волі, тоді як суд фактично
призначив ОСОБА_1 за сукупністю вироків  покарання у виді 3  років
позбавлення волі.
     Зазначене порушення кримінального закону є істотним, оскільки
потягло за  собою  призначення  винній  особі  покарання,  яке  не
відповідає характеру і ступеню суспільної небезпечності  вчиненого
злочину. а також даним про особу засудженого,  який  вчинив  новий
умисний злочин  протягом  іспитового  строку,  встановленого  йому
попереднім вироком, внаслідок його м'якості.
     Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів
     у х в а л и л а:
     Касаційне подання заступника прокурора Закарпатської  області
задовольнити.
     Вирок  Великоберезнянського  районного   суду   Закарпатської
області від  16 червня 2006 року  відносно  ОСОБА_1  скасувати,  а 
кримінальну справу направити до того  ж  суду   на  новий  судовий
розгляд.
     Судді:
     Синявський О.Г.     Гриців М.I.  Пекний С.Д.