У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого - судді
Редьки А.I.,
суддів
Пошви Б.М. і Жука В.Г.,
за участю прокурора засудженої
Ковтун Н.Я., ОСОБА_1,
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 12 квітня 2007
року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_1
на вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Житомирської області від 23 січня 2007 року.
Вироком Бердичівського міськрайонного суду від 27 жовтня 2006
року
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, уродженку та жительку
АДРЕСА_1, раніше судиму 25 червня 2001 року Бердичівським міським
судом за ст.ст. 86-1, 44, 45 на 5 років позбавлення волі без
конфіскації майна, із застосуванням ст. 31 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з позбавленням права обіймати посади пов'язані з веденням обліку
товарно-матеріальних цінностей строком на 3 роки, -
засуджено за ч. 4 ст. 191 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік 6 місяців
позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з
веденням обліку товарно-матеріальних цінностей строком на 2 роки 6
місяців; за ч. 2 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням
ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік позбавлення волі, з
позбавленням права обіймати посади пов'язані з веденням обліку
товарно-матеріальних цінностей строком на 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_1 призначено покарання 1 рік 6 місяців позбавлення
волі, з позбавленням права обіймати посади пов'язані з веденням
обліку товарно-матеріальних цінностей строком на 2 роки 6 місяців.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
частково приєднано
невідбуту частину додаткового покарання за попереднім вироком і
остаточне покарання ОСОБА_1 визначено 1 рік 6 місяців позбавлення
волі, з позбавленням права обіймати посади пов'язані з веденням
обліку товарно-матеріальних цінностей строком на 3 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Володар"
11507 грн. 17 коп.
Згідно вироку ОСОБА_1, працюючи IНФОРМАЦIЯ_2 ТОВ "Володар" у
м. Бердичеві по вул. Медичній, 1-а (згідно наказу НОМЕР_1 від 9
серпня 2002 року), являлася службовою особою, функції якої
пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та
адміністративно-господарських обов'язків, зокрема, складанням
зведених відомостей, що подаються в банківську установу і є
підставою для зняття з банківського рахунку товариства та
зарахування на карткові рахунки його працівників у цій установі
сум нарахованої заробітної плати та інших виплат.
При цьому ОСОБА_1 вчинила привласнення чужого майна-грошових
коштів ТОВ "Володар" у великих розмірах, шляхом зловживання своїм
службовим становищем.
У березні 2003 року ОСОБА_1 внесла у зведену відомість про
зарахування грошових коштів на карткові рахунки працівників
товариства завідомо неправдиві відомості, дописавши своє прізвище
та ініціали на суму 500 гривень 03 коп., яка начебто належала їй
до виплати, хоча права на її одержання вона не мала та надала цю
відомість у Бердичівське відділення № 73 ВАТ "Ощадний банк
України", внаслідок чого вказану суму банком було знято з рахунку
ТОВ "Володар" та зараховано на картковий рахунок ОСОБА_1, НОМЕР_2.
У квітні 2003 року аналогічним способом вона привласнила 475
гривень 54 коп.; у травні 2003 року - 509 гривень 27 коп., у
червні 2003 року - 492 гривні 80 коп., у липні 2003 року - 1103
гривні 80 коп., у серпні 2003 року - 727 гривень 20 коп., у
вересні 2003 року - 876 гривень 27 коп., у жовтні 2003 року - 537
гривень 28 коп., у листопаді 2003 року - 625 гривень 66 коп., у
грудні 2003 року - 599 гривень 06 коп., у січні 2004 року -367
гривень 55 коп., у лютому 2004 року - 459 гривень 94 коп., у
березні 2004 року - 678 гривень 52 гривні, у квітні 2004 року -
761 гривню 21 коп., які начебто належали їй до виплати, хоча права
на їх отримання вона не мала і подала ці відомості в Бердичівське
відділення № 73 ВАТ "Ощадний банк України", внаслідок чого вказані
суми банком було знято з рахунку ТОВ "Володар" та зараховано на
вищевказаний картковий рахунок ОСОБА_1
Таким чином у період з березня 2003 року по травень 2004 року
шляхом зловживання ОСОБА_1 своїм службовим становищем та вчиненням
службового підроблення, внаслідок безпідставного зняття з
банківського рахунку товариства та перерахування їх на належний їй
картковий рахунок, привласнила чуже майно - грошові кошти ТОВ
"Володар" на загальну суму 8 706 гривень 03 коп., тобто у великих
розмірах і вчинила службове підроблення, що спричинило товариству
тяжкі наслідки.
Станом на 12 травня 2004 року привласненні грошові кошти
засуджена зняла з рахунку та розпорядилась ними на власний розсуд.
Вироком колегії суддів Судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Житомирської області від 23 січня 2007 року
вирок Бердичівського міськрайонного суду від 27 жовтня 2006 року
стосовно ОСОБА_1 у частині призначення покарання скасовано і за ч.
4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням
ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і на підставі ст. 70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
засуджено до покарання визначеного судом першої
інстанції.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до призначеного
покарання частково приєднано невідбуте основне покарання та не
відбуту частину додаткового покарання за вироком Бердичівського
міського суду від 25 червня 2001 року у виді позбавлення волі
строком на 3 роки 7 місяців та додаткове покарання - позбавлення
права обіймати посади пов'язані з веденням обліку
товарно-матеріальних цінностей строком на 6 місяців і остаточне
покарання за сукупністю вироків ОСОБА_1 визначено 5 років 1 місяць
позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади пов'язані з
веденням обліку товарно-матеріальних цінностей строком на 3 роки.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджена ОСОБА_1
просить вирок апеляційного суду змінити та призначити їй
покарання, яке не пов'язане з позбавленням волі, покликаючись на
те, що вона вину визнала частково, за місцем проживання
характеризується позитивно, здійснює догляд за інвалідом 1 групи,
має онкологічну хвору матір похилого віку.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
засудженої ОСОБА_1 на підтримання касаційної скарги, міркування
прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, колегія суддів вважає, що касаційні скарги залишити без
задоволення з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини засудженої ОСОБА_1 у
привласненні чужого майна, шляхом зловживання службовим становищем
у великих розмірах та службовому підробленні, що спричинило
товариству тяжкі наслідки, підтверджується сукупністю досліджених
під час судового розгляду і наведених у вироку доказів, є
обгрунтованим і по суті не оспорюється.
За встановлених фактичних обставин дії засудженої ОСОБА_1 за
ч. 4 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковано
вірно.
Що стосується твердження у касаційній скарзі засудженої про
призначення їй надмірно суворого покарання, без урахування даних
про її особу та інших пом'якшуючих обставин, то суд при його
вирішенні дотримався вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та
роз'яснень, даних у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду
України від 24 жовтня 2003р. №7 "Про практику призначення судами
кримінального покарання" про те, що при застосуванні правил ст. 71
КК судам належить враховувати, що остаточне покарання за
сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за
новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім
вироком.
Зокрема, судом ураховано, що ОСОБА_1 уже притягувалась до
кримінальної відповідальності, її позитивну характеристику за
місцем проживання, ту обставину, що вона здійснює догляд за
інвалідом 1 групи, має на утриманні хвору матір похилого віку, її
стан здоров'я та визнав за можливе застосувати до не ст. 69 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
і призначити за нові злочини більш м'яке
покарання, ніж передбачено законом.
Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 вироком
Бердичівського міського суду від 25 червня 2001 року було
засуджено за ст. ст. 86-1, 44, 45 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5
років позбавлення волі без конфіскації майна, з застосуванням ст.
31 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, з позбавленням права обіймати посади,
пов'язані з веденням обліку товарно-матеріальних цінностей строком
на 3 роки з 2 річним іспитовим строком та стягненням штрафу 680
гривень в доход держави.
Про те умов, передбачених ст. 45 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960
року ОСОБА_1 не виконала і, як встановлено судом, з березня 2003
року до травня 2004 року займалася злочинною діяльністю.
На підставі ч. 7 ст. 45 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960 року та
п. 13 Прикінцевих та перехідних положень КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 року, ОСОБА_1, як умовно засудженій особі, яка протягом
іспитового строку вчинила новий злочин, призначено покарання за
сукупністю вироків за правилами, передбаченими ст. 71 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, а тому підстав для його пом'якшення колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду
України,
У Х В А Л И Л А :
касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення,
а вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Житомирської області від 23 січня 2007 року щодо
засудженої ОСОБА_1 - без зміни.
Судді:
Редька А.I. Пошва Б.М. Жук В.Г.