У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючої -судді
Присяжнюк Т.I.,
суддів
Пошви Б.М. і Школярова В.Ф.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 квітня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на судові рішення щодо нього.
Вироком Синельниківського міськрайонного суду
Дніпропетровської області від 01 листопада 2005 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 ,
громадянин України, раніше неодноразово
судимий, останній раз 31 грудня 2004 року
за ст.ст. 289 ч.3, 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років
6 місяців позбавлення волі, -
засуджений:
- за ч.1 ст. 358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 (два) роки
обмеження волі,
- за ч.3 ст. 358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 (один) рік
обмеження волі,
- за ч.2 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 (шість) років
позбавлення волі і відповідно до вимог ст. 70 ч.1 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів визначено 6 (шість) років
позбавлення волі, а на підставі ст. 70 ч.4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з урахуванням попереднього вироку Ленінського районного суду м.
Кіровограда від 31 грудня 2004 року остаточно визначено 11
(одинадцять) років позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15
лютого 2006 року зазначений вирок залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він на
початку липня 2000 року маючи умисел на незаконне заволодіння
паспортом громадянина України з метою його подальшого
використання, придбав на ринку в м. Кременчузі Полтавської області
у невстановленої слідством особи паспорт громадянина України
НОМЕР_1 виданого Кременчуцьким МВ КГУ УМВС України в Полтавській
області на ім'я ОСОБА_2 і зберігав його при собі для використання
в корисних цілях. В середині липня 2000 року, ОСОБА_1 з метою
підробки паспорта громадянина України, вступив в злочинну змову з
невстановленою слідством особою, якій передав свою фотокартку і
вказана особа, підробивши паспорт на ім'я ОСОБА_2, шляхом заміни
фотокартки, передала його ОСОБА_1 для подальшого незаконного
використання.
16 липня 2000 року в м. Ялта ОСОБА_1, умисно з корисних
спонукань, використовуючи підроблений паспорт, у приватного
нотаріуса ОСОБА_3, який був повідомлений про злочинний намір
ОСОБА_1, за участю власника автомобіля ВАЗ-2106 д/н НОМЕР_1
ОСОБА_4, склав доручення за №4251 на право керування вказаним
автомобілем строком до 20 травня 2002 року, і умисно, незаконно з
корисних спонукань, використовував вказане доручення до вилучення
його правниками міліції 20 серпня 2001 року.
Крім того, 19 серпня 2001 року приблизно о 19 год. 30 хв.
ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, біля кафе "Теремок",
розташованого поблизу с. Дубо-Осокорівка Синельниківського району
Дніпропетровської області, за обставин, встановлених судом та
детально наведених у вироку, незаконно, повторно заволодів
автомобілем ВАЗ 2109 д/н НОМЕР_2 вартістю 17500 грн., що належав
ОСОБА_5.
У касаційній засуджений ОСОБА_1 просить змінити судові
рішення щодо нього та пом'якшити покарання до 10 років 6 місяців.
На обгрунтування своїх доводів засуджений вказує на те, що він
заявляв клопотання про об'єднання кримінальних справ, за
попереднім вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда та
оскаржуваним, які безпідставно не було задоволено, що потягло
неправильність призначення покарання за правилами ст. 70 ч.4 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Крім того, засуджений вказує на порушення його права на
захист, оскільки йому необгрунтовано відмовлено у задоволенні
клопотань про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи та
наданні захисника, а також те, що він заявляв клопотання про
виклик його в суд апеляційної інстанції, але про розгляд справи
йому не було повідомлено.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у касаційній
скарзі доводи, колегія суддів вважає, що слід відмовити у
задоволенні скарги.
Як видно із матеріалів справи, суд повно і всебічно перевірив
у судовому засіданні зібрані у справі докази. Показання
засудженого ОСОБА_1 та показання свідків на всіх стадіях слідства
суд оцінив у сукупності з іншими доказами відповідно до вимог ст.
67 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні
зазначених у вироку злочинах відповідають установленим фактичним
обставинам справи і підтверджуються, крім показань самого
засудженого про обставини вчинення ним злочинів, показаннями
свідків, іншими доказами, зокрема, даними, що містяться у
протоколах огляду та вилучення, впізнання, очної ставки.
Суд правильно застосував кримінальний закон і кваліфікував
дії ОСОБА_1 за ст.ст. 358 ч.1, 358 ч.3, 289 ч.2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, що по суті не оспорюється засудженим у касаційній
скарзі.
Не допустив суд порушень закону і при призначенні покарання
ОСОБА_1, який будучи неодноразово судимим, вчинив нові злочини.
З урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про
особу винного та всіх обставин справи, зокрема і пом'якшуючих
відповідальність, суд відповідно до положень Загальної частини КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
призначив необхідне й достатнє для виправлення
ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 358
ч.1, 358 ч.3, 289 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а також правильно
застосував принцип призначення покарання за сукупністю злочинів на
підставі ст. 70 ч.4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, що спростовує доводи
засудженого про порушення вимог ст. 26 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Не відповідають матеріалам справи і доводи засудженого про
порушення органами досудового слідства та судом його права на
захист, які б ставили під сумнів висновок суду про доведеність
винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було ознайомлено з
справою в повному обсязі, про що свідчить розписка самого
засудженого (т.2, а.с. 132).
Доводи у скарзі про те, що йому було відмовлено у задоволенні
клопотання про призначення захисника, є безпідставними.
Так на досудовому слідстві ОСОБА_1 від участі захисника
відмовився, бажаючи захищати свої інтереси самостійно. Пізніше він
заявив клопотання про призначення захисником його матір ОСОБА_6,
але в судовому засіданні ОСОБА_1 від участі у розгляді справи
захисника відмовився (т.2, а.с. 119).
Про розгляд справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 було
повідомлено належним чином, а крім того, за клопотанням
засудженого його було етаповано в зал судового засідання
апеляційного суду і розгляд кримінальної справи за його апеляцією
відбувався з його участю (а.с. т. 2,с а. 142-145).
Апеляційний розгляд справи проведений у відповідності з
вимогами КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
. Всі наведені в апеляції
засудженого доводи належним чином перевірялися і визнані
безпідставними. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст.
377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Таким чином, при перевірці справи не виявлено передбачених
ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для перегляду судових
рішень щодо ОСОБА_1 у касаційному порядку і відповідно немає
підстав для призначення справи до касаційного розгляду з
повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
осіб.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого
ОСОБА_1.
С у д д і :
Приясжнюк Т.I. Пошва Б.М. Школяров В.Ф.