У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого-судді
Міщенка С.М.
суддів
Кармазіна Ю.М., Кліменко М.Р.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 квітня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на
вирок місцевого суду Малиновського району м. Одеси від 11
листопада 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області
від 28 лютого 2006 року.
Вироком місцевого суду Малиновського району м. Одеси від 11
листопада 2005 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 142 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960 року із
застосуванням ст. 44 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960 року на 3 роки 6
місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його
особистою власністю.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28 лютого 2006
року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за розбійний напад на
потерпілу ОСОБА_3, вчинений ним за попереднім зговором групою осіб
та поєднаний із проникненням у житло за обставин, викладених у
вироку.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить вирок змінити, а
ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_4 скасувати, визнати його
винним за ст.ст. 27 і 186 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 року та
звільнити від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. При цьому захисник посилається на те, що ОСОБА_4
виконував роль пособника і його умислом не охоплювалися дії
виконавця, а тому він має нести відповідальність лише за
пособництво у грабежі, не поєднаному із проникненням у житло,
оскільки про такі дії виконавців не знав і участі в проникненні до
житла потерпілої не брав.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга захисника задоволенню не підлягаю з таких
підстав.
Як видно із матеріалів справи, судове слідство проведено в
межах та порядку, визначених ст. 299 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, з
чим погодився ОСОБА_4, визнавши у судовому засіданні правильність
пред'явленого йому обвинувачення. Захисник ОСОБА_5 також визнав,
що вимоги ст. 299 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
йому зрозумілі (а.с. 363
зв.). Більш того, під час судових дебатів та розгляді справи
апеляційним судом він не заперечував проти правильності
встановлених судом фактичних обставин справи та кваліфікації дій
засудженого ОСОБА_4 (а.с. 365, 378).
Враховуючи, що судом фактичні обставини справи встановлені
правильно, оскільки відповідно до ст. 299 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
вони не можуть бути оскаржені в апеляційному суді, а відповідно до
змісту ч. 3 ст.398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
не є предметом
перевірки касаційного суду, то колегія суддів вважає, що фактичні
обставини справи щодо засудженого ОСОБА_4 судом першої інстанції
встановлені правильно.
Тому виходячи із встановлених у справі фактичних обставин
колегія суддів вважає, що злочинні дії засудженого ОСОБА_4 судом
правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 142 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
оскільки він діяв за попередньою змовою групою осіб і виконував
відведену йому роль співвиконавця розбою, а не пособника грабежу.
Суперечать матеріалам справи й доводи захисника і про те, що
засуджений не був обізнаний із тим, що частиною майна потерпілої
вони (співучасники) заволоділи шляхом проникнення до її житла,
оскільки ці обставини під час досудового слідства визнавав, а у
судовому засіданні не заперечував сам ОСОБА_4 З урахуванням
наведеного, доводи захисника про перекваліфікацію дій засудженого
колегія суддів вважає безпідставними.
Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону з
урахуванням тяжкості вчиненого злочину та його особи, а також
обставин, що пом'якшують покарання, у зв'язку з чим покарання йому
призначено нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції
закону, за яким його визнано винним. При цьому, як вбачається із
вироку, головною підставою для призначення такого покарання
засудженому були обставини, що його пом'якшують, а не ті, що
помилково визнані судом такими, що обтяжують покарання і не
вплинули на законність та обгрунтованість вироку.
Що ж стосується доводів захисника про звільнення засудженого
від відбування призначеного покарання із застосуванням ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, то з урахуванням тяжкості вчиненого злочину
та послідуючої поведінки засудженого, колегія суддів вважає їх
необгрунтованими і не знаходить підстав для звільнення засудженого
від відбування покарання з випробуванням.
Таким чином, підстав для розгляду справи з повідомленням
осіб, зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
немає. Крім
того, перевіркою матеріалів справи встановлено, що підстав для
виклику засудженого у судове засідання апеляційного суду не було,
оскільки ним таке клопотання не заявлялося.
На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_2 щодо
засудженого ОСОБА_1 відмовити.
СУДДI :
Міщенко С.М. Кармазін Ю.М. Кліменко М.Р.